Справа №2-20\2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року Долинський районний суд Івано-Франківської області в
складі:
головуючого - судді Андрусіва І.М.
з участю секретаря- Литвинюк І.М.,
Адвокатів -ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Долині справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи-Долинська районна рада ,Долинська районна державна адміністрація ,про визнання рішення виконавчого комітету Долинської районної ради народних депутатів НОМЕР_1, свідоцтва про право особистої власності видане ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, договору дарування від
27 жовтня 2005 року частково недійсними, визнання права власності на частину
квартири, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від
29.08.2005 року,
встановив;
Позивачі зазначили, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 - сином відповідачки ОСОБА_4 та братом ОСОБА_5 Після одруження проживали в трьохкімнатній квартирі ОСОБА_9, що знаходиться в АДРЕСА_1 разом з батьками. Після вселення в квартиру ОСОБА_1 була в ній зареєстрована (прописана) як член сім"ї квартиронаймача. На час вселення та реєстрації в спірну квартиру власником будинку був трест „Івано-Франківськбуд".
Після народження в подружжя ІНФОРМАЦІЯ_8 дітей -ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н. вони також були зареєстровані за вищевказаною адресою. Таким чином вони всі відповідно до ст.64 ЖК України мали рівне право разом з квартиронаймачем на проживання і користування цим житлом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 був розірваний, а ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_2 народила дочку ОСОБА_10, яка була визнана інвалідом дитинства. У зв"язку з цим звернулась в КП „Житловик", щоб її зареєстрували однак виявилось, що власником квартири є ОСОБА_4, що квартира належить їй на праві особистої власності. Даний факт відповідачка від них скривала. В березні 2006 року вони отримали повідомлення від ОСОБА_5 про те, що вона
28 листопада 2005 року стала власником спірної квартири згідно договору дарування ,і
пропонує їм в термін до 01 липня 2006 року виселитись з квартири.
Як їм стало відомо ОСОБА_4 стала власником квартири на підставі рішення виконавчого комітету Долинської районної ради народних депутатів НОМЕР_1 прийнятого відповідно до наказу НОМЕР_2 тресту„Івано-Франківськбуд" про передачу безкоштовно основним квартиронаймачам в
2
особисту власність жилі будинки що належать тресту ,в тому числі в АДРЕСА_1.Згідно додатку №1 квартира АДРЕСА_1 передана ОСОБА_4 і вирішено оформити право особистої власності на житлові будинки за квартиронаймачами згідно додатку. На підставі цього рішення 11.03.1991 року виконком Долинської районної ради народних депутатів видав свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок -27/1000 частин в АДРЕСА_1 ОСОБА_4. Право власності зареєстровано в Івано-Франківському ОБТІ в реєстровій книзі ІНФОРМАЦІЯ_7 . 28.11.2005 року квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_4 подарована дочці ОСОБА_5. Вважають, що рішення виконавчого комітету Долинської районної ради народних депутатів НОМЕР_1 , свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок -27/1000 частин, а також договір дарування цієї квартири від 27 жовтня 2005 року порушують їх житлові права , а тому є підстави для визнання в судовому порядку частково недійсними та визнання за ними права власності на частину квартири.
Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім"ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем всіма правами і несуть всі обов"язки, що випливають із договору найму жилого приміщення. Така передача квартири без відома і згоди всіх членів сім"ї наймача в особисту власність тільки наймачу ОСОБА_4 вчинена з порушенням діючого на той час законодавства і порушила їхні права на це житло .Оскільки на час передачі квартири в особисту власність ОСОБА_4 в ній проживали ,і були зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 то кожному членові сім"ї наймача повинно належати по 1/5 частині. Так як ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, то належну йому частку в квартирі успадкували ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах, тобто по 1/15 частині квартири. Спадщину прийняли згідно діючого на той час законодавства-шляхом фактичного прийняття спадщини, так як на день смерті спадкодавця проживали разом з ним.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 має право на 1/5 частину квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 4/15 частини кожний. Одже ОСОБА_4 вправі була розпоряджатися тільки 4/15 частинами квартири, а не цілою квартирою. Зокрема вона вправі подарувати тільки свою частину квартири, однак в порушення їхніх прав на житлове приміщення відповідачка подарувала цілу квартиру своїй дочці ОСОБА_5 Також зазначили ,що з 1997 року вони роздільно з ОСОБА_10 оплачують квартплату та комунальні послуги.
