Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 492/1313/14-ц

провадження № 61-43909св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вознесенська Перша сільська рада Арцизького району Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області

від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті її брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки, яка розташована на території Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області, площею 8,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 014092.

Після смерті ОСОБА_3 вказаний державний акт на право приватної власності на землю знаходився у неї і вона використовувала зазначену земельну ділянку.

Проте, нею пропущено строк, визначений статтею 1270 ЦК України, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки не знала, що норми ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, передбачено прийняття спадщини шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини або поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 05 серпня

2014 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадщина після смерті ОСОБА_3 ніким не прийнята, спору стосовно спадщини як і інших спадкоємців немає, строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 пропустила з поважних причин, а тому визначив позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , яка не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку. Зазначала, що, на її думку, суд першої інстанції вирішив питання про її права та інтереси. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_4 , закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 за життя 10 червня 2002 року реалізовано право відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримано у власність земельну ділянку,

площею 8,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 014092 та на підставі реалізації вказаного права та отримання у власність вказаної земельної ділянки сертифікат про право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданий Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області 10 вересня 2001 року, в розмірі 9,1 у. к. га, розташованих на землях СПК «Зоряний», втратив чинність, а тому на час смерті ОСОБА_3 право на спадкування

ОСОБА_2 на вказаний сертифікат було втрачено та цей сертифікат не увійшов до спадкової маси.

Суд апеляційної інстанції вважав, що ухваленим у справі рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 05 серпня 2014 року не вирішувалось питання про права та інтереси ОСОБА_2 , тому ураховуючи, що під час апеляційного розгляду встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувались питання про права, свободи і інтереси ОСОБА_2 , апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої

статті 362 ЦПК України закрито.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою. ОСОБА_2 посилалась на те, що ОСОБА_3 зробив розпорядження щодо належного йому майна, зокрема сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого Арцизькою районною адміністрацією Одеської області 10 вересня 2001 року, в розмірі 9,1 у. к. га, розташованих на землях СПК «Зоряний», заповів на її користь.

ОСОБА_3 проживав по день своєї смерті разом із ОСОБА_2 та її сім`єю.

На час відкриття спадщини ОСОБА_1 з ОСОБА_3 не проживала, заяв про прийняття спадщини, яка відкрилась після його смерті, до нотаріальної контори не подавала.

Разом з тим, як ОСОБА_2 17 жовтня 2006 року зверталась із заявою до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай). Вважала, що спадкове майно нею прийнято.

Крім того, заявник посилалась на те, що справу розглянуто не належним складом суду, оскільки до складу суду входила суддя Погорєлова С. О., яка перебувала у складі суду в іншій справі за позовом ОСОБА_2 до Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом.

Разом з тим, посилалась на те, що судом апеляційної інстанції порушені строки розгляду апеляційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в

ід 14 вересня 2018 року було поновлено строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Арцизького районного суду Одеської області указану цивільну справу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

За життя померлий ОСОБА_5 склав заповіт, згідно з яким на випадок смерті заповідав повністю ОСОБА_2 належний йому сертифікат про право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданий Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області 10 вересня 2001 року, в розмірі 9,1 у. к. га, розташованих на землях СПК «Зоряний», що підтверджується копією вказаного заповіту (а. с. 33).

10 червня 2002 року на ім`я ОСОБА_5 виданий державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІ-ОД № 014092, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 8,19 га, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 48.

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зверталася до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 34).

Постановою державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І. П. від 15 вересня

2016 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, оскільки вказаний правовстановлюючий документ (сертифікат), указаний в заповіті, не відповідає правовстановлюючому документу на майно (державний акт) (а. с. 36).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 посилалась на те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушуються її права, оскільки вона є спадкоємцем померлого

ОСОБА_3 за заповітом та прийняла спадщину, а саме сертифікат про право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданий Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області

10 вересня 2001 року в розмірі 9,1 у. к. га, розташованих на землях

СПК «Зоряний», що підтверджується копією вказаного заповіту.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За змістом зазначених норм процесуального законодавства право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, і мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права або обов`язки.

Тобто, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує їх права чи покладає на них додаткові обов`язки, що у будь-якому випадку тягне несприятливі наслідки для цих осіб.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі № 6-885цс15 та від 06 вересня

2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 2-825/10 (провадження

№ 14-78цс18).

У досліджуваних правовідносинах апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги достеменно не було встановлено настання таких несприятливих наслідків для заявника.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, щодо закриття апеляційного провадження у справі, з тих підстав, що заявник не навела належних і допустимих доказів, яким саме чином порушуються її права та інтереси рішенням суду першої інстанції щодо надання ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме земельної ділянки, площею 8,19 га, розташованої на території Вознесенської-Першої сільської ради Арцизького району Одеської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 10 червня 2002 року серії ІІ-ОД № 014092.

Встановлено, що ОСОБА_3 за життя 10 червня 2002 року реалізовано право відведення земельної ділянки частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримано у власність земельну ділянку, площею 8,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 014092 та на підставі реалізації вказаного права на отримання у власність вказаної земельної ділянки сертифікат про право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданий Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області 10 вересня 2001 року в розмірі 9,1 у. к. га, розташованих на землях СПК «Зоряний», втратив чинність.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з вищевикладеного, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням суду першої інстанції, ухваленим у цій справі, не зачіпаються права та обов`язки, так як на час смерті ОСОБА_3 право на спадкування

ОСОБА_2 на сертифікат про право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданий Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області 10 вересня 2001 року в розмірі 9,1 у. к. га, розташованих на землях СПК «Зоряний» було втрачено і зазначений сертифікат не увійшов до спадкової маси, а жодних доказів того, що їй у спадщину була передана спірна земельна ділянка, площею 8,19 га, не надано.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги щодо незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні ОСОБА_2 норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович