ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м. Київ № 640/4587/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо виплати зменшеного розміру пенсії з 01.10.2017 по 30.08.2018;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо фактичної відмови у виплаті заборгованості, що виникла у період з 01.10.2017 по 30.08.2018;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві виплатити заборгованість, що виникла у період з 01.10.2017 по 30.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що перебуває на обліку ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію з особливостями, передбаченими Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо обмеження розміру виплат у період з 01.10.2017 по 30.08.2018 вважає протиправними, з огляду на порушення норм чинного законодавства та особистих майнових прав.'

На дату ухвалення рішення відповідачем жодної заяви по суті справи до суду не надано.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3003005020 від 16.12.2014.

У відповідь на адвокатський запит від 18.12.2018 ГУ ПФУ в м. Києві листом № 4779/02 від 10.01.2019 повідомило про те, що з 01.10.2017 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та здійснено відповідні нарахування. Суми доплат за минулий період з 01.10.2017 по 30.08.2018 будуть виплачені в окремому порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України

Не погоджуючись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Особливості щодо виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою № 365 затверджено порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до п. 4 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки (п. 5 порядку № 365).

Згідно п. 15 Порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (Постанова № 637) регламентуються особливості таких виплат.

Пунктом 1 Постанови № 637 встановлено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З приводу тверджень відповідача щодо невиплати пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, яким повинні бути виплачені суми пенсійних виплат, суд зазначає, що підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не є законами, не мають вищої юридичної сили та не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Окрім того, підстава виплати зменшеного розміру пенсії у період з 01.10.2017 по 30.08.2018 не підтверджується жодним рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, з огляду на що, такі дії є протиправними.

Судом також встановлено, що наявні у матеріалах справи, включаючи копію пенсійної справи, документів не убачається відмови або дій, що можна кваліфікувати як відмову у виплаті пенсії за період з 01.10.2017 по 30.08.2018. Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною відмову у виплаті недоотриманої частини пенсії задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов`язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.

Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.

Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч приписам ст. 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як невиправдані та протиправні в частині невиплати призначеної раніше пенсії у період з 01.10.2017 по 01.03.2019.

Розглядаючи можливість виплати ненарахованої пенсії за минулий час, суд звертає увагу на ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

За висновком суду, суми пенсії недоотримані позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві, наслідком чого є обов`язок останнього виплатити відповідні суми за минулий час без обмеження будь-яким строком, ураховуючи компенсацію втрати частини доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи недоведеність Відповідачем обставин, за яких можливе погіршення вже призначених соціальних гарантій, правомірність посилання на підзаконні акти, що суперечать Законам України, а також обставин, які виправдовували б позбавлення особи права мирного володіння майном, яким також є пенсія у розумінні ст. 1 Першого протоколу, суд убачає підстави для задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Також позивачем заявлено клопотання про виплату пенсію в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 271 КАС України Негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позовні вимоги стосуються виплати заборгованості за минулий час, що виникла внаслідок зменшення розміру виплат, дане клопотання задоволенню не підлягає.

Позивач також просить зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві надати звіт про виконання судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згадана стаття встановлює право суду встановити контроль за виконанням судового рішення, а не обов`язок. Оскільки згадана норма передбачає можливість суду діяти на власний розсуд, право позивача на встановлення судом контролю за виконанням рішення не є безумовним та потребує належної доведеності обставин, що ускладнюють або унеможливлюють ефективний захист та/або поновлення порушених прав без застосування заходів контролю за виконанням.

Зважаючи на те, що позивач не наводить жодного обґрунтування у необхідності застосування заходів судового контролю, суд не убачає підстав для задоволення такого клопотання.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо виплати зменшеного розміру пенсії ОСОБА_1 у період з 01.10.2017 по 30.08.2018.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 нараховану але не виплачену частину пенсії за період з 01.10.2017 по 30.08.2018.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити

5. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко