ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/12/19 Номер провадження 22-ц/814/730/20Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Чумак О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року (повний текст виготовлено 27.12.2019 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на непрацездатного батька,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 19.04.2018 року у нього трапився інсульт, в результаті якого паралізовано праву сторону тіла, тому він потребує постійного стороннього догляду

Зазначає, що у нього є діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сам він є самотнім чоловіком похилого віку, близької людини, яка може допомагати та підтримувати його матеріально немає. При цьому, за таких складних життєвих обставин, знаходячись на межі бідності, він не отримує від дітей жодної грошової підтримки.

На підставі вищевикладеного прохав ухвалити рішення, яким: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень з кожного, щомісячно, починаючи з дати подання позову і до відновлення працездатності.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на непрацездатного батька, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі по 106,00 грн. з кожного, щомісяця.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судовий збір в розмірі по 384,20 грн. з кожного.

Вказане рішення оскаржив позивач, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом безпідставно не було прийнято доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, оскільки законні підстави для такого, на думку апелянта, відсутні.

Вважає, що наведений судом розрахунок суми аліментів не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки при його здійсненні не було враховано, що позивач здійснює витрати на лікування, на оплату комунальних послуг та інше.

Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, згідно довідки Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану №3313/15.27-04-31 від 21.12.2018 року, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис 502) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис 443) (а.с.6. 58-59).

Відповідно до Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 19.09.2018 року №2907/02-22, виданої виконавчим комітетом Піщанської сільської ради, у належному ОСОБА_1 житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 (син) ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 18.09.2018 року, встановлено: син ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, фінансово не допомагає; ОСОБА_1 проживає сам, але одружений з ОСОБА_3 , яка не проживає за даною адресою з 2008 року і фінансово не допомагає (а.с.8).

Відповідно до довідки до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0073332 від 20.08.2019 року, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01.09.2020 року (а.с.111).

З пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 04.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлено вид пенсії по інвалідності, ІІІ гр., загальне захворювання (а.с.110).

Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що позивач є непрацездатною особою та потребує матеріальної допомоги, відповідачі мають змогу надавати таку допомогу у розмірі, присудженим до стягнення судом по 106 гривень з кожного, що є різницею між пенсійним забезпеченням позивача - 1500 грн. та прожитковим мінімумом для осіб, що втратили працездатність - 1712 грн.

Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають матеріалам справи та встановленим по справі обставинам.

Стаття 51 Конституції України закріплює обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги..

Згідно з частиною першою статті 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 роз`яснено судам, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст.202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК).

Згідно з ч.2 ст.205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є непрацездатним пенсіонером, інвалідом третьої групи та станом на травень 2017 року отримує пенсію, як встановлено в судовому засіданні в місцевому суді, в розмірі 1500,00 грн., інших доходів не має.

З аналізу наведених норм вбачається, що право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач отримує пенсію, розмір якої не перевищує прожитковий мінімум, відтак, наявні підстав для стягнення з відповідачів на його користь суми коштів, що є різницею між пенсійним забезпеченням позивача - 1500 грн. та прожитковим мінімумом для осіб, що втратили працездатність - 1712 грн., що встановлений станом на 01.07.2020 року, а саме по 106,00 грн. з кожного.

При цьому, відповідна сума не буде надто обтяжливою для відповідачів та задовольнятиме правомірні очікування позивача, оскільки розмір його доходу становитиме визначений державою прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що місцевим судом безпідставно не було прийнято доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з детального аналізу наявних у справі доказів та оскаржуваного рішення місцевого суду вбачається, що судом було детально проаналізовано кожний доказ на надано йому оцінку згідно вимог цивільного процесуального законодавства.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що наведений судом розрахунок суми аліментів не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки при його здійсненні не було враховано, що позивач здійснює витрати на лікування, на оплату комунальних послуг та інше, суд також оцінює критично, оскільки розмір аліментів судом визначено з урахуванням вимог закону. При цьому, в оскаржуваному рішенні зазначено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що витрати позивача на лікування, оплату комунальних послуг та інше, є додатковими витратами та питання їх стягнення регламентовано положеннями ст.203 СК України. Проте, позивач відповідних вимог не заявляв, відтак, і судом відповідне питання в межах розгляду даної справи вирішенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги не містять нових засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ С.М. Бондаревська

О.В. Чумак