Справа № 447/2969/19                                        Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 11-кп/811/185/20                                         Доповідач: Галапац І.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Головатого В.Я., Романюка М.Ф.,

при секретарі Азенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та прокурора Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури Зварича М.Я. на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 січня 2020 року,

з участю прокурора Ванчака А.Л.,

засудженого ОСОБА_1 ,

встановила:

цією ухвалою відмовлено в задоволенні спільного подання адміністрації ДУ «Миколаївська виправна колонія (№50)» та спостережної комісії Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що на момент розгляду спільного подання 24 січня 2020 року відбув більше ніж 3/4 частини від усього призначеного йому покарання.

Акцентує, що більше трьох років перебуває на дільниці соціальної реабілітації для осіб, що стали на шлях виправлення.

Звертає увагу на те, що вже тричі Миколаївським районним судом Львівської області було відмовлено в задоволенні клопотань адміністрації ДУ «Миколаївська виправна колонія (№50)» про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Вважає, що суд неналежно вивчив матеріали його особової справи, довідки, характеристики з місць працевлаштування, адміністрації виправного закладу та залишив поза увагою дані, які підтверджують його поведінку і ставлення до праці.

Покликається на те, що за час відбування покарання допустив три порушення режиму утримання, за які накладались дисциплінарні стягнення і такі є у встановленому законом порядку погашеними. Окрім цього акцентує, що за сумлінну поведінку та ставлення до праці отримав чотирнадцять заохочень. По кримінальному провадженні, за яким відбуває покарання, здійснює щомісячно із заробітної плати виплати на корись потерпілого за виконавчими листами.

Зазначає, що бере участь у програмі диференційованого виховного впливу «Духовне відродження». У вчиненому злочині вину визнав та щиро розкаявся.

Наголошує, що у разі умовно-дострокового звільнення планує працевлаштуватись, надалі виплачувати відшкодування потерпілому та утримувати сім`ю і здобути освіту.

Просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 січня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задоволити подання про його умовно-дострокове звільнення.

В апеляційній скарзі прокурор Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури Зварич М.Я. покликається на те, що судом не надано належну правову оцінку усім представленим матеріалам і позитивним характеризуючим даним засудженого ОСОБА_1 та об`єктивно не з`ясовано обставини справи, що, на думку апелянта, свідчить про необґрунтованість судового рішення.

Вважає, що при постановленні ухвали, судом всупереч вимог ст.ст. 370, 372 КПК України не зазначено належних мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, а формальне посилання суду на тяжкість вчинення злочину, як підставу відмови у задоволені клопотання, на думку апелянта є незаконним та не обґрунтованим.

Просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 січня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задоволити спільне подання Державної установи «Миколаївська виправна колонія №50» та спостережної комісії Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області про застосування, у порядку передбаченому ст. 107 КК України, умовно-дострокового звільнення відносно засудженого ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та думку прокурора про підтримання апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого – це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" від 26 квітня 2002 року зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Відповідно до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Виходячи з вказаної норми закону, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду і залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий строк, ніж це було визначено вироком.

Так, колегія суддів вважає, що процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним і суд першої інстанції, дотримавшись вказаних вимог та вимог закону, всебічно й повно дослідив особу засудженого, який відбуває покарання за вчинення особливого тяжких злочинів і прийшов до вірного висновку, що засуджений не довів своє виправлення.

Відтак, на думку апеляційного суду, місцевий суд вірно відмовив в задоволенні спільного подання адміністрації ДУ «Миколаївська виправна колонія (№50)» та спостережної комісії Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, оскільки, в даному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 , від відбування покарання, так як поведінка засудженого повинна бути зразковою впродовж всього строку відбування покарання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого суду та задоволення апеляційних скарг засудженого та прокурора.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів, –

постановила:

апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури Зварича М.Я. залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 січня 2020 року відносно засудженого ОСОБА_1 – без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Галапац І.І.                                Головатий В.Я.                        Романюк М.Ф.