ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9719/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державна фіскальна служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року позивач, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправними дії про відкриття виконавчого провадження ВП № 51720887 від 23.05.2018;

- визнати протиправними дії про накладення арешту коштів боржника згідно постанови від 24.05.2018 ВП № 51720887;

- зобов`язати скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 51720887 від 23.05.2018 та про накладення арешту від 24.05.2018ВП № 51720887.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням принципів адміністративного судочинства, ґрунтується на висновках, що не відповідають обставинам справи та ухвалено без дослідження усіх обставин та доказів у справі, порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята без належних на та підстав та є протиправною, оскільки відкрито виконавче провадження виконавчою службою за власної ініціативи, без заяви стягувача про примусове виконання рішення, дублікат виконавчого листа було подано стягувачем з пропущенням строку пред`явлення рішення до виконання та за відсутності документа, що підтверджує повноваження представника стягувача.

Окрім того, апелянт вказує, що при здійсненні примусового виконання рішення у справі № 810/549/15, такі дії можуть призвести до непоправних наслідків у вигляді стягнення неузгоджених податкових зобов`язань, що оскаржують ся в судовому порядку.

24.02.2020 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання листа відповідача від 02.03.2018 за № 16277-0-32-16/20-1/9 з проханням надіслати для виконання дублікат виконавчого листа про стягнення з позивача суми штрафних санкцій у розмірі 186 956 800,16 грн. Державною фіскальною службою України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було направлено листа від 30.03.2018 за № 3481/9/28-10-17-01-19 з дублікатом виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 у справі № 810/549/15 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державного бюджету штрафу у розмірі 186 956 800,16 грн.

Після надходження вказаного дублікату виконавчого листа, 23.05.2018 відповідачем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 51720887 та 24.05.2018 постанову про накладення арешту коштів боржника.

Вважаючи такі постанови протиправними, позивач звернувся з даним позовом в суд.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказував, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови діяв в межах закону та для забезпечення виконання дублікату виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 № 810/549/15 з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 № 810/2363/16.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Приписами ч.ч. 5 та 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Судом першої інстанції встановлено, що в липні 2016 року до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов дублікат виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 у справі № 810/549/15 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державного бюджету штрафу у розмірі 186 956 800,16 грн.

Державним виконавцем 21.07.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення до 27.07.2016.

22.09.2016 відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення та про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти боржника у банках в межах суми стягнення.

Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом про її скасування. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 (справа № 810/2363/16) у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 про відмову в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості "Укрспирт" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 51720887 від 21.07.2016 з тих підстав, що вказаний виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а повинен виконуватись безпосереднього органами державної податкової (фіскальної) служби.

Враховуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі № 810/2363/16, начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку ст. 59, 74 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 51720887 від 21.07.2016, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2017 у виконавчому провадженні № 51720887, постанову про арешт коштів боржника від 22.09.2016 у виконавчому провадженні № 51720887, постанову про стягнення виконавчого збору від 03.08.2016 у виконавчому провадженні № 51720887, винесені державним виконавцем при виконанні дублікату виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 № 810/549/15.

Державним виконавцем відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" 04.11.2016 винесено повідомлення № 51720887 про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Дублікат виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 № 810/549/15 повернуто стягувачу - Державній фіскальній службі України без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не підлягав виконанню органами державної виконавчої служби.

В подальшому, до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла постанова Верховного Суду від 31.01.2018 № 810/2363/16, якою касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державної фіскальної служби України задоволено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 скасовано, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 залишено в силі.

Відповідно до частини 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на постанову Верховного Суду від 31.01.2018 № 810/2363/16 начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову від 02.03.2018 ВП № 51720887, якою скасовано повідломлення про повернення стягувану виконавчого листа без прийняття до виконання від 04.11.2016 ВП № 51720887.

У зв`язку з викладеним, відповідачем було направлено лист до Державної фіскальної служби України від 02.03.2018 за № 16277-0-32-16/20-1/9 з проханням надіслати для виконання дублікат виконавчого листа про стягнення з позивача суми штрафних санкцій у розмірі 186 956 800,16 грн.

На виконання даного листа третьою особою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було направлено лист від 30.03.2018 за № 3481/9/28-10-17-01-19 разом з дублікатом виконавчого листа.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 вказаної статті Закону визначено реквізити заяви про примусове виконання. Так, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Разом з тим, стягувачем заява про примусове виконання судового рішення, передбачена статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" не подавалася.

Як вбачається із змісту поданої Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби заяви, у останній не зазначено всі необхідніх реквізити для примусового виконання судового рішення, передбачених частиною третьою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд першої інстанції вказував, що виконавче провадження, що відкривалось постановами від 21.07.2016 та спірною від 23.05.2018 прийняті в рамках одного виконавчого провадження № 51720887, а лист що направлено відповідачем до Державної фіскальної служби від 02.03.2018 № 16277-0-32-16/20-1/9 є захід, що спрямований на належне виконання рішення суду.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що положеннями ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Отже, чинним законодавством чітко визначено алгоритм дій виконавчої служби в разі скасування судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа та умови за яких може бути відновлено виконавче провадження.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що у даному випадку мало місце та приймалося відповідне рішення про відновлення провадження. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Окрім того, начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку ст. 59, 74 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 51720887 від 21.07.2016, відомості щодо скасування якої в матеріалах справи також відсутні.

Відтак, заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.03.2018 за № 3481/9/28-10-17-01-19 не є поданою стягувачем після відновлення виконавчого провадження заявою про примусове виконання.

Окрім того, як вірно зазначено позивачем ч.2,3 п.3 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 визначено, що до заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача додається документ, що підтверджує його повноваження. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що документ, що підтверджує повноваження представника стягувача відповідачу надіслано лише у травні 2018 року ( т. 1 а.с 32), а не подано одночасно із відповідною заявою про примусове виконання судового рішення.

Вказане свідчить про недотримання стягувачем вимог статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" при зверненні до виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Враховуючи викладене, колегії суддів вважає, що в даному випадку відповідачем відкрито виконавче провадження з виконання дубліката виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 № 810/549/15 без подання відповідної заяви стягувачем за відсутності документа, що підтверджує повноваження представника стягувача, тобто за власною ініціативою виконавчої служби.

Відтак, колегія суддів вважає наявними підстави вважати дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження протиправними та, відповідно, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51720887 від 23.05.2018 такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно, підлягає скасування і постанова Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення арешту від 24.05.2018ВП № 51720887, як похідна від постанови про відкриття провадження.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Департаменту скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51720887 від 23.05.2018 та про накладення арешту від 24.05.2018ВП № 51720887, то колегія суддів зазначає, що законодавством передбачено право суду у випадку задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправними та скасування індивідуального акта.

Щодо інших обставин, які на думку апелянта свідчать про протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення, яким стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державного бюджету штрафу у розмірі 186 956 800,16 грн. у справі № 810/549/15 за нововиявленими обставинами, колегія суддів зауважує, що такі обставини не вказують безпосередньо на протиправність відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державна фіскальна служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, пояснення представників сторін, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державна фіскальна служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 51720887 від 23.05.2018.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 51720887 від 23.05.2018.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення арешту від 24.05.2018 ВП № 51720887.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27.02.2020.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

Н.В.Безименна