ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 р.Справа № 440/2060/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Гуцала М.І. ,  Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Ясиновський І.Г.) від 10.12.2019 року (повний текст ухвали складено 10.12.2019 року) по справі №440/2060/19

за позовом            ОСОБА_1

до           Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області , відповідно до якого просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у здійсненні починаючи з 25.04.2019 обчислення та виплати основної державної пенсії по інвалідності виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Глобинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити починаючи з 25.04.2019 обчислення та виплату основної державної пенсії по інвалідності виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідні виплати провести з урахуванням раніше сплачених сум.

      Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови позивачу у здійсненні, починаючи з 22.05.2019, перерахунку та виплати пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зобов`язано Глобинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум позивача на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 22.05.2019.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили.

29.11.2019 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року, а саме, щодо не виплати позивачу заборгованості по пенсії за минулий період з 22.05.2019 року по 30.06.2019 року у розмірі           7617,87 грн та постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.

В обґрунтування заяви вказує, що  незважаючи на факт набрання рішенням суду законної сили, відповідач не вживає заходи спрямовані на своєчасне його виконання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 заяву залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 заяву та прийняти постанову, якою визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року, та постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Позивач в апеляційній скарзі просив провести розгляд справи без його участі.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313  КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства, зокрема, є: обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

За приписами  частини першою статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Отже, із вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

При цьому, приписи процесуального законодавства щодо накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу на невиконання рішення або неподання звіту не є імперативними, а дозволяють суду діяти на власний розсуд в питанні накладення штрафу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив адекватних заходів з метою своєчасного виконання судового рішення без достатніх зволікань.

Так, відповідно до наданих документів судом встановлено, що   перерахунок   пенсії ОСОБА_1 здійснений, зокрема відповідно до рішення органу ПФУ № 916070143918 від 03.10.2019 /а.с. 121-122/.

Таким чином, рішення суду у справі №440/2060/19 в частині здійснення   перерахунку   пенсії фактично виконане.

Щодо виконання рішення суду в частині   виплати   пенсії, колегія суддів зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Згідно п. 4-5 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління № 28-2 від 22.12.2014 Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду.

Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно із п. 20 та п. 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Вказана постанова набула чинності 28.08.2018, а відтак її положення застосовуються до спірних відносин.

Відповідно до пункту 1 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Порядок №649), цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету

Згідно із пунктом 3 Порядку №649, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Пунктом 4 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до пункту 5 Порядку №649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з пунктом 6 Порядку №649, перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Листом від 18.11.2019 № 5798/З-02 відповідачем повідомлено, що на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2019 та нараховано доплату у сумі 10440,57 грн, з 01.07.2019 - 10467,37 грн.   Виплату   доплати буде проведено   у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості за рішенням суду" /а.с. 95/.

Так, відповідно до наданих представником Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області копій документів судом встановлено, що рішення суду від 09.07.2019 у справі № 440/2060/19 зареєстровано у Підсистемі Реєстр судових рішень (РСР) Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) під реєстраційним номером № 49387 /а.с.123/.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.

Колегія суддів зазначає, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.

Вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду у даній справі з боку керівника відповідача судом не встановлено.

Підстави для невиконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.18 №649 у відповідача відсутні, оскільки така постанова є чинною, не змінена та не скасована.            

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду. За відсутності обставин бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 326, 327, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року по справі №440/2060/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик

Судді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал  З.О. Кононенко

Повний текст постанови складено  28.02.2020 року