копія    1-42/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді                                                         Чіркова Г.Є.,

при секретарі                                                                Бєлянської Н.М. ,

за участю прокурора                                                     Усманової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Києва, проживаючого в м. Вишгороді, АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, не працюючого, який має середню освіту, на підставі ст. 89 КК України несудимого,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця м. Києва, проживаючого в м. Вишгороді, АДРЕСА_2, громадянина України, неодруженого, не працюючого, який має середню освіту, на підставі ст. 89 КК України несудимого,

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 18 6 КК України,

встановив:

22 серпня 2006 року близько 9 год. 20 хв. ОСОБА_1. і ОСОБА_2. за пропозицією особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, та попередньою змовою між собою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в м. Вишгороді на вул. Дніпровський біля магазину „Вега", застосовуючи фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_3, якого ОСОБА_2 кинув на землю, натягнувши на голову куртку, а Барановський сів тому на спину, й утримуючи потерпілого, заволоділи його мобільним телефоном „Нокіа-1100", вартістю 300 грн., з сім-картою „Київстар" вартістю 40 грн. та чохлом вартістю 20 грн., а всього на загальну суму 360 грн., який передали особі, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження.

У судовому засіданні підсудний Барановський ствердив, що після вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_2, потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останній запропонував заволодіти мобільним телефоном потерпілого, у зв'язку з чим ОСОБА_2 кинув ОСОБА_3 на землю, натягнувши йому на голову його ж куртку, а він, утримуючи потерпілого лежачим на землі, разом з ОСОБА_2, вилучили в нього його мобільний телефон, який передали ОСОБА_4, а той з ним з місця події втік.

Про такі ж обставини ствердив і ОСОБА_2, який зазначив, що ОСОБА_4 умовив їх заволодіти телефоном потерпілого, обіцяючи пригостити спиртним, а тому вони погодилися й разом з ОСОБА_1, утримуючи потерпілого на

2

землі, силою відібрали згаданий телефон, який передали ОСОБА_4, а той з місця події зник.

Підсудні повністю визнали свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину та його кваліфікуючі ознаки не заперечували.

Виходячи з того, що показання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи, зміст яких учасники судового розгляду розуміють правильно й не оспорюють, суд на підставі ч. З ст. 299 КПК України, за згодою прокурора та підсудних, допитавши підсудних і дослідивши матеріали справи, визнав недоцільним дослідження інших доказів, які учасниками судового розгляду не заперечуються.

Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у відкритому викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, що підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні, і кваліфікує їх дії за ч. 2 ст. 18 6 КК України.

При призначенні підсудним покарання, суд враховує конкретні обставини справи та ступінь вчиненого ними в стані алкогольного сп'яніння тяжкого злочину, їх щире каяття та дані про особу кожного з них, що посередньо характеризуються й судимості не мають, а також їх особисту роль у вчиненні цього злочину, які його ініціаторами не були, а тому суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 менш суворе покарання в межах санкції ч. 2 ст. 18 6 КК України, а їх виправлення можливим без відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

за судив:

визнати винним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і за цим законом призначити покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звільнити з випробуванням, якщо вони протягом 2 (двох) років і б (шести) місяців не вчинять нового злочину і виконають обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 і 4 ст. 7 6 КК України, зокрема, повідомлятимуть органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтимуться до зазначених органів для реєстрації, а також не виїдуть за межі України без дозволу таких органів.

Запобіжний захід ОСОБА_1. та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя: