Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 640/15312/15

провадження № 61-22842св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича на постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

(далі - ПАТ «Дельта Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В. В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі -

АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 16 751 дол. США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 25 квітня 2014 року. Банк свої зобов`язання за кредитним договором повністю виконав, надавши відповідачеві кредит у розмірі та строки, передбачені кредитним договором.

Між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором від 25 квітня 2007 року, укладеним з відповідачем.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, тому станом на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 258 956,65 грн, з яких: тіло кредиту - 145 382,03 грн, відсотки - 113 574,62 грн.

На підставі викладеного ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути з

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі

258 956,65 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 13 січня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2007 року станом на 28 липня 2015 року в розмірі 258 956,65 грн, з яких: тіло кредиту - 145 382,03 грн, відсотки - 113 574,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі

2 589,56 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим наявна заборгованість у розмірі 258 956,65 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмолено у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 погоджувалась сплачувати банку проценти за ставкою 12,5 % річних, оскільки вона не підписувала перші дві сторінки кредитного договору.

Розмір реальної заборгованості за кредитним договором від 25 квітня

2007 року не є доведеним, тому відсутні підстави для задоволення позову ПАТ «Дельта Банк».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В. В. просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судова експертиза здійснена з порушенням правил проведення почеркознавчої експертизи та норм чинного законодавства, тому апеляційний суд безпідставно взяв до уваги її висновки. Крім того, висновок експертизи суперечить іншим матеріалам справи.

Так, у заяві на видачу кредиту ОСОБА_1 просить надати 25 квітня

2007 року кредитні кошти у розмірі 16 751 дол. США. Позичальник не заперечував наявність свого підпису як на вказаній заяві, так і на всіх сторінках кредитного договору, крім першої та другої, а також на графіку погашення кредиту. Отже, зібраними у справі доказами підтверджено факт отримання кредиту та його розмір, вказані обставини відповідачем не спростовано.

За вказаних обставин апеляційний суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту. Матеріалами справи підтверджено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 589,62 дол. США, що еквівалентно 145 382,03 грн.

Розмір процентів за кредитним договором підтверджено розпорядженням на видачу кредиту, випискою з протоколу засідання кредитного комітету. Крім того, позичальник сплачувала на користь банку кошти відповідно до графіка погашення кредиту. Отже зібраними у справі доказами підтверджено розмір заборгованості ОСОБА_1 .

Банком надано обґрунтований розрахунок заборгованості за кредитним договором, який боржником не спростований, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що проведена у справі експертиза відповідає вимогам чинного законодавства, а її висновки не спростовані позивачем.

Подані банком докази не підтверджують наявність перед ним кредитної заборгованості. Виписки по кредитному договору та зроблені позивачем розрахунки не є належними та допустимими доказами на підтвердження заявлених вимог.

Позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

30 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 16 751 дол. США на строк до 25 квітня

2014 року. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві кредит у розмірі, передбаченому кредитним договором.

Умовами вказаного правочину, копія якого знаходиться у матеріалах справи, передбачено сплату 12,5 % річних за користування кредитними коштами (пункт 1.3.1, який містить на 1 сторінці кредитного договору).

Разом з тим, відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України

від 02 листопада 2017 року підписи від імені ОСОБА_1 в оригіналі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 25 квітня 2007 року розташовані на сторінках 1, 2 (лицева і зворотна сторони першого аркушу) в рядках «Позичальник: в особі представника», виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором від 25 квітня 2007 року, укладеним з відповідачем.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, тому відповідно до наданого банком розрахунку станом на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 258 956,65 грн, з яких: тіло кредиту - 145 382,03 грн, відсотки - 113 574,62 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 627, 628, 631 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Установлено, що на підставі заяви про видачу кредиту ОСОБА_1 просила надати кредит у розмірі 16 751 дол. США. Проценти за користування кредитними коштами в указаній заяві не визначені.

У судовому засіданні апеляційного суду позичальник не заперечувала той факт, що саме за кредитні кошти, отримані 25 квітня 2007 року в АКІБ «УкрСиббанк», нею був придбаний автомобіль Mitsubishi Lanser. Представник відповідача вказував, що кошти банком були перераховані за придбання автомобіля.

Отже, суди правильно встановили, що матеріали справи містять достатньо доказів, що ОСОБА_1 25 квітня 2007 року отримала кредит

в АКІБ «УкрСиббанк» у розмірі 16 751 дол. США.

Згідно з умовами кредитного договору, який додано до позовної заяви, сума кредиту становить 16 751 дол. США, розмір процентів - 12,5 % річних, строк дії кредитного договору визначено до 25 квітня 2014 року.

Вказаний договір підписаний сторонами на останній сторінці. Крім того, на кожній сторінці цього договору міститься підпис.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Встановлено, що позичальник належним чином свої зобов`язання не виконала кредитні кошти не повернула.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за тілом кредиту станом на 28 липня 2015 року становить 6 589,62 дол. США, що еквівалентно 145 382,03 грн. Розмір нарахованих відсотків становить 113 574,62 грн.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги та стягнуто вказаний борг.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 не підписувала дві перших сторінки кредитного договору, зокрема ту, на якій встановлено розмір процентної ставки.

Вказані обставини підтверджені висновком судової почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України

від 02 листопада 2017 року.

З огляду на вимоги цивільного законодавства можна вважати, що позичальник погодилася лише на ті умови, з якими вона ознайомлена, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема її підписом.

Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судом першої інстанції) доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині шостій статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).

Банк стверджував, що позивач отримала кредитні кошти на умовах, які викладені в кредитному договорі, зокрема і на перших двох його сторінках. На підтвердження цих обставин банк надав до апеляційного суду розпорядження на видачу кредиту від 25 квітня 2007 року, виписку з протоколу засідання кредитного комітету від 20 квітня 2007 року, виписку по кредитному договору за період з 25 квітня 2007 року до 16 лютого

2012 року та розрахунок заборгованості.

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд не правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову повністю.

Розпорядження на видачу кредиту, виписка з протоколу засідання кредитного комітету та розрахунок заборгованості, на які посилається банк як на підставу для визначення розміру процентної ставки за кредитним договором, зокрема і в касаційній скарзі, не містять підпису позичальника, отже відсутні правові підстави вважати, що вона була ознайомлена з розміром процентної ставки та погодилася на такі умови.

Надані позивачем умови кредитного договору, на яких визначено розмір процентної ставки не підписані позичальником, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки такі вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, апеляційний суд не мотивував у постанові підстави відмови в задоволенні позову в частині вимог про стягнення основної суми боргу за кредитом у розмірі 145 382,03 грн.

Так, у матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, з якого вбачається сума боргу за тілом кредиту.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наданий банком розрахунок, іншого розрахунку до матеріалів справи не додано. За таких обставин, законні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 145 382,03 грн. відсутні, тому рішення апеляційного суду в цій частині не відповідає вимогам закону.

Наведені у касаційній скарзі доводи в частині стягнення процентів за кредитним договором зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі 145 382,03 грн.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення в указаній частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції ухвалено нове судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості, то пропорційно задоволеним вимогам з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1599,20 грн за подання до суду апеляційної скарги, а з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» необхідно стягнути 2 907,63 грн за подання до суду касаційної скарги.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

Отже, за результатом розгляду спору з ОСОБА_1 на користь

ПАТ «Дельта Банк» необхідно стягнути 1308,43 грн судового збору.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення вказаних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 25 квітня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , станом на 28 липня 2015 року у розмірі 145 382,03 грн.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за кредитним договором залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1308,43 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська