УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 680/621/19

Провадження № 22-ц/4820/323/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.

секретар судового засідання Дубова М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 680/621/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2019 року у складі судді Яцини О.І. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай).

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з

з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :        

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай), в обґрунтування заявлених вимог посилалася, що рішенням Вільховецької сільської ради від 01 квітня 1994 року №4 було безоплатно передано у колективну власність КСП ім.Кірова землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1339,10 гектарів.

04 липня 1995 року КСП ім. Кірова було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №021, позивач вказувала, що її було включено до списку громадян – членів КСП під № 286.

КСП ім. Кірова здійснило паювання землі, яка належала йому на праві колективної власності, визначивши розмір земельної ділянки (паю) кожного члена колективного сільського підприємства без виділення земельної ділянки в натурі, проте з невідомих позивачу причин сертифікат на право на земельну частку (пай) їй видано не було.

Тому, ОСОБА_1 просила визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП ім. Кірова с. Вільховець площею 1,1 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Новоушицької селищної ради.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилається що суд неправильно застосував строк позовної давності, оскільки вона як член колективного сільськогосподарського підприємства була внесена до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мали право на пай, тому вона набула право на нього. Крім того, вказує апелянт, що правова позиція на яку посилається суд першої інстанції стосується визнання права на пай у випадку не внесення осіб до списку членів КСП, який є додатком до Державного акта про право колективної власності на землі, а в даному випадку право на пай в неї виникло не з моменту видачі сертифіката про право на пай, а з моменту внесення її прізвища до відповідного списку членів КСП. Також ОСОБА_1 , зазначає, що згідно норм чинного законодавства не покладає на осіб, які мають право на земельну частку (пай) обов`язку у певний строк звертатися до державних органів для отримання відповідних сертифікатів, тому саме з 09 серпня 2019 року у неї виникло право на звернення до суду за захистом не визнаного права, оскільки 09 серпня 2019 року державою, в особі Новоушицького відділу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області їй відмовлено у видачі відповідного сертифіката про право на земельну частку (пай).

Тому, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення з наступних підстав.        У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності звернення до суду для захисту свого права, однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 , як член колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с. Вільховець, була включена в Список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с. Вільховець, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району.

04 липня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова с. Вільховець Новоушицького району Хмельницької області видано цей Державний акт на право колективної власності на землю, а саме 1339,1 гектарів землі для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Вільховецької сільської ради від 01 квітня 1994 року № 4. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю.

Відповідно до списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства (додатку 1 до Державного акта) ОСОБА_1 зазначена під №286.

Як вбачається, з відповіді відділу Держгеокадастру у Новоушицькому районі від 09 серпня 2019 року, розмір земельного паю КСП ім. Кірова с. Вільховець Новоушицького району становить 1,1 умовних кадастрових гектарів. ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався.

       Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95  «Про  порядок паювання  земель, переданих у колективну    власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Відповідно до преамбули Закону України N 899-IV  "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно ст. 1, 2 Закону N 899-IV  право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

У відповідності до ст.ст. 3, 5 Закону N 899-IV  підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Ст. 13 Закону N 899-IV  передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, зазначеними правовою нормою встановлено відсутність на даний час будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП),  включений до списку,  що додається до  державного  акта  на право  колективної  власності на землю,  набуває права на земельну  частку (пай) з дня  видачі  цього  акта,  і  в  разі  його  смерті успадкування права на земельний пай  здійснюється  за  нормами  ЦК України,  у  тому  числі й у випадку,  коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на  земельну  частку  (пай). Невнесення  до зазначеного вище списку особи,  яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості  надати  такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання  відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня1995 року N 720/95  «Про  порядок паювання  земель, переданих у колективну    власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана  із  земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

П 7. Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95  «Про  порядок паювання  земель, переданих у колективну    власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.  

       Як вбачається з матеріалів справи позивач як член колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с.Вільховець була включена в Список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с. Вільховець, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району 04 липня 1995 року.

       Отже відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95  «Про  порядок паювання  земель, переданих у колективну    власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» позивач ОСОБА_1 як член КСП ім. Кірова с. Вільховець набула право на отримання сертифікату на земельну частку пай, з моменту видачі Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району - 04 липня 1995 року, має право на земельну частку пай з земель колективної власності КСП ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на земельну частку пай КСП ім. Кірова с. Вільховець.

       Однак в той же час не ґрунтуються на нормах цивільного права висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строків позовної давності звернення до суду за захистом порушеного права.

Згідно ст.ст. 71, 76, 79 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року

загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила

       Право позивача на земельну частку пай з земель колективної власності КСП ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району виникло з моменту видачі Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с. Вільховець, Новоушицького району, тобто з 04 липня 1995 року і таке право є триваючим, з того часу припинено не було, ніким не заперечувалось та існує на даний час.

Про порушення свого права, а саме неможливість отримати у власність земельну ділянку, через відсутність в неї сертифікату на земельну частку пай позивачка довідалися лише в серпні 2019 року, коли отримала відповідь на своє звернення.

Отже, саме в серпні 2019 року позивач дізналась про порушення свого права і з цього часу почався перебіг строку позовної давності.

На вказані обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, при вирішення даного спору помилково застосував строки позовної давності, неправильно застосувавши при цьому норми матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасування з постановленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

       Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення:

       Позов ОСОБА_1 задовольнити.

       Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП ім. Кірова с. Вільховець Новоушицького району, площею 1,1 умовних кадастрових гектарів.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2020 року.

Судді                         А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Л.М. Грох