КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/10998/18 Головуючий у І інстанції Шереметьєва Л.А.

Провадження № 22-ц/824/12187/2019 Доповідач у ІІ інст. Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Журби С.О., Голуб С.А.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Борисова Максима Петровича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назарович про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир, скасування рішень про реєстрацію права власності та витребування майна,

УСТАНОВИВ:

у квітні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 39816038 від 22 лютого 2018 року, про реєстрацію його права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39817644 від 22 лютого 2018 року, про реєстрацію за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ним та ОСОБА_3 , посвідчений 22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 29;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39816908 від 22 лютого 2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ним та ОСОБА_3 , посвідчений 22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 32;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39818268 від 22 лютого 2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

- витребувати від ОСОБА_1 на його користь квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40000578 від 05 березня 2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_1 на його користь квартиру АДРЕСА_2 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 400001255 від 05 березня 2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є власником квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвами про право власності серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 2011 року та серії НОМЕР_2 від 03 квітня 2012 року, виданими Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

11 квітня 2018 року після отримання довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 120282707 та № 120282278 йому стало відомо, що належні йому на праві власності квартири зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою, а саме за відповідачем ОСОБА_1 .

Підставою для реєстрації права власності на вказані квартири за ним стали договори купівлі-продажу від 05 березня 2018 року, а саме:

- договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений 05 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрований у реєстрі за № 499;

- договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений 05 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрований у реєстрі за № 498;

Згідно інформації, що міститься в зазначених довідках, 22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. за участю невстановлених осіб була проведена державна реєстрація права власності на вказані квартири за позивачем на підставі Свідоцтв про право власності серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 20011 року та серії НОМЕР_2 від 03 квітня 2012 року, виданими Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

В цей же день невідомими особами були укладені Договори купівлі-продажу зазначених квартир від його імені з ОСОБА_4 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстровані в реєстрі за номерами 32 та 29.

05 березня 2018 року вказані квартири відповідачем ОСОБА_3 були перепродані відповідачу ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що він ніколи не подавав заяв до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. для внесення відомостей про право власності на вказані квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договорів купівлі-продажу вказаних квартир не укладав, інших правочинів, направлених на їх відчуження, не здійснював, довіреностей на управління цими квартирами з правом укладання будь-яких договорів, в тому числі, договорів купівлі-продажу, дарування, міни, тощо нікому не надавав.

Оспорювані договори купівлі-продажу квартир укладені поза його волею, без його участі та відома, та є підробленими, в зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 рокупозов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /з відкриттям розділу /, індексний номер: 39816038 від 22 лютого 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /з відкриттям розділу /, індексний номер: 39817644 від 22 лютого 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за номером 29.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 22 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за номером 32.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39816908 від 22 лютого 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39818268 від 22 лютого 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .

Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40000578 від 05 березня 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40001255 від 05 березня 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь ОСОБА_2 13 438, 80 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Борисов М.П.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначив, що при постановленні рішення судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства було взято до уваги докази, які не були предметом дослідження суду та не направлялись сторонам, зокрема висновок експерта №8-4/1213 від 16 липня 2018 року, отриманий в межах кримінального провадження та наданий суду позивачем. Представник відповідача вважає даний доказ неналежним та недопустимим, оскільки останній поданий в копії, яка посвідчена не у відповідності з вимогами законодавства. Крім того, зазначений документ не є висновком експерта в розумінні статті 102 ЦПК України, оскільки в ході розгляду даної цивільної справи судом не розглядалось клопотань про призначення експертизи, не було постановлено відповідної ухвали.

Вважає також безпідставними висновки суду щодо незаконності оспорюваних договорів, з огляду на те, що оригінали таких договорів не були надані суду та в ході розгляду справи не досліджувались.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що оригінали свідоцтв про право власності позивача на спірне нерухоме майно також не були подані до суду першої інстанції.

Не обґрунтованими на думку скаржника є також висновки суду першої інстанції щодо порушення приватним нотаріусом Левінець В.Ю. вимог закону при реєстрації за позивачем права власності на спірні квартири.

З урахуванням викладених доводів, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року та ухвалити по даній справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Федосюк Ю.О. посилається на необґрунтованість доводів скарги щодо порушення позивачем порядку подання доказів суду першої інстанції, а також щодо недопустимості та неналежності доказів. Просить залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Борисов М.П. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник позивача - адвокат Федосюк Ю.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, підтримавши доводи, викладені у відзиві на скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні клопотань адвоката Борисова М.П. про витребування доказів та про приєднання до справи доказів, а також відмовлено в задоволенні клопотань представника позивача - адвоката Федосюк Ю.О про виклик свідків, експерта, витребування та доручення до справи доказів, з підстав порушення процесуального порядку подання доказів, передбаченого нормами статті 83 ЦПК України, з огляду на відсутність доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасника справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. .

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 120282707 та № 120282278, 22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. була проведена державна реєстрація права власності за позивачем на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтв про право власності серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 2011 року та серії НОМЕР_2 від 03 квітня 2012 року, виданих Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).(том 1 а.с. 7-12)

В цей же день були укладені Договори купівлі-продажу зазначених квартир від імені позивача з ОСОБА_4 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстровані в реєстрі за номерами 32 та 29.

Встановлено також, що 05 березня 2018 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстровані в реєстрі за № 499 та за № 498, внаслідок чого право власності на спірні квартири перейшло до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 зазначав, що ніколи не звертався до нотаріуса ОСОБА_5 із заявою про реєстрацію права власності на належне йому нерухоме майно, крім того, договори купівлі-продажу спірного майна укладені поза його волею, без його участі та відома і є підробленими.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам позивача, виходив із того, що ні відповідачем, ні третьою особою - приватним нотаріусом Левінець В.Ю, не було надано жодного доказу на спростування відсутності волевиявлення ОСОБА_2 на реєстрацію за ним права власності на спірне майно, у зв`язку з чим дійшов висновку, що така реєстрація за позивачем права власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав здійснена з порушенням вимог закону.

Крім того, визнаючи належним доказом висновок експерта № 8.-4/1213 від 16 липня 2018 року, отриманий в межах кримінального провадження та наданий представником позивача до суду, відповідно до якого підпис у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22 лютого 2018 року, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. за реєстровим №29, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, суд першої інстанції вважав його достатнім для висновку про недійсність договорів купівлі-продажу спірних квартир від 22 лютого 2018 року.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З висновку експерта № 8-4/1213 від 16 липня 2018 року, отриманого в межах кримінального провадження та наданим представником позивача до суду, вбачається, що підпис у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22 лютого 2018 року, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. за реєстровим №29, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 22 лютого 2018 року, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. за реєстровим №32, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при прийнятті вищевказаного висновку експерта, як доказу по справі.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом у квітні 2018 року.

Підготовче засідання по даній справі було призначене судом першої інстанції на 18 червня 2018 року (том 1 а.с. 37), однак у визначену дату не відбулось, у зв`язку із направленням матеріалів справи до Апеляційного суду м. Києва для розгляду апеляційних скарг представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року про відкриття провадження по справі.

Справа була повернута до Солом`янського районного суду м. Києва 23 серпня 2018 року та сторони викликані в судове засідання на 03 жовтня 2018 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 01 серпня 2018 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 до суду першої інстанції подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема: Висновку експерта № 8-4/1213 від 16 липня 2018 року, отриманого в межах кримінального провадження 120181001100004155, а також копій Договорів купівлі-продажу спірних квартир. (том 2 а.с. 89-113)

Враховуючи, що експертний висновок було виготовлено 16 липня 2018 року, позивач не мав об`єктивної можливості подати його одночасно із позовною заявою у квітні 2018 року, про що і повідомив суд у своєму клопотанні від 01.08.2018 року.

З огляду на вказане, зазначений доказ був прийнятий судом до розгляду у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття перша Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 не мав права на відчуження спірних квартир в зв`язку із порушенням порядку набуття на них прав, вимоги позивача про витребування цих квартир у останнього власника ОСОБА_1 відповідають діючому законодавству, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи у суді першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Борисов М.П. не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, передбаченим положеннями статті 191 ЦПК України, жодних доказів на спростування доводів позивача до суду першої інстанції не надавав. При цьому, адвокат Борисов М.П. неодноразово, як представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , подавав апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження у даній справі.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи апеляційної скарги щодо допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права у зв`язку з неналежною перевіркою обставин, пов`язаних з направленням позивачем на адресу інших учасників справи копії клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, зокрема експертного висновку, а також у зв`язку з вирішенням питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача в судовому засіданні 30 серпня 2019 року, оскільки такі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду про прийняття до уваги в якості доказу висновку експерта. В той же час, доказів на спростування обставин, на які позивач посилається як на підставу заявлених вимог, відповідачем не надано. Клопотань про призначення по справі почеркознавчої експертизи відповідачами ні в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, заявлено не було. Встановлених судом першої інстанції обставин не спростовано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борисова Максима Петровичазалишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 березня 2020 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Журба С.О.

Голуб С.А.