Справа № 308/2-6598/2011

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        20 лютого 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:                                 

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 вересня 2012 року, ухваленого суддею – Леміш О.М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі по тексту – ПАТ «Промінвестбанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що 11.07.2007 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №60/8-05, згідно якого останній отримав кредит на суму 35 600 доларів США.

У забезпечення зобов`язань за даним кредитним договором, 18.07.2005 між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є належне останньому нерухоме майно, а саме квартира за адресою АДРЕСА_1 .

Боржник своїх зобов`язань за кредитними договорами не виконував належним чином внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 27.09.2011 року становить суму 52 115,54 доларів США заборгованості по кредиту та 18 754,01 грн., комісія за супровід кредиту.

Банк надсилав вимоги відповідачу про погашення заборгованості, в якій попереджав про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, однак така залишилася без реагування.

За таких обставин просив суд: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів та передати предмет іпотеки в управління банку на період його реалізації.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04.09.2012 р. позов задоволено повністю.

Ухвалою цього ж суду від 01.02.2019 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд указаного заочного рішення, залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04.09.2012 р. та направити справу для розгляду до Перечинського районного суду за встановленою підсудністю. В обґрунтування скарги посилається на те, що ОСОБА_1 жодного належного повідомлення про дату і час розгляду справи не отримували, чим грубо порушено його право на доступ до правосуддя та право на захист. Вказує, що справу розглянуто з порушенням правил підсудності, так як ОСОБА_1 проживає та зареєстрований у м. Перечин. Посилається на те, що кредитних коштів у розмірі 35 600 доларів США він для придбання квартири не отримував, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 07.07.2005 про повний розрахунок за придбання квартири, тобто за три дні до укладення кредитного договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така підлягає до часткового задоволення, зважуючи на наступні підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ПЦК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, справу судом першої інстанції розглянуто за відсутності відповідача і жодних відомостей про отримання ним судових повісток матеріали справи не містять.

Отже, відсутні докази належного повідомлення про час і місце судового розгляду ОСОБА_1 , і оскільки апеляційна скарга обґрунтована такою підставою, то рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, а доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Вирішуючи даний спір по суті апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 та ч.1 ст.13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах.

Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 цього ж Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Встановлено колегією суддів, що 11.07.2005 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №60/8-05, згідно якого останній отримав кредит на придбання житла на суму 35 600 доларів США під 13% річних на строк до 10.07.2025 (Т.1, а.с.8-14).

Даний кредитний договір забезпечений договором іпотеки від 18.07.2005 року №110/23-2005, що укладений між банком та ОСОБА_1 , предметом якого є належне останньому нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 (Т. АДРЕСА_2 , а.с.19, 20).

Разом з цим, апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що кредитних коштів він не отримував, оскільки це спростовується матеріалами справи, зокрема меморіальний ордером №1 від 11.07.2005 (Т.1 а.с.225). А нотаріально посвідчена заява від 07.07.2005 року про повний розрахунок за квартиру (Т.1, а.с.112), на яку посилається апелянт, жодним чином не спростовує факт отримання ним кредитних коштів. Навпаки в цій заяві також вказано, що розрахунок здійснено за рахунок кредиту отриманого в ПАТ «Промінвестбанк». Отже, вказані доводи апеляційної скарги є недоречними.

Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що справу розглянуто з порушенням правил підсудності, оскільки як згідно ст. 114 ЦПК України (в редакції чинній на час вирішення справи судом), так і згідно чинної наразі ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частин. Оскільки даний позов виник з приводу нерухомого майна, яке з знаходиться в м. Ужгород, то такий підлягає розгляду саме Ужгородським міськрайонним судом.

Та не дивлячись на зазначене, своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував належним чином внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку банку станом на 27.09.2011 становить: 52 115,54 доларів США в тому числі: 34 078 доларів США заборгованість по кредиту, 10 856,46 доларів США відсотки, 7181,08 доларів США пеня та штраф, а також 18 754,01 грн. комісія за супровід кредиту (Т.1, а.с.22-24). Правильність таких розрахунків ніким не оспорюється.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 34 ЗУ «Про Іпотеку» передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Отже за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель вправі задовольнити саме свої вимоги за основним зобов`язанням.

Водночас як вбачається з матеріалів справи 17.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами. Внаслідок укладення такого договору до ТОВ "Кредитні ініціативи" перейшло право вимоги і за кредитним договором №60/8-05, де позичальником є ОСОБА_1 .

Але ж до ТОВ «Кредитні ініціативи» не перейшли права та обов`язки іпотекодержателя за договором іпотеки від 18.07.2005 року №110/23-2005.

Дані обставини встановлені постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.08.2019 року (Т.1, а.с.183-186), що узгоджується з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.09.2019 відповідно до якої іпотекодержателем квартири за адресою АДРЕСА_3 значиться саме АК «Промислово-інвестиційний банк» (Т.2, а.с.33—35).

Та оскільки на даний момент позивач АК «Промислово-інвестиційний банк» хоча і являється іпотекодержателем за договором іпотеки від 18.07.2005 року №110/23-2005, проте такий втратив право вимоги за основним зобов`язанням, а тому, відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» не вправі ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності права на стягнення кредитної заборгованості.

Зазначені обставини не заперечував у суді апеляційної інстанції й представник АК «Промислово-інвестиційний банк» - Кузка С.О.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в задоволенні позову АК «Промислово-інвестиційний банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити за цих обставин.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції задовольняє частково апеляційну скаргу, та при цьому скасовує заочне рішення суду першої інстанції та постановляє нове судове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову через втрату правових підстав як кредитора за основним зобов`язанням.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, понесений ним за подання апеляційної скарги у розмірі 2550 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 141, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 вересня 2012 року, скасувати та постановити нове судове рішення.

У позові Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2550,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 27 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді