Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 757/75104/17-ц

провадження № 61-13702св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Національний банк України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик»), про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у2015 року між ним і ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено дванадцять договорів банківського вкладу у національній та іноземній валюті на загальну суму 8 490 995,21 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 в ПАТ «КБ «Хрещатик» було введено тимчасову адміністрацію, а згодом розпочато процедуру ліквідації банку.

Вказував, що вказаною постановою Національного банку України порушено його право власності щодо користування залишком коштів, що були розміщені на рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик».

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у справі № 826/6665/16, що набрала законної сили, була визнана протиправною і скасована постанова Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», що свідчить про те, що Національний банк України, здійснюючи свої прямі обов`язки щодо контролю за банківською системою, не вжив усіх заходів для запобігання того, щоб ПАТ «КБ «Хрещатик» стало неплатоспроможним.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Національного банку України 8 787 566,06 грн на відшкодування матеріальної шкоди, яка складається із суми неповернутих вкладів, розміщених у ПАТ «КБ «Хрещатик», у розмірі 8 490 995,21 грн та процентів на банківський вклад у розмірі 296 570,85 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності вини Національного банку України у неплатоспроможності ПАТ «КБ «Хрещатик», завдання шкоди позивачу та причинного зв`язку між шкодою та неправомірними діями відповідача, отже відсутні підстави покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Крім того, відповідно до чинного законодавства України віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення зобов`язання між банком і клієнтом. Вказане свідчить про те, що позивач, як сторона за договорами банківського вкладу, внаслідок віднесення банку до категорії неплатоспроможних не втратив прав на банківський вклад, повернення якого підлягає здійсненню у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, судом установлено, що заява про визнання ОСОБА_1 кредитором від 21 червня 2016 року № 811 отримана ПАТ «КБ «Хрещатик» та акцептована у сумі 8 490 995,21 грн. Таким чином, позивач скористався своїм правом, встановленим частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та заявив свої вимоги до банку після початку його ліквідації.

Вказане свідчить про те, що діями відповідача щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних не було заподіяно матеріальної шкоди позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач своїм позовом має намір задовольнити свої вимоги кредитора та отримати таким чином кошти, які були вкладені на депозит до ПАТ «КБ «Хрещатик», оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 полягали в отриманні відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок неправомірного рішення відповідача. Також суди дійшли помилкового висновку, що позивачем не доведена вина відповідача, розмір завданої шкоди і причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями відповідача, оскільки ці обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили. У результаті прийняття відповідачем рішення про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних позивач втратив можливість використовувати власні кошти, розміщені на рахунках банку, чим порушено його право власності на власні грошові кошти і завдано матеріальну шкоду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року Національний банк України і ПАТ «КБ «Хрещатик» подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 і ПАТ «КБ «Хрещатик» були укладені наступні договори банківського вкладу в національній та іноземній валюті:

- договір від 15 жовтня 2015 року № 206D-IB5091 банківського вкладу «Осінній оксамит ONLINE» в національній валюті зі щомісячною сплатою процентів (13 місяців), відповідно до якого сума вкладу становить 30 000,00 грн, строк повернення вкладу - 15 листопада 2016 року, процентна ставка на вклад - 25 %. Додатковою угодою до цього договору від 04 листопада 2015 року між сторонами узгоджено, що з 04 листопада 2015 року сума вкладу становить 62 000,00 грн. Додатковою угодою від 02 грудня 2015 року до договору від 15 жовтня 2015 року № 206D-IB5091 між сторонами узгоджено, що з 02 грудня 2015 року сума вкладу становить 950 000,00 грн додатковою угодою від 31 грудня 2015 року до договору від 15 жовтня 2015 року № 206D-IB5091 між сторонами узгоджено, що з 31 грудня 2015 року сума вкладу становить 1 165 000,00 грн;

- договір від 05 листопада 2015 року № 206D-IB5544 банківського вкладу «Осінній оксамит ONLINE» в доларах США з приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу в кінці терміну розміщення вкладу, відповідно до якого сума вкладу становить 10 370,00 дол. США, строк повернення вкладу - 05 грудня 2016 року, процентна ставка на вклад - 11,75 %. Додатковою угодою від 18 листопада 2015 року сторонами узгоджено, що з 18 листопада 2015 року сума вкладу становить 12 149,40 дол. США;

- договір від 19 травня 2015 року № 206D-597692 банківського вкладу «Повноліття», відповідно до якого сума вкладу становить 1 000,00 дол. США, строк повернення вкладу - 23 листопада 2028 року, процентна ставка на вклад - 7,5 %. Додатковою угодою від 22 травня 2015 року до цього договору між сторонами узгоджено, що з 22 травня 2015 року сума вкладу становить 4 000,00 дол. США;

- договір від 18 листопада 2015 року № 206D-IB5802 банківського вкладу «Осінній оксамит ONLINE» в доларах США зі щомісячною сплатою процентів (13 місяців), відповідно до якого сума вкладу становить 38 790,00 дол. США, строк повернення вкладу - 18 грудня 2016 року, процентна ставка на вклад - 11,75 %. Додатковою угодою від 23 листопада 2015 року до цього договору між сторонами узгоджено, що з 23 листопада 2015 року сума вкладу становить 52 000,00 дол. США;

- договір від 24 липня 2015 року № 45D-612471 банківського вкладу «Подвійна сила ONLINE» в доларах США зі щомісячною сплатою процентів (370 днів), відповідно до якого сума вкладу становить 52 000,00 дол. США, строк повернення вкладу - 28 липня 2016 року, процентна ставка на вклад - 11,75 %;

- договір від 30 липня 2015 року № 45D-613644 банківського вкладу «Подвійна сила ONLINE» в доларах США зі щомісячною сплатою процентів (370 днів), відповідно до якого сума вкладу становить 100 000,00 дол. США, строк повернення вкладу - 03 серпня 2016 року, процентна ставка на вклад - 11,75 %;

- договір від 24 липня 2015 року № 45D-612469 банківського вкладу «Подвійна сила ONLINE» в доларах США зі щомісячною сплатою процентів (370 днів), відповідно до якого сума вкладу становить 17 990,00 дол. США, строк повернення вкладу - 28 липня 2016 року, процентна ставка на вклад - 11,75 %;

- договір від 09 липня 2015 року № 45D-609441 банківського вкладу «Подвійна сила ONLINE» в національній валюті зі щомісячною сплатою процентів (370 днів), відповідно до якого сума вкладу становить 534 000,00 грн, строк повернення вкладу - 13 липня 2016 року, процентна ставка на вклад - 25,22 %;

- договір від 24 липня 2015 року № 45D-612474 банківського вкладу «Подвійна сила ONLINE» в національній валюті зі щомісячною сплатою процентів (370 днів), відповідно до якого сума вкладу становить 240 008,68 грн, строк повернення вкладу - 28 липня 2016 року, процентна ставка на вклад - 25,22 %;

- договір від 02 вересня 2015 року № 206D-IB4331 банківського вкладу «Подвійна сила ONLINE» в національній валюті зі щомісячною сплатою процентів (370 днів), відповідно до якого сума вкладу становить 50 000,00 грн, строк повернення вкладу - 06 вересня 2016 року, процентна ставка на вклад - 25,22 %;

- договір від 18 серпня 2015 року № 206D-IB4183 банківського вкладу «Подвійна сила ONLINE» в національній валюті зі щомісячною сплатою процентів (370 днів), відповідно до якого сума вкладу становить 50 000,00 грн, строк повернення вкладу - 22 серпня 2016 року, процентна ставка на вклад - 25,22 %;

- договір від 20 серпня 2015 року № 206D-IB4209 банківського вкладу «Подвійна сила ONLINE» в національній валюті зі щомісячною сплатою процентів (370 днів), відповідно до якого сума вкладу становить 65 000,00 грн, строк повернення вкладу - 24 серпня 2016 року, процентна ставка на вклад - 25,22 %.

Постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 в ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» Національним банком України введено тимчасову адміністрацію, а згодом розпочато процедуру ліквідації.

Згідно з довідкою ПАТ «КБ «Хрещатик» від 20 вересня 2016 року № 2-3/3/8873 на підставі заяви ОСОБА_1 від 21 червня 2016 року його визнано кредитором на акцептовану банком суму 8 490 995,21 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Так, частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина третя статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, шкода відшкодовується на загальних підставах, що передбачає наявність складу цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договорів банківського вкладу) визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтею 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Судому установлено, що згідно з довідкою ПАТ «КБ «Хрещатик» від 20 вересня 2016 року № 2-3/3/8873 на підставі заяви ОСОБА_1 від 21 червня 2016 року його визнано кредитором на акцептовану банком суму 8 490 995,21 грн.

При цьому за змістом приписів глави 82 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого.

Оскільки рішення, з яким позивач пов`язує настання шкоди, має наслідком запровадження процедур, що застосовуються до неплатоспроможного банку, врегульованих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», встановлення факту настання шкоди слід здійснювати виходячи з встановлення, чи запроваджені процедури призводять до зменшення майна позивача.

Відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Наслідком віднесення банку до категорії неплатоспроможних є початок виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможного банку з ринку і призначення тимчасової адміністрації (стаття 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється у процедурі ліквідації банку, в рамках якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначає суму заборгованості кожному кредиторові та відносить вимоги до певної черги погашення, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (стаття 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), формує ліквідаційну масу банку (стаття 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), реалізує майно банку (стаття 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), здійснює задоволення вимог кредиторів (стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Отже, віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення зобов`язання між банком і клієнтом.

Вказане свідчить про те, що позивач, як сторона за договором, внаслідок віднесення банку до категорії неплатоспроможних постановою Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 не втратив права на отримання суми банківського вкладу, повернення якого підлягає у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на вказане, внаслідок прийняття Національним банком України постанови від 05 квітня 2016 року № 234 обсяг майнових прав позивача на кошти, що обліковувались на рахунках за договорами, не зменшився, а тільки були запроваджені інші процедури задоволення цих майнових прав.

Таким чином, діями відповідача щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних не було заподіяно матеріальної шкоди позивачу, оскільки відсутні обставини щодо зменшення майна позивача.

При цьому судами враховано, що до моменту отримання позивачем суми акцептованої вимоги звернення до суду із позовом про відшкодування завданої майнової шкоди є передчасним. Конкретний розмір завданих кредитору збитків можливо встановити лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, встановленої законом.

За таких обставин ОСОБА_1 не доведено наявність майнової шкоди внаслідок протиправних дій або бездіяльності Національного банку України та причинний зв`язок із заподіяною йому шкодою.

Твердження заявника, що неправомірність дій відповідача встановлена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, на правильність висновків судів не впливає, оскільки вказані судові рішення постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович