Постанова

Іменем України

21 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 758/12403/16-ц

провадження № 61-16952св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач- Компанія «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в особі Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні,

третя особа - Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого

2019 року в складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. С., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в особі Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 04 червня 2009 року він займав посаду Голови Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні.

Звертав увагу на те, що в період з 23 травня 2016 року до 08 вересня 2016 року він перебував на стаціонарному, а згодом на амбулаторному лікуванні, про що свідчать листки непрацездатності.

Вказував, що електронним листом від 08 липня 2016 року керівник Компанії по регіону Російської Федерації та країн СНД повідомив його, що довіреність на його ім`я була відкликана з підстав його тривалої хвороби.

09 вересня 2016 року позивач приступив до виконання своїх трудових обов`язків, однак в цей же день на службову електронну адресу йому був направлений лист з наказом про його звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вважав його звільнення на підставі зазначеної вище норми трудового законодавства незаконним, оскільки Голова Представництва не є посадовою особою, при цьому звільнення відбулося у період його тимчасової непрацездатності, а наказ про звільнення виданий з порушенням вимог чинного законодавства та підписаний не уповноваженою на це особою.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив поновити його на посаді Голови Представництва Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 235 144,62 грн та 260 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданою незаконним звільненням.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посада Голови Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні відносився до категорії посадових осіб, а тому застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, оскільки на момент звільнення позивача були припинені його повноваження як посадової особи.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем виконані всі вимоги чинного законодавства щодо застосування цієї норми трудового законодавства, а тому підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відсутні.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 серпня 2019 року, апеляційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Подільського районного суду

м. Києва від 20 лютого 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погоджуючись з його висновками, виходив з того, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Апеляційним судом відхилено доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції неправильно встановив дату звільнення позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що припинення повноважень позивача як Голови Представництва відповідно до рішення відповідача від 04 серпня 2016 року є лише підставою для видачі наказу про звільнення від 09 вересня 2016 року. Тобто, позивача було звільнено саме 09 вересня 2016 року, в перший день його виходу на роботу після тимчасової непрацездатності, що також спростовує доводи позивача про те, що його було звільнено в період тимчасової непрацездатності.

Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_3 повноважень на видачу наказу про звільнення позивача, суд апеляційної інстанції оцінив критично, оскільки на підставі пункту 16 довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_3

від 07 червня 2016 року, вона наділяється повноваженнями щодо працевлаштування працівників представництва, при цьому надані повноваження на звільнення були додатково підтверджені офіційним листом керівництва Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» від 24 жовтня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме: не було розглянуто його клопотання про витребування доказів, не вжито заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, порушено порядок прийняття судового рішення та його проголошення, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними, оскільки допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права не спростовують його правильних висновків по суті спору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва

від 20 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України відбулось з дотримання вимог трудового законодавства, оскільки неправильно віднесли посаду позивача до категорії посадових осіб.

Вказує на те, що суди неправильно встановили момент припинення трудових відносин між ним та Компанією «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» та не врахували, що звільнення відбулося у період його тимчасової непрацездатності позивача. Також судами не надано належної оцінки доказам щодо відсутності повноважень у ОСОБА_3 на видачу наказу про звільнення позивача.

Зазначене вище призвело до неправильного застосування судами норм матеріального права.

Крім цього, судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, не дотримано принципу диспозитивності судового процесу, оскільки позивач звертався до суду першої та апеляційної інстанцій з клопотаннями про забезпечення доказів, витребування яких, з наданням їм відповідної правової оцінки, могло вплинути на висновки судів попередніх інстанцій.

Також зазначає про порушення судом першої інстанції строків виготовлення повного тексту рішення, що позбавило його можливості вчасно звернутись з апеляційною скаргою та взагалі дізнатись результат розгляду позовних вимог ОСОБА_1 .

У жовтні 2019 року Компанія «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в особі Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника позивача, в яких зазначає про безпідставність її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення судами дати його звільнення, оскільки датою звільнення вважається дата видання наказу, а саме: 09 вересня 2016 року.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності є необґрунтованими, оскільки враховуючи дату звільнення, яку правильно визначили суди, позивача було звільнено в день, коли він повернувся до роботи після періоду тимчасової непрацездатності.

Аргументи касаційної скарги про те, що наказ підписаний особою, яка не мала на це повноважень, спростовуються довіреністю, виданою на ім`я ОСОБА_3 а підтверджено офіційним листом Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед».

Також, вважає безпідставними посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права щодо незадоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки інформацію, яку позивач мав намір довести, заявляючи клопотання, було підтверджено представником третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, у зв`язку із чим в задоволенні клопотання було обґрунтовано відмовлено.

22 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву, в якій просила здійснити розгляд справи № 758/12403/16-ц за участі представників сторін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 06 серпня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк для учасників справи на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 03 червня 2009 року між позивачем та Компанією «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» було укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 прийнято на посаду голови Представництва компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні.

У період з 23 травня 2016 року до 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні з оформленням листків непрацездатності.

07 червня 2016 року Компанія «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» видала довіреність на ім`я ОСОБА_3 представляти компанію. Повноваження, якими була наділена ОСОБА_3 , були аналогічними повноваженнями ОСОБА_1 згідно з його довіреності.

Відповідно до пункту 4.1 Положення про представництво Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні управління представництвом здійснюють керівні органи Компанії та Голова Представництва.

Пунктом 4.2 зазначеного вище положення визначено, що поточне керівництво Представництвом здійснює Голова Представництва, який діє як представник Компанії на підставі довіреності, виданої Компанією, та є підзвітним Компанії.

08 липня 2016 року компанією «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» було прийнято рішення про відкликання довіреності на ім`я ОСОБА_1 , яке було направлено на адресу електронної пошти останнього.

04 серпня 2016 року Компанія «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» (в м. Мумбаї, Республіка Індія) прийняла рішення про зупинення повноважень ОСОБА_1 , розірвання трудового договору та звільнення позивача з посади голови Представництва компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні.

Наказом від 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади Голови Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед в Україні» на підставі

пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1 -рп/2010 зазначено, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Водночас, пунктом 5 статті 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить про те, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобігання негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що ОСОБА_1 , як Голова Представництва Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні, обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а тому відносився до категорії посадових осіб і на нього поширювалась дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

У зв`язку із чим доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, щодо безпідставності його звільнення на підставі вище наведено норми трудового законодавства,відхиляються Верховним Судом.

Аргументи касаційної скарг про те, що судами неправильно визначено дату звільнення позивача є безпідставними, оскільки судами правильно зазначено, що позивача було звільнено на підставі наказу від 09 вересня 2016 року, якому передувало рішення відповідача про припинення повноважень ОСОБА_1 .

Посилання представника позивача в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 було звільнено в період його тимчасової непрацездатності, не заслуговують на увагу, оскільки наказ про звільнення останнього видано в перший день після його виходу на роботу.

Доводи касаційної скарги про те, що наказ про звільнення позивача було підписано не уповноваженою особою, спростовуються довіреністю ОСОБА_3 , яка містить такі повноваження, листом відповідача, який підтвердив такі повноваження останньої, при цьому зазначені обставини були перевірені апеляційним судом, який обґрунтовано відхилив аналогічні доводи апеляційної скарги позивача.

Не знайшли свого підтвердження також доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права, які, на думку представника позивача, полягали в тому, що апеляційним судом не було розглянуто клопотання позивача про забезпечення доказів, оскільки в апеляційному суді представник третьої особи визнав факт, який позивач мав намір підтвердити, заявляючи клопотання про забезпечення доказів, а тому в задоволенні клопотання було обґрунтовано відмовлено. Ці обставини представник позивача підтверджує в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги були предметом оцінки судів попередніх інстанцій під час розгляду справи, зокрема, суду апеляційної інстанції, який за результатами апеляційного перегляду справи, виклав свої висновки щодо оцінки цих доводів у мотивувальній частині ухваленого судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Що стосується заяви представника позивача про розгляд справи за участі представників сторін, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю сторін судом касаційної інстанції відсутні, а тому у задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за участі представників сторін, відмовити.

Керуючись статтями 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак

Г. І. Усик