Справа № 354/814/15-ц

Провадження по справі № 2/354/64/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: Польської М.В.

секретаря: Калинчук І.О.

представника позивачів-відповідачів ОСОБА_1

відповідачів-позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_10

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , третя особа на стороні відповідачів Яремчанська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, та зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 звернулися в листопаді 2015 р. в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , третя особа на стороні відповідачів Яремчанська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на майно: за ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0.17га в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства; за ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0.11 га в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства; за ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0.055 га в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства; за ОСОБА_14 на земельну ділянку площею 0.055 га в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства; за ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0.11 га в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства.

Позов обґрунтовують тим, що згідно заповіту від 05.10.2005р. посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського МНО Денисюком Л.І., зареєстрованого за №11460 (дублікат видано 29.10.2015р. за №34), ОСОБА_15 заповів належну йому земельну ділянку площею 0.50га в с . Поляниця, уч .Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства в частках, визначених позовними вимогами. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, спадщина прийнята позивачами. 04.11.2015 р. представник позивачів звернувся на видачу

свідоцтва про прийняття спадщини і відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно - земельну ділянку. Тому просять визнати право власності на дану земельну ділянку за вимогами ст.392 ЦК України.

16.03.2016 р. позивачі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 просили залишити без розгляду позовну вимогу, що стосується визнання за ними прав власності (а.с.124-125 т.1).

Ухвалою суду від 05.05.2016р. залишено без розгляду вимоги даних позивачів (а.с.190 т.1).

26.07.2016 р. до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на майно: за ОСОБА_4 на Ѕ частку земельної ділянки площею 0.75га, що складає 0.375га, в с.Поляниця, уч. Грунь Яремчанської міської ради ; за ОСОБА_4 на 1/6 частку земельної ділянки площею 0.75га, що складає 0.0625 га, в с.Поляниця, уч. Грунь Яремчанської міської ради ; за ОСОБА_2 на 1/6 частку земельної ділянки площею 0.75га, що складає 0.0625га, в с.Поляниця, уч. Грунь Яремчанської міської ради ; за ОСОБА_3 на 1/6 частку земельної ділянки площею 0.75га, що складає 0.0625га, в с.Поляниця, уч .Грунь Яремчанської міської ради .

Позов обґрунтовують тим, що троє позивачів є спадкоємцями першої черги після смерті батька ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До спадкового майна входить земельні ділянки площею 1.50га в с.Поляниця, уч .Грунь Яремчанської міської ради. Згідно заповіту від 08.10.2005р., посвідченого секретарем Поляницької сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №11, батько заповів ОСОБА_4 Ѕ частку належному йому майна, в т.ч. земельну ділянку, яку ,як вона вказує в позові, є площею 0.75га. На іншу частку відкрилась спадщина по закону, яка ділиться на шістьох дітей по 1/6 частці, в т.ч. і земельна ділянка площею 0.75га . Позивачі звернулись до нотаріальної контори на видачу їм Свідоцтва про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно - земельну ділянку. Тому, просять визнати право власності на дану земельну ділянку за вимогами ст.328, 392 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.08.2016 р. зустрічний позов об`єднаний в одне провадження з первісним.

Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи, визначено 02.04.2019р. головуючого суддю - Польську М.В.

Представник ОСОБА_1 , яка представляє інтереси позивачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 за первісним позовом - відповідачів 1,2,3 за зустрічним позовом просила задовольнити первісний позов з підстав, зазначених у позовній заяві, та наданих поясненнях в судових засіданнях. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідачі 1,2 за первісним позовом - позивачі 2,3 за зустрічним позовом та їх представник ОСОБА_10, а також відповідач 3 ОСОБА_4 за первісним позовом - позивач 1 за зустрічним позовом, позовні вимоги за первісним позовом заперечили з підстав, наданих у поясненнях. Щодо зустрічного позову просили його задовольнити.

Відповідач 4 за первісним позовом та відповідач 6 за зустрічним позовом ОСОБА_5 заперечила позовні вимоги первісного позову, зустрічний позов визнала.

Відповідачі 5,6 за первісним позовом, які є відповідачами 7,8 за зустрічним позовом подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, щодо первісного позову заперечили, зустрічний позов визнали (а.с.31-32 т.3).

Відповідачі 4,5 за зустрічним позовом в судові засідання не з`являлися, про день та час розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином судовими повістками, які направлялись судом за вказаною адресою, в т.ч. викликались через сайт судової влади, причин своєї неявки суду не повідомляли, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавали.

Третя особа на стороні відповідачів Яремчанська міська державна нотаріальна контора просила розгляд справи проводити за її відсутності, щодо вирішення спору поклалась на розсуд

суду. На ухвалу суду, якою визнано явку представника обов`язковою, в судовому засіданні 28.02.2020р. надала суду пояснення, згідно яких зазначила, що заповіти складені спадкодавцем таким чином, що визначити які саме земельні ділянки він заповідав по обох заповітах (не містять ні кадастрові номери ділянок, ні посилання на державні акти) встановити неможливо. За першим заповітом не видала Свідоцтва позивачам за первісним позовом тому, що були розбіжності в Державних актах наявних у спадковій справі, а також розпочато вже судовий розгляд даної справи. Всі сторони дійсно не пред`явили оригінали правовстановлюючих документів на землю, це і стало підставою відмови у видачі спадкоємцям за заповітом, та за законом Свідоцтв на прийняття спадщини. Обидва заповіти не суперечать один одному.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно та повно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_15 на праві приватної власності належали три земельні ділянки, а саме: площею 1.0832 га в ур. Грунь с.Поляниця Яремчанської міської ради, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611092001220010042, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №019043 від 20.04.2004 р.; площею 0.6669 га в ур. Грунь с.Поляниця Яремчанської міської ради, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611092001220010039, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №019042 від 20.04.2004р., та площею 0.2500 га в ур. Грунь с.Поляниця Яремчанської міської ради, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2611092001220010038, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №019041від 20.04.2004 р. (а.с.22-24 т.2).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 14.10.2004р. за №2622, власником було відчужено частину земельної ділянки, а саме 0.50 га, із земельної ділянки площею 1.0832 га в ур. Грунь с.Поляниця Яремчанської міської ради, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611092001220010042, згідно Державного акту серії ІФ №019043 від 20.04.2004р., про що вчинено запис приватним нотаріусом Яремчанського МНО Питлюком В.І. на Державному акті на право власності на земельну ділянку (а.с.22 т.2).

Продаж земельної ділянки в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611092001220010042, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №019043 від 20.04.2004р. здійснено, як вбачається згідно договору купівлі-продажу від 14.10.2004р. ОСОБА_15 покупцям: ОСОБА_7 площею 0.17 га; ОСОБА_8 площею 0.11 га; ОСОБА_13 площею 0.055 га; ОСОБА_14 площею 0.055 га; ОСОБА_9 площею 0.11га (а.с.57-58 т.3).

Отже, як слідує з матеріалів справи, залишилось у власності ОСОБА_15 з 14.10.2004 р. дана земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:001:0042 площею уже 0.5832 га із земельної ділянки площею 1.0832 га в ур. Грунь с.Поляниця Яремчанської міської ради, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту серії ІФ №019043 від 20.04.2004р.

Згідно заповіту від 05.10.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського МНО Денисюком Л.І., зареєстрованого за №11460 (дублікат видано 29.10.2015р. за №34), ОСОБА_15 заповів належну йому земельну ділянку площею 0.50га в с . Поляниця, уч .Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства в частках, а саме: за ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0.17га; за ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0.11 га; за ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0.055 га; за ОСОБА_14 на земельну ділянку площею 0.055 га; за ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0.11га (а.с.5 т.1).

При цьому, слід звернути увагу, що складаючи заповіт на земельну ділянку, ОСОБА_15 не вказав з якої саме земельної ділянки (площею 0.6669 га чи з 0.5832га, залишеної після відчуження частки земельної ділянки) він складає такий заповіт. Дані заповіту такого не містять. Позивачі за первісним позовом зазначили також на запитання суду, з якої саме земельної ділянки

належної померлому слід визнати за ними право власності, зокрема із земельної ділянки, що залишилась площею 0.5832га, оскільки саме із даної земельної ділянки попередньо було відчужено померлим земельну ділянку також площею 0.50га.

Водночас, у матеріалах спадкової справи, яка витребувана судом, міститься заява представника ОСОБА_1 (на даний час представник ОСОБА_1 , яка представляє інтереси трьох позивачів за первісним позовом) від 01.10.2016р. до Яремчанської міської державно нотаріальної контори (а.с.231 т.2). В даній заяві зазначено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як спадкоємці за заповітом мають вже засвідчену копію Державного акту після першої відмови нотаріуса у видачі їм Свідоцтва, оскільки нотаріус вказала попередньо, що не були представлені спадкоємцями за заповітом правовстановлюючі документи на землю (04.11.2015р. - а.с.191, 196, 201, 206, 211 т.2), а тому уже надають до заяви нотаріально засвідчену копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №019043, який покійний залишив їм із заповітом, тому повторно просять видати Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.10.2005р.: ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0.17 га, ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0.11 га, ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0.11 га.

Дана копія Державного акту на право власності серії ІФ №019043 на земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:001:0042, виданого ОСОБА_15 Яремчанським міським управлінням земельних ресурсів та Поляницькою сільською радою 20.04.2004р., була посвідчена 25.11.2008 року нотаріусом Яремчанського МНО Могилевич Л.В.. Водночас, як вбачається з матеріалів спадкової справи, така копія не містить запису про те, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 14.10.2004р. за №2622, власником ОСОБА_15 вже було відчужено частину земельної ділянки, а саме 0.50га, із земельної ділянки площею 1.0832га в ур. Грунь с.Поляниця Яремчанської міської ради, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, про що вже встановлено судом і зазначено вище в рішенні.

Після представлення позивачами за первісним позовом як спадкоємцями за заповітом даної засвідченої копії Державного акту на право власності серії ІФ №019043 разом із заявою представника ОСОБА_1 від 01.10.2016р. до нотаріуса Яремчанської міської державно нотаріальної контори, остання не постановляла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.І як встановлено судом з отриманих пояснень нотаріуса, за розбіжності даного засвідченого в копії іншим нотаріусом Державного акту, наданого представником спадкоємців, з копією Державного акту з відміткою про відчуження, а тому нотаріус і не видала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що і спонукало позивачів звернутися із позовом до суду.

Судом також встановлено, що 28.10.2005 року був складений ОСОБА_15 ще один заповіт, що посвідчений секретарем Поляницької сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №11 (а.с.239 т.1), яким він заповів: ОСОБА_4 Ѕ частку належного йому житлового будинку, господарських споруд, автомобіль Мерседес-126, Ѕ частину земельної ділянки; ОСОБА_16 автомобіль Волга; ОСОБА_3 автомобіль Урал та гроші (2 тисячі доларів).

Даний заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) 17.09.2007р. (а.с.78 т.3)

При цьому, суд знову звертає увагу, що складаючи заповіт на Ѕ частину земельної ділянки на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_15 не вказав яку саме земельну ділянку з трьох Державних актів (для ведення особистого селянського господарства - площею 0.6669 га чи 0.5832га, або ж для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.25га) він заповідає їй.

Подаючи зустрічний позов позивач 1 ОСОБА_4 вказує, що такий заповіт вчинено саме на земельну ділянку площею 0.75га (при чому, що саме такої площі земельної ділянки за померлим не було, про що вказано вище в рішенні), тобто їй належить половина по заповіту на цю земельну ділянку а саме 0.375 га, а на іншу частку землі, що складає також 0.375га, відкрилась спадщина по закону, яка ділиться на шістьох дітей померлого - по 1/6 частці, зокрема по 0.0625 га.

Отже предметом спору за прохальною частиною зустрічного позову є земельна ділянка площею 0.75га, яка належала померлому спадкодавцю.

Зважаючи на вимоги первісного позову, які стосуються спору на земельну ділянку площею 0.50 га кадастровий номер 2611092001:22:001:0042, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №019043 від 20.04.2004р. площею 0.5832га (1.0832-0.50га) в ур. Грунь с.Поляниця Яремчанської міської ради, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, то після отримання за заповітом від 08.10.2005р. позивачами за первісним позовом, залишок земельної ділянки з призначенням під ведення особистого селянського господарства за померлим становить 0.0832га.

Отже, нерозприділеної за спадковим майном, якщо враховувати розподіл за першим заповітом від 05.10.2005р., залишається за другим заповітом від 28.10.2005р. та за законом ще три земельні ділянки: площею 0.0832 га та площею 0.6669га для ведення особистого селянського господарства, що разом становить з двох земельних ділянок - 0.7501га, а площею 0.25га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

За зустрічним позовом (як мотивувальна так і прохальна частина якого), предметом спору є земельна ділянка площею 0.75га без зазначення цільового призначення такої та кадастрових номерів чи серій Державних актів на право власності на земельну ділянку за померлим ОСОБА_15

При цьому, як слідує з отриманих пояснень в судових засіданнях спадкоємці - діти померлого, всі стверджують про наявність у батька 2.0 га земельної ділянки у власності за життя. А тому, після продажу 0.50га, у нього залишилось 1.5га. Тобто, вже з наданих в судових засіданнях суду пояснень, позивачу 1 за зустрічним позовом - дочці ОСОБА_4 належить за заповітом від 28.10.2005 року - Ѕ всієї землі, тобто 0.75га від 1.50га, а не як зазначється в позовних вимогах за зустрічним позовом 0.375 га від 0.75га, решта ж з пояснень позивачів 0.75 га з 1.50га, а не як зазначається в позовних вимогах 0.375 га від 0.75га, за законом поділити на шістьох дітей спадкодавця.

Але такі пояснення отримані судом в судових засіданнях суперечать визначеним самими позивачами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимогам за зустрічним позовом (а.с.236-238 т.1), які незважаючи на неодноразове з`ясування судом, що саме на їхню думку є предметом зустрічного позову і якого цільового призначення земель стосується спір, оскільки вимоги визначені одні, а пояснення позивачами та їх представником перед судом подаються щодо іншої площі земельної ділянки (не 0.75 а 1.50га) , не змінюючи позовних вимог, суд бере до уваги ті які отримані перед судом, та що стосуються предметом спору за зустрічним позовом, зокрема щодо земельної ділянки площею 0.75га.

ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що посвідчується Свідоцтвом про смерть (а.с.164 т.2).

Судом витребувано матеріали спадкової справи (копію), з яких вбачається, що після смерті ОСОБА_15 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про видачу Свідоцтва на спадщину (за законом) звернулися у 2006 році: син ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок, земельні ділянки, автомобіль,гроші - а.с.163 т.2), син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 на житловий будинок, земельні ділянки, два автомобіля, гроші - а.с.171 т.2), дочка ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 на житловий будинок, земельні ділянки, гроші - а.с.172 т.2), син ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 на спадкове майно - а.с.173 т.2).

ОСОБА_5 та ОСОБА_11 не є позивачами даного цивільного провадження, і до суду не звертались.

Дочка ОСОБА_12 звернулась 11.05.2006 році із заявою про спадщину - на грошові вклади померлого (а.с.180 т.2).

ОСОБА_12 не є позивачем даного цивільного провадження, і до суду не зверталась.

Дочка ОСОБА_4 (було змінено ім`я з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 18.10.2006р. - а.с.217-219 т.2, а з 25.11.2006р. прізвище після укладення шлюбу) звернулась до нотконтори 14.06.2016 р. на видачу Свідоцтва на спадщину за заповітом від 28.10.2005 р. в т.ч. на половину земельної ділянки в с.Поляниця уч.Грунь, та цього ж дня на видачу Свідоцтва на спадщину за законом на 1/6 частку земельної ділянки (а.с.212,214 т.2).

15.06.2016р. їй було відмовлено постановою у видачі свідоцтва про спадщину за заповітом

на земельну ділянку площею 0.75га, яка входить до спадщини, та 1/6 частки ділянки за законом площею 0.75га, через відсутність правовстановлюючого документу на них (а.с.221-222 т.2).

З пояснень сторони позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 , вона проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Також, двоє ще дітей померлого: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись із заявами у 2016році (з врахуванням встановленого судом факту звернення їх у 2006р., це було повторне звернення на чіткий перелік майна - частку земельної ділянки, що є предметом даного спору) до нотаріуса про видачу їм Свідоцтва про право на спадщину (за законом) на 1/6 частки земельної ділянки площею 0.75га, і 15.06.2016р. їм тако постановою відмовлено щодо земельної ділянки площею 0.75га з тих ж підстав, тобто через відсутність правовстановлюючого документу на них (а.с.223,227, 228, 230 т.2).

Проте, як зазначено вище, судом встановлено, що померлий не мав на праві власності 2.0га, а менше, зокрема площею 0.6669 га та 0.5832га (за мінусом проданої 0.50га, договір купівлі-продажу є чинний, ніким не оскаржений) для ведення особистого селянського господарства, що разом становить 1.2501га, та 0.25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, тобто всього 1.501 га. І за заповітом від 05.10.2004р. він заповів 0.50 га визначеним ним особам (позивачам за первісним позовом).

В останньому судовому засіданні судом було задане запитання позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_4 : чи є предметом спору за зустрічним позовом земельна ділянка площею 0.25га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належала померлому і кому належить даний житловий будинок, що знаходиться на цій ділянці, а також чому вона не отримала Свідоцтво на право власності за заповітом від 28.10.2005р. на половину будинку, і кому належить інша половина будинку? Питання задані: так чи ні, оскільки як зазначено вище в рішенні суду позивачі за зустрічним позовом надавали пояснення, які є розбіжними з позовними вимогами.

Судом з пояснень встановлено, що предметом спору за зустрічним позовом земельна ділянка площею 0.25га для будівництва і обслуговування житлового будинку - не є. Також, житловий будинок після отримання нею свідоцтва про право на спадщину буде належати їй половина, а інша - її матері (спадкоємцем остання не є, оскільки шлюб за життя ОСОБА_15 був з нею розірваний). Свідоцтво на спадщину за заповітом на половину житлового будинку та господарських споруд не отримала, оскільки після роз`яснення нотаріусом необхідності представлення документів на будівлю, вона такий в органах бюро інвентаризації отримала (в оригіналі з вітміткою реєстру нерухомого майна), але не пред`являла в нотаріальну контору, чому не знає. Спору між мамою та нею на житло чи земельну ділянку площею 0.25га немає.

Отже, в судових засіданнях позивачі за зустрічним позовом визначили додатково, що спірна земельна ділянка площею 0.75га - саме для ведення особистого селянського господарства.

За вимогами ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Тому, суд розглядає тільки ті вимоги, які визначили сторони у поданих ними ж позовах.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження в судовому порядку був заповіт від 05.10.2005 р. за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_11 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 і рішенням Яремчанського міського суду від 15.03.2007р., яке набрало законної сили, у позові було відмовлено (а.с.21 т.2). Підставою для відмови було те, що ОСОБА_15 при складанні оспорюваного заповіту усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, що підтверджено результатами судово-медичної експертизи, а також він складав заповіт 28.10.2005 р. який не оспорюється особами, яких він стосується, окрім того ОСОБА_15 при розгляді іншої цивільної справи про поділ майна подружжя, давав пояснення у судовому засіданні 20.09.2005 р., а отже суд прийшов до переконання, розглядаючи іншу цивільну справу про те, що він не був недієздатним.

З інших підстав заповіт від 05.10.2005р. не оскаржувався, що підтвердили позивачі за зустрічним позовом.

За вимогами статей 1220, 1223 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як слідує з вимог ст.1236 цього ж кодексу, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину (ст.1268 ЦК).

За статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

А стаття 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування».

Позивачі просять визати право власності на дану земельну ділянку за вимогами ст.392 ЦК України.

Як вже зазначалось вище, державною нотаріальною конторою постановою відмовлено ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про прийняття спадщини, оскільки спадкоємцями, зокрема ОСОБА_4 (за заповітом та за законом), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по закону)не представлено оригінал правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві.

Аналогічно, було відмовлено і ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 оскільки спадкоємцями не представлено оригінал правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві.

Отже даний спір розглядається судом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, коли відсутній оригінал правовстановлюючого документа.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги як первісного, так і зустрічного є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Не заслуговують на увагу суду і доводи сторони позивача за зустрічним позовом, що останній заповіт скасовує попередній, виходячи з такого.

При складанні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і

визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

В даному спорі судом не встановлено того, що складання нового заповіту змінило чи скасувало попередній заповіт.

Норми частини третьої статті 1254 ЦК України свідчить, що складання нового заповіту, яким наприклад зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

У справі, яка розглядається, перший заповіт і другий заповіт стосувався земельної ділянки, яка і була у попереднього власника - площею 1.25га для ведення селянського господарства, і саме ця площа є спором за первісним та зустрічним позовом, без будь-якої накладки земель одна на одну. Іншого спору щодо земель немає. При цьому процесуальне право двох позивачів за первісним позовом про не розгляд судом їхніх вимог після звернення до суду, як і право трьох спадкоємців - дітей померлого на отримання ще по 1/6 частці на дані земельні ділянки в порядку, визначеному законом, залишається, і це не створить спору щодо кількості земель, що не охоплена даною цивільною справою.

За вимогами ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на оцінення всіх доказів в сукупності, суд прийшов до переконання що позовні вимоги обох позовів підлягають до задоволення.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

На підставі викладеного та СК України, ЦК України, керуючись ст.ст. 10 - 13, 81, 258-265, 352-354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , третя особа на стороні відповідачів Яремчанська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_15 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на майно:

-за ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0.17га в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства;

-за ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0.11 га в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства;

-за ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0.11 га в с . Поляниця, уч .Грунь Яремчанської міської ради для ведення особистого селянського господарства.

Зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_15 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на майно:

-за ОСОБА_4 на 1/2 частку земельної ділянки площею 0.75га, що складає 0.375га, для ведення особистого селянського господарства в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради;

-за ОСОБА_4 на 1/6 частку земельної ділянки площею 0.75га, що складає 0.0625 га, для ведення особистого селянського господарства в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради;

-за ОСОБА_2 на 1/6 частку земельної ділянки площею 0.75га, що складає 0.0625га, для ведення особистого селянського господарства в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради;

-за ОСОБА_3 на 1/6 частку земельної ділянки площею 0.75га, що складає 0.0625га, для ведення особистого селянського господарства в с.Поляниця, уч.Грунь Яремчанської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Повний текст рішення виготовлено 02.03.2020 року.

Головуючий суддя: М. В. Польська