Під час слухання справи позивачі збільшили позовні вимоги і зазнаначили, що при ознайомленні в судовому засіданні з копією договору дарування квартири від 27 жовтня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 та копією дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 серпня 2005 року ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 виникла необхідність в уточненні позовних вимог ,щодо дати посвідчення договору дарування та збільшенні позовних вимог, а саме визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 серпня 2005 року, виданого Долинською районною радою. Долинська районна рада видавши на підставі вищевказаного рішення, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.08.2005 року ОСОБА_4 про право приватної власності на трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1 порушила їхні права, які вони мають відповідно до ст.64 ЖК України. Оскільки на день прийняття рішення про передачу в особисту власність трьохкімнатної квартири ,вони були зареєстровані і проживали в цій квартирі ,і мали право на це жиле приміщення.
Крім цього Долинська районна рада видала 29.08.2005 року нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а не дублікат свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, тому не вправі була видавати дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Представник позивачів позовні вимоги підтримала зіславшись на вищевказані обставини, при цьому просила визнати недійсним договір дарування від 27.10.2005 року, оскільки при складанні позовної заяви допущена помилка.
Представник ОСОБА_4 вона ж відповідачка- ОСОБА_5 позовних вимог не визнала та пояснила ,що її батько працював на Долинському заводі ЗБВіК, де в 1979 році трагічно
3
загинув внаслідок отриманої травми на виробництві. Оскільки в квартирі залишилась
проживати його дружина ОСОБА_4 та діти, трест „Івано-Франківськбуд „передав
безкоштовно основним квартиронаймачам в особисту власність житлові будинки, що
належали тресту. Після чого ОСОБА_4 видано 11.03.1991 року свідоцтво на
право особистої власності на 27\1000 частинах жилого будинку, який знаходиться в
м.Долина. Позивачі в 1996 році перейшли проживати у смт. Вигоду. Вважає ,що квартиру мамі
передали правильно відповідно до діючого на той час законодавства.
Представник Долинської районної ради пояснив ,що свідоцтво повинно було видане на всіх
членів сім"ї.
Представник Долинської районної державної адміністрації пояснив, що вони являються
правонаступниками Долинського райвиконкому ,рішення виконкому частково
недійсне, оскільки порушені права інших членів сім"ї ,які проживали з ОСОБА_4
Суд, дослідивши та оцінивши здобуті та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що даний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Матеріалами справи та в судовому засіданні встановленого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 Після одруження , разом з батьками ,проживали в трьохкімнатній квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1. Після вселення в квартиру ОСОБА_1 була в ній зареєстрована (прописана) як член сім"ї квартиронаймача. Також в даній квартирі проживали їх діти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження. Про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвали шлюб ІНФОРМАЦІЯ_3 року свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу -НОМЕР_3. ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9 помер, що вбачається з копії свідоцтва про смерть НОМЕР_4
Факт проживання і реєстрації позивачів ,та ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 підтверджується довідкою НОМЕР_5 виданою комунальним підприємством „Житловик", копією рішення Долинського районного суду від від 24.03.1997 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про втрату права на користування житловим приміщенням та зустрічним позовом про вселення в квартиру .
Власником квартири АДРЕСА_1 до 11.03.1991 року був трест „Івано-Франківськбуд". Згідно акту від 01.01.1991 року про передачу кв.АДРЕСА_1 ,постійно діюча комісія при житлово-побутовому підприємстві передала ,а ОСОБА_4 прийняла у особисту власність квартиру .
Копія свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 11.03.1991 року свідчить про те, що ОСОБА_4 передано 27/1000 частин житлового будинку який знаходиться по АДРЕСА_1.
Доводи позивачів про те, що , рішення виконавчого комітету Долинської районної ради народних депутатів НОМЕР_1 яке прийняте відповідно до наказу НОМЕР_2 тресту„Івано-Франківськбуд" та свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок -27/1000 частин в АДРЕСА_1 від 11 березня 1991 року, а також договір дарування цієї квартири від 28 листопада 2005 року порушують житлові права позивачів ,а саме ст.64 ЖК України , тому є підстави для визнання їх в судовому порядку частково недійсними та визнання за ними права власності на частину квартири, оскільки така передача квартири без відома і згоди всіх членів сім"ї наймача в особисту власність ОСОБА_4 вчинена з порушенням діючого на той час законодавства, спростовуються ст. 5 Закону СРСР „Про підприємства" № 1529-1 від 04.06.1990 року, згідно якого підприємство має право ,якщо інше не передбачено статутом ,продавати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності ,за винятком тих які відповідно до законодавчих актів Союзу РСР, союзних і автономних республік не можуть бути в їхній власності або користуванні. Безоплатна передача і надання підприємством матеріальних цінностей громадянам здійснюється з дозволу власника уповноваженого ним органу у випадках ,не заборонених законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік. Статтею 2 Закону СРСР „Про власність „№1305 від 06.03.1990 року передбачено, що власник на свій розсуд володіє,користується і розпоряджається майном, яке йому належить. Саме керуючись даними Законами власник житла -трест „Івано-
4
Франківськбуд" прийняв рішення про передачу у особисту власність квартири АДРЕСА_1 основним квартиронаймачам яким була на той час ОСОБА_4. А оскільки оформлялось право власності на ці квартири місцевими органами влади ,то додатково приймалось рішення виконавчим комітетом Долинської ради народних депутатів та видано свідоцтво від 11.03.1991 року на право особистої власності на жилий будинок -27\1000 частин ,ОСОБА_4, яке зареєстроване в книзі ІНФОРМАЦІЯ_7.
Також на думку суду прийнявши таке рішення виконком Долинської районної ради не порушив права позивачів передбачені ст.64 ЖК України, оскільки дана норма житлового кодексу регулює права і обов"язки членів сім"ї наймача ,щодо користування житлом ,однак не володіння і розпоряджання житлом .оскільки цим елементом права наділені власники житла, яким являвся трест „Івано-Франківськбуд". Договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 25 жовтня 2005 року ОСОБА_5, укладений з дотриманням вимог ст.ст.717-719 ЦК України ,тобто даного виду правочину. Суд вважає, що не заслуговують уваги доводи позивачів про те, що Долинська районна рада не вправі була видавати дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оскільки ними не представлено з цього приводу доказів.
Доводи позивачів про те ,що на час передачі квартири в особисту власність відповідачці в ній проживали ,і були зареєстровані ОСОБА_9,ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,тому ОСОБА_1 має право на 1/5 частину квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 4/15 частини кожний, спростовується ст.5 ЦК України, яка передбачає, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі ,крім випадків ,коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність. Вищевказані доводи позивачів базуються на вимозі Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" який набрав чинності 19.06.1992 року ,ст.8 якого передбачає, що передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім"ї, які постійно мешкають в даній квартирі ,в тому числі тимчасово відсутніх ,за якими зберігається право на житло . Одже норми даного Закону не можуть застосовуватись до правовідносин які мали місце в 1990 році, оскільки Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду" набрав чинності 19.06.1992 року, а на той час спірна квартира була передана в особисту власність ОСОБА_4 і не перебувала в державному житловому фонді. Таким чином суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Долинської районної ради народних депутатів НОМЕР_1 , свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок -27/1000 частин видане ОСОБА_4, а також договір дарування цієї квартири від 25 жовтня 2005 року не порушують житлові права позивачів , тому немає підстав для визнання їх частково недійсними .
На підставі ст.5 ЦК України, ст.64 ЖК України,ст. ст. 5 Закону СРСР „Про підприємства" 04.06.1990 року, ст.2 Закону СРСР „Про власність" від 06.03.1990 року,ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", керуючись ст.ст.213,215 ЦПК України, суд-
РІШИВ:
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи- Долинська районна рада,Долинська районна державна адміністрація ,про визнання частково недійсними рішення виконавчого комітету Долинської районної ради народних депутатів НОМЕР_1, свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, договору дарування дарування квартири АДРЕСА_1 від 25 жовтня 2005 року ОСОБА_5 ,також визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\5 (3\15) частини, за ОСОБА_2 на 4\15 частини, ОСОБА_3 на 4\15частини квартири АДРЕСА_1 ,про визнання недійсним свідоцтва /дублікату\ про право власності на нерухоме майно від 29.08.2005
5
року, видане Долинською районною радою ОСОБА_4 на трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1 -відмовити за недоведеністю позовних вимог. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня ознайомлення з рішенням до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
СУДДЯ