Справа № 344/15989/19

Провадження № 22-ц/4808/316/20

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої                 Пнівчук О.В.

суддів :                 Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.

секретаря                Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2019 року, вскладі судді Татарінової О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера центральної бухгалтерії державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат». Наказом № 172-к від 17 липня 2019 року її звільнено з займаної посади з 06 серпня 2019 року у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає звільнення не законним, оскільки наявні станом на 20 червня 2019 року вакантні посади інженера з організації та нормування праці планово-економічного відділу та інженера з реалізації відділу організації та проведення процедур державних закупівель, постачання і збуту їй не були запропоновані.

Відповідач, скоротивши її посаду, одночасно ввів іншу посаду - бухгалтера. При цьому, посадові обов`язки головного бухгалтера виконує особа, яка займає посаду бухгалтера. Тобто, фактично відбулася зміна назви посади, без зміни посадових обов`язків. В зв`язку з цим вважає, що при введені посади бухгалтера, саме їй дана посада мала бути запропонована.

Згідно протоколу засідання профспілкового комітету апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» № 41 від 11 червня 2019 року, профспілковий комітет апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» не дав попередню згоду тимчасового виконуючому обов`язки директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» ОСОБА_3 на розірвання трудового договору із 06 серпня 2019 року із працівниками управління, у тому числі і з головним бухгалтером ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» ОСОБА_4 М.

Відповідно до Протоколу звітно-виборних зборів первинної профспілкової організації апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» № 2 від 16 липня 2015 року обрано профспілковий комітет ППО апарату управління в кількості семи осіб, до числа яких входить ОСОБА_1 , у зв`язку з цим, дозвіл на звільнення мав би надати і вищестоящий виборний орган профспілки.

Однак, Територіальна профспілкова організація № 3 професійної спілки працівників Збройних Сил України, згідно протоколу № 14 від 02 липня 2019 року не дала згоду на звільнення ОСОБА_1 .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила задовольнити позов.

       Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2019 року позов ОСОБА_1   до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 172-к про розірвання трудового договору від 17 липня 2019 року.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера центральної бухгалтерії ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».

Стягнуто з ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»  середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.08.2019 року по 11.12.2019 року у розмірі 145982 грн 70 коп з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

На дане рішення голова ліквідаційної комісії ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»  Рибачук В.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом  норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вказав, що в рішенні суд першої інстанції посилається на те, що оскільки на день розірвання трудового договору ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» не отримав згоди первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки, членом якої була позивач, на розірвання трудового договору, то позивач звільнена незаконно та підлягає поновленню на роботі.

Витяги з протоколів від 11 червня 2019 року №41 засідання профспілкового комітету апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та від 02 липня 2019 року №14 засідання президії Територіальної профспілкової організації №3 професійної спілки працівників Збройних Сил України не містять належного правового обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору.

Зокрема, у даних витягах зазначається що керівником при прийнятті рішення про звільнення позивачки не враховано вимог п.п. 5.1.1, п.п. 9.2.1, п.п. 9.2.7 галузевої угоди між Міністерством оборони України та Центральним комітетом профспілки працівників Збройних Сил України на 2016-2018 роки, яка введена в дію наказом Міністра оборони України від 25.02.2016 року №107 «Про Галузеву угоду між Міністерством оборони України та Центральним комітетом профспілки працівників Збройних Сил України на 2016-2018 роки, однак суд не звернув уваги на той факт, що перелічені норми Галузевої угоди жодного прямого чи іншого відношення до керівника підприємства не мають, оскільки передбачають обов`язки виключно власника або уповноваженого ним органу яким являється Міністерство оборони України чи визначені ним структури, які наділені правом приймати рішення стосовно реформування (ліквідації, реорганізації, тощо) військових частин, закладів, установ, організацій, підприємств.

Крім того, наведена Галузева угода не являється законодавчим актом, а рішення профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення працівника повинні перевірятись на предмет обґрунтованості, а також відповідності норм трудового законодавства, а не підзаконним нормативно-правовим актам.

Апелянт посилаючись на те, що судом не проведена оцінка рішень профспілок на предмет наявності ознак обґрунтованості, не перевірена відповідність таких рішень нормам трудового законодавства, фактичним обставинам і підставам звільнення працівника, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 посилається на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими що не спростовують правильність висновків суду.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Олейняш М.І. підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючи на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої та другої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення вищезазначеним вимогам закону відповідає.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачку, яка була членом виборного профспілкового органу підприємства звільнено з роботи за відсутності згоди первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки? що є підставою для поновлення позивача на роботі та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.01.2018 року працювала на посаді головного бухгалтера центральної бухгалтерії ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».

Згідно витягу 2 із протоколу № 2 звітно-виборних зборів первинної профспілкової організації апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 16.07.2015 року обрано профспілковий комітет ППО апарату управління в кількості семи осіб, у їх числі і ОСОБА_1 (т.1а.с. 6-10).

Відповідно до наказу державного секретаря Міністерства оборони України (по особовому складу керівників державних підприємств) № 39-ДП від 31.08.2018 року - у зв`язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення належного функціонування ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» тимчасове виконання обов`язків директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» покладено на головного інженера ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» ОСОБА_6 .

Згідно наказу № 94 від 04.03.2019 року про реорганізацію ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» вирішено реорганізувати ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів, а саме: Мостиського та  Чернівецького військового лісництва, Прикарпатського, Сколівського, Старицького, Шепетівського військового лісгоспу, та створити державні підприємства, до яких переходять за розподільчим балансом у відповідні частини майно, права та обов`язки, у тому числі щодо здійснення охорони, захисту, використання та відтворення лісів на закріплених лісових земельних ділянках. 13.03.2019 року прийнято наказ № 47-в «Про порядок реорганізації ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», відповідно до якого на головного бухгалтера центральної бухгалтерії ОСОБА_1 покладено вжиття ряду заходів щодо проведення розрахунків з кредиторами, складення розподільчого балансу підприємства для затвердження Міністром оборони України та подання у територіальні органи Державної фіскальної служби України за місцем реєстрації новоутворених державних підприємств.

16.04.2019 року начальником ПЕВ надано економічне обґрунтування на скорочення посад працівників управління підприємства, відповідно до якого у з`язку з видачею наказу № 94 від 04.03.2019 року про реорганізацію ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та відокремленням від нього структурних лісогосподарських підрозділів, з 01 липня 2019 року буде припинено фінансування адміністративних витрат відокремленими державними лісогосподарськими підприємствами, а ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» практично лишається всіх відомих джерел фінансування. До вказаного обгрунтування складено штатний розпис на скорочення 14 посадових одиниць. Так із доданого розрахунку на ІІ квартал з врахуванням витрат на скорочення (таблиця №2) убачається, що посада ОСОБА_1 не значиться як така, що рекомендована для скорочення. (т.1 а.с. 52-59).

06.05.2015 року тво директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» В.С. Рибачук надано голові профспілки апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Свіщовій ОСОБА_7 інформацію щодо скорочення чисельності і штату працівників управління підприємства, відповідно до якої скороченню серед інших підлягає посада головного бухгалтера центральної бухгалтерії (т.1 а.с. 60-61).

24.05.2019 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення із посади головного бухгалтера центральної бухгалтерії державного підприємства ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та про подальше звільнення з роботи, яке має відбутись 06.08.2019 року, та запропоновано іншу роботу на підприємстві, враховуючи усі наявні посади, які є вакантними, у тому числі і декретні (т.1 а.с. 11)

31.05.2019 року тво директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» надіслано голові профспілки апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбітат» ОСОБА_8 подання про надання попередньої згоди на розірвання трудового договору 06.08.2019 року з працівниками - членами профспілки ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», в тому числі і з головним бухгалтером центральної бухгалтерії ОСОБА_1 , у зв`язку з реорганізацією ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», що тягне за собою скорочення чисельності та штату працівників управління підприємства (т.1 а.с. 12-13).

Згідно протоколу № 41 засідання профспілкового комітету апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 11.06.2019 року - профком апарату управління не надав попередню згоду на розірвання трудового договору з головним бухгалтером ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Костючик Н.М. Відмова у наданні згоди на звільнення мотивована порушенням чинної галузевої угоди при видачі Міністерством оборони України наказу №94 від 04.03.2019 року про реорганізацію державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» щодо узгодження з Профспілкою проектів законів та інших нормативно-правових актів шляхом проведення переговорів та консультацій, а сам наказ не містить даних про те, що в результаті виділення з складу підприємства структурних підрозділів будь-які працівники повинні бути звільнені, а сама по собі реорганізація шляхом виділу не є підставою для припинення трудових відносин.

Відповідно до витягу із протоколу № 14 від 02.07.2019 року засідання президії Територіальної профспілкової організації № 3 професійної спілки працівників Збройних Сил України за результати розгляду подання від 18.06.2019 року тво директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» підтримано рішення первинної профспілкової організації ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» щодо порушень вказаних у протоколі № 41 від 11.06.2019 року, та не надано згоду т.в.о. директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на звільнення головного бухгалтера центральної бухгалтерії ОСОБА_1 з підстав порушення законодавства України, зокрема відсутнє техніко-економічне обгрунтування на скорочення працівників, відсутність у наказі про реорганізацію ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» посилання на необхідність звільнення працівників та порушення розділів 9.2.1, 9.2.7 розділу 5.1.1 Галузевої угоди.

10.07.2019 року видано наказ № 375 «Про ліквідацію ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» відповідно до якого припинено юридичну особу - ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», шляхом її ліквідації, призначено ліквідаційну комісію (т.1 а.с. 64-67).

Відповідно до копії наказу № 172-к від 17.07.2019 року «Про розірвання трудового договору» у зв`язку із проведенням скорочення чисельності та штату працівників управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», ОСОБА_1 – головного бухгалтера центральної бухгалтерії ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звільнено з роботи 06.08.2019 року у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, у відповідності до п.1 ст. 40 КЗпП (т.1 а.с. 19).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Положеннями ч.3 ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Згідно з ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови. Вказана позиція викладена у

постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі N 163цс14.

Відповідно до положень ч.7 ст. ст. 43 КЗпП України і ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Таким чином висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі N 6-703цс15.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 правильно зазначив про те, що рішення профспілкового комітету апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 11.06.2019 року та засідання президії Територіальної профспілкової організації № 3 професійної спілки працівників Збройних Сил України  від 02.07.2019 року,  якими відмовлено у задоволенні подання тво директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи аргументоване та містить посилання на правове обгрунтування незаконності звільнення працівника.

Доводи апелянта на те, що суд не дав належної оцінки тому, що норми Галузевої угоди, на які посилаються профспілковий комітет апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та президія Територіальної профспілкової організації № 3 професійної спілки працівників Збройних Сил України, відмовляючи у наданні згоди на звільнення позивача - передбачають обов`язки виключно власника або уповноваженого ним органу яким являється Міністерство оборони України (яке наділене правом приймати рішення стосовно реформування), а не керівника підприємства, та що Галузева угода не являється законодавчим актом не заслуговують на увагу, оскільки підставою для відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , окрім іншого, є відсутність техніко-економічного обґрунтування скорочення працівників. Відповідно до поданого відповідачем економічного обґрунтування від 16.04.2019 року на скорочення посад працівників управління підприємства та додатку №2 до нього складено штатний розпис на скорочення 14 посадових одиниць, однак посада ОСОБА_1 не значиться як така, що рекомендована для скорочення.

Будь-яких інших доказів щодо доцільності скорочення посади позивача відповідачем суду не представлено.

З огляду на наведене не заслуговують також на увагу посилання апелянта на те, що суд не перевірив відповідність рішень профспілки нормам трудового законодавства, фактичним обставинам і підставам звільнення працівника.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2019 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 березня 2020 року.

Головуюча                                                      О.В. Пнівчук

Судді:                                                                Г.П. Мелінишин

                                                                       Л.В. Ясеновенко