Справа № 462/3133/17                                        Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/811/2635/19                                Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:64

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Копняк С.М., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Кирилюка А.І. від 08 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , /треті особи: неповнолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування/ про вселення і встановлення порядку користування квартирою, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , /треті особи: ОСОБА_6 , Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування/ про встановлення порядку користування квартирою, -

в с т а н о в и л а :

       рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 липня 2019 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,/треті особи: неповнолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування/ про вселення і встановлення порядку користування квартирою, та зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , /треті особи: ОСОБА_6 , Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування/ про встановлення порядку користування квартирою – відмовлено.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 67,8 кв.м., яка відноситься до державного житлового фонду, за позивачами закріпити в користування дві кімнати, а саме: другу кімнату площею 11,9 кв.м., третя кімната площею 10,0 кв.м., а також балкон площею 3,2 кв.м., який примикає до вищевказаних кімнат. За відповідачами закріпити в користування першу кімнату площею 16,4 кв.м і балкон площею 1,0 кв.м., який примикає до даної кімнати. Кухню площею 8,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,8 кв.м., вбиральню площею 1,4 кв.м., коридор площею 12,7 кв.м. і комору площею 0,3 кв.м. визначати місцем загального користування. Вселити Позивачів в другу кімнату площею 11,9 кв.м і третю кімнату площею 10,0 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 . У зустрічному позові – відмовити. Вважає рішення незаконним і таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвели до неправильного рішення по суті справи. Порушенням норм матеріального права полягає в тому, що судом при розгляді даної справи було застосовано закон який регулює дані правовідносини. Порушенням норм процесуального права полягає в тому, що судом не було застосовано процесуального закону, який встановлює підстави звільнення від доказуванням, і як наслідок незастосування цих норм права призвело до невідповідності висновків обставинами справи, а також призвело до прийняття неправильного рішення по суті справи. Вказує, що незастосування ст. 82 ЦПК України призвело до неправильного рішення по суті справи, оскільки подальші висновки були незрозуміло чому зроблені в ракурсі того, що суд вважав, що він повинен захистити приватне право на майно. Саме дане незастосування призвело до неправильної оцінки доказів здобутих під час розгляду справи в суді і мало вплив на оцінку інших доказів. Звертає увагу, що допустивши порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного рішення по суті справи, суд допустив порушення норм матеріального права, яке полягає в тому, що судом при розгляді даної справи було застосовано закон який не регулює дані правовідносини. Одночасно судом не було застосовано закону, що підлягає застосуванню при розгляді даних правовідносин.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, зустрічної позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 4, ч.3 ст. 12, ч.1 ст.13, ст.ст. 12,81, 141 ЦПК України, ст.ст. 41, 43 Конституції України, ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319, ч.1 ст. 321, ст.ст. 386, 391, ч.1 ст. 358, ст. 391, 364 ЦК України, та відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічного позову, виходив з того, що згідно довідки відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою:  АДРЕСА_2 . Крім того, згідно довідки відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_3 .Сторони покликалися в своїх позовах саме на норми права власності, але в своїх поясненнях зазначили, що квартира не приватизована. При цьому позивач за зустрічним позовом  ОСОБА_5 , навіть не зареєстрована на даній житловій площі. З чого суд прийшов до висновку, про відсутність нормативного обгрунтування обох позовів.Суд неодноразово роз`яснював сторонам їх процесуальні права, зокрема і ст. 13 ЦПК України згідно яких, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Однак, з поданих сторонами доказів суд був позбавлений встановити осіб, які б являлись власниками спірного майна. Оригінали документів, копії яких, були подані до суду позивачем за первісним позовом суду не були надані. Копія технічного паспорту квартири  АДРЕСА_1 , містить лише копію перших двох сторінок такого.Також судом не бралося до уваги твердження представника відповідача за первісним позовом про те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.06.2017 року у задоволенні позову  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 до  ОСОБА_10 про виселення, відшкодування моральної шкоди та витрат на оплату житлово-комунальних послуг – відмовлено, оскільки з долученої копії, суд позбавлений був можливості встановити, чи набрало та коли дане рішення законної сили, оскільки до матеріалів справи долучено лише копію такого.Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісні та зустрічні позовні вимоги не були доведені, а тому у задоволенні таких суд відмовив.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

       14.07.2017р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись в суд із позовом (з врахуванням залучення судом першої інстанції до участі у справі третіх осіб) до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: неповнолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, в якому просили:

- встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 загальною площею, 67,8 кв.м., яка відноситься до державного житлового фонду, а саме: за позивачами закріпити в користування дві кімнати, а саме: другу кімнату площею 11,9 кв.м , третя кімната площею 10,0 кв.м., а також балкон площею 3,2 кв.м., який примикає до вищевказаних кімнат; за відповідачами закріпити в користування першу кімнату площею 16,4 кв.м і балкон площею 1,0 кв.м , який примикає до даної кімнати; кухню площею 8,1 кв.м, ванну кімнату площею 2,8 кв.м, вбиральню площею 1,4 кв.м, коридор площею 12,7 кв.м і комору площею 0,3 кв.м визначити місцем загального користування;

- вселити Позивачів в другу кімнату площею 11,9 кв.м і третю кімнату площею 10,0 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивували тим, що сторони проживають в квартирі АДРЕСА_1 загальною площею, 67,8 кв.м., яка відноситься до державного житлового фонду. Дана квартира складається з трьох кімнат, яка знаходиться на 9-му поверсі вказаного будинку, житловою площею 38