7/2-164/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді                                                Чіркова Г. Є.,

при секретарі                                                                 Авраменко Л. С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків,

встановив:

позивачка та її представник звернулися до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань по виконанню робіт, що є підставою для відшкодування збитків, які просять стягнути з відповідача в розмірі 10 520 грн. разом із судовими витратами в розмірі 3 141 грн. 87 коп.

У судовому засіданні позивачка та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Відповідач у попередньому судовому засіданні, визнавши твердження позивачки про недоліки виготовленої кухні, з пред'явленим позовом не погоджувався, однак про наявність доказів на підтвердження своїх заперечень суду не ствердив.

З цих підстав у судовому засіданні клопотання відповідача про виклик свідків, відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 ЦПК України, судом не прийнято.

Разом з тим у судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали, стверджуючи, що замовлена позивачкою робота виготовлена належним чином, а подані нею докази є недопустимими й про порушення зобов'язання з боку відповідача стосовно виготовлення кухні не свідчать.

Про зазначені позивачкою та її представником обставини йдеться в представлених суду доказах.

З матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2006 року позивачка передала, а відповідач прийняв 10 520 грн., зобов'язавшись виготовити та встановити в строк до 15 липня 2006 року кухонні меблі, тобто виконати роботу замовлену позивачкою, що стверджується представленою суду письмовою розпискою, яка посвідчена підписом відповідача.

Укладення цього правочину, який за ст. 837 ЦК України полягає у виготовленні певної речі з переданням її результату замовникові, за вказаних умов відповідачем не заперечується.

2

Допитана як свідок, позивачка ствердила, що у визначений угодою строк відповідач своїх зобов'язань не виконав і лише за її вимогою через два місяці привіз кухонні меблі, які мали суттєві недоліки, про які вона негайно повідомила відповідачеві, а той запевнив її в їх усунені, однак заходів до цього донині не вжив.

Свідок ствердила про виявлення чисельних недоліків, серед яких відсутність на шафах ручок і кріплень до відкривання та закривання, відсутність цоколю та певних елементів панелей і шаф, недотримання їх розмірів та наявність великих зазорів між ними, недотримання розміру дверей шаф, відсутність магнітних защіпок, а також інших недоліків, які в сукупності не можуть свідчити про дотримання звичайних вимог якості кухонної меблі.

Крім того, даних про обмовлення їх наявності в укладеному між сторонами договорі, суду не представлено.

Про ці ж обставини йдеться в поданих суду фотографіях на яких зображено виготовлена відповідачем кухня та виявлені позивачкою недоліки, що усуненні не були.

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота виконана підрядником має відповідати умовам договору підряду і щонайменше - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Стосовно зазначеного, суд зважує на твердження свідка - ОСОБА_1, про ті недоліки, які виявляють невідповідність виконаної відповідачем роботи належній її якості, на яку позивачка розраховувала при укладанні цього договору. Дані недоліки є істотними і такими, що усунені у встановлений замовником розумний строк не були.

Такі факти дають позивачці право відмовитися від договору й висунути вимоги про відшкодування збитків, згідно із ч. З ст. 858 ЦК України.

Відповідно до статей 610, 611 і 615 ЦК України, порушення зобов'язання є його неналежне виконання, у разі якого друга сторона за законом має право односторонньо відмовитися від такого договору й вимагати відшкодування збитків.

При вирішенні цієї справи суд також звертає увагу на вимоги ст. 614 ЦК України, відповідно до яких, особа визнається невинуватою у порушенні зобов'язання, якщо тільки вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного його виконання, хоча відповідач у судовому засіданні про таке не стверджував і в передбачений законом спосіб відповідних про це доказів суду не представив.

При цьому, слід зважити й на те, що в судовому засіданні відповідач відмовився ствердити про заперечуванні ним обставини, як свідок якому вони особисто відомі й мають значення для справи, скориставшись положеннями ст. 63 Конституції України.

Твердження представника відповідача про те, що обставини цієї справи, на підставі ст. 59 ЦПК України, певними видами доказування не підтверджено, на вимогах закону, який би визначав використання в такому випадку відповідних засобів доказування, не ґрунтуються.

3

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивачки, яке підлягає захистові.

Таким чином, пред'явлений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, відповідно до яких сума заподіяних збитків становить 10 520 грн.

Крім того, суду представлено документальне підтвердження понесених позивачкою судових витрат, які слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків 10 520 грн., а також судові витрати в розмірі З 141 грн. 87 коп., а всього 13 661 грн. 87 коп.

Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя