Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-419 / 2007 р. Головуючий у 1 інстанції: Дюженко Л.А.
Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року м. Запоріжжя
в
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:
Головуючого - судді Приймака В.М.,
суддів - Подліянової Г.С,
Осоцького І.І.,
при секретарі - Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Запорізької міської ради
на рішення Ленінського районного суду М.Запоріжжя від 23 листопада 2006 року
по справі за позовом Виконавчого комітету Запорізької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: КП "ВРЕЖО №7", про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: КП "ВРЕЖО №7" та відділ опіки та піклування Ленінської районної адміністрації М.Запоріжжя, про визнання права користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006р. Виконавчий комітет Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом про виселення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1, вказавши, що на момент смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1р., в вищевказаній квартирі ніхто не був зареєстрований, але було встановлено, що в квартирі проживають відповідачі з дітьми. їм було направлено попередження про виселення, але квартиру на час подачі позову вони не звільнили, тому позивач просив виселити відповідачів з дітьми зі спірної квартири без надання іншого помешкання.
Відповідачі позов не визнали, та подали у березні 2006р. зустрічну позовну заяву, якою вони та їх неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати за ними
право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вони є членами сім'ї наймача.
Позивач зустрічний позов не визнав.
Рішенням Ленінського районного суду М.Запоріжжя від 23 листопада 2006 року в позові Виконавчого комітету Запорізької міської ради відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право користування квартирою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Запорізької міської ради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Виконавчого комітету Запорізької міської ради задовольнити посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд має про постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволені позову Виконавчого комітету Запорізької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення їх з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі спірної квартири і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_5, тобто членом сім'ї наймача, який проживав своєю сім'єю: Дружиною ОСОБА_2, та дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, разом з нею до смерті основного наймача та до смерті матері, яка стала наймачем після смерті ОСОБА_6. Вони вели з ними спільне господарство, допомагали утримувати житло в належному стані, другого житла не мають, тому мають право користування спірною квартирою.
З таким висновком суду першої інстанції можна погодитися, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального і процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 64 Житлового Кодексу України до членів сім'ї наймача належать їх діти, незалежно від того, являються вони неповнолітніми чи дорослими, які проживають разом з ним, користуються нарівні з відповідачем усіма правами і несуть всі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру на житлове приміщення НОМЕР_1, від 09.06.1989 року ОСОБА_6 була надана квартира АДРЕСА_1.
З 26.03.1998 року в квартирі зареєстровано ОСОБА_5. На неї був відкритий особистий рахунок НОМЕР_2( а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року Радинський помер, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5.
Той факт, що відповідачі проживали в спірній квартирі ще за життя ОСОБА_6, і на час смерті ОСОБА_5, як члени сім'ї, вели з ними спільне господарство, допомагали утримувати житло в належному стані, другого житла не мають, ОСОБА_1 був прописаний в гуртожитку, але там не проживав, - підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ( ах. 81-82). Дружина ОСОБА_1- ОСОБА_2 іншого житла не має, ні за якою адресою не зареєстрована (а.с. 45).
Із військового білета ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.04.1985 року виданого на ім'я ОСОБА_1, в графі батько значиться - ОСОБА_6( ас. 73-75).
Відповідачі, виконували обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, погасили заборгованість по квартплаті та комунальним послугам.
Отже, за таких обставин суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи позивачів в тій частині, що ОСОБА_1 із сім'єю мешкають у спірній квартирі, як тимчасові мешканці.
Таким чином, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивачів, висловлену ними в апеляційній скарзі, і яку вони вважають такою, що є єдиною вірною та єдиною можливою.
Доводи апелянта про те, що в зустрічній позовній заяві в якості позивачів виступають в тому числі і неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які не мають цивільної дієздатності та не мають права виступати у справі позивачами, що суд визнав за ними право користування житловим приміщенням, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду першої інстанції, оскільки фактично у справі брали участь їх батьки ОСОБА_1, ОСОБА_2, які одночасно представляли свої інтереси і інтереси своїх неповнолітніх дітей, і це право їм надано цивільним, цивільно - процесуальним законом.
Згідно ст. 64 Житлового Кодексу України право користування жилим приміщенням мають всі члени сім'ї наймача , в тому числі неповнолітні, їх право цією нормою не обмежується.
Рішення відповідає обставинам справи і закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,304, 307, 308,313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.