Ухвала

Іменем України

03 березня 2020 року

м. Київ

справа № 334/9303/15-к

провадження № 51-306 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Огурецького В. П.,

суддів: Макаровець А. М., Маринича В. К.,

розглянув касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_2

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),

та призначено остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Не погодившись із вироком суду обвинувачений, його захисник та прокурор звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року вирок скасовано в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК. Звільнено ОСОБА_2

від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49, частин 1, 2 ст. 106 КК у зв`язку

із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрито. Вказаний вирок в частині призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 115 КК змінено, пом`якшено покарання до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Виключено з вироку посилання на ч. 1 ст. 70 КК. У решті вирок залишено без змін.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалою від 27 січня 2020 року касаційну скаргу потерпілого, у зв`язку

з недотриманням вимог, передбачених ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), залишив без руху та надав йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.

Поміж іншого, в ухвалі суду було вказано, що у поданій скарзі не містилося обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і необхідності скасування або зміни судових рішень на підставах, передбачених ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 404, 412, 414, 419 КПК, а також вимога не відповідала положенням ч. 1 ст. 436 та ст. 437 КПК.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2019 року щодо ОСОБА_2 переглядався

в порядку апеляційної процедури за апеляційними скаргами обвинуваченого, його захисника та прокурора. Потерпілий з апеляційною скаргою на зазначений вище вирок суду з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а також в частині часткового задоволення його позовних вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, про які він зазначає у касаційній скарзі, до суду апеляційної інстанції не звертався.

У межах наданого судом строку від потерпілого ОСОБА_1 надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких він хоча і виклав свою вимогу до суду касаційної інстанції у відповідності до ст. 436 КПК, проте обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

і необхідності скасування ухвали суду апеляційної інстанції на підставах, передбачених ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 404, 412, 414, 419 КПК, останній так і не навів.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність

в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги

при призначенні покарання.

Однак у доповненнях до касаційної скарги потерпілий також не наводить обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим, на його думку, засудженому було призначено явно несправедливе покарання через м`якість.

Таким чином зазначених в ухвалі суду касаційної інстанції від 27 січня 2020 року недоліків потерпілий так і не усунув.

Тому, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК, у межах строку касаційного оскарження.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Повернути касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_2 разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. П. Огурецький А. М. Макаровець В. К. Маринич