Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #85125536

Ухвала

28 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 334/3037/13-ц

провадження № 61-2922ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», назву якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року, у задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення підготовчого провадження у цій цивільній справі відмовлено, заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк про уточнення позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки від 09 вересня 2019 року у цій справі залишено без розгляду.

11 лютого 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» не відповідає зазначеним вище вимогам закону, а посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) не приймається до уваги, оскільки в оскаржуваних рішеннях містяться посилання на цю постанову.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 27 березня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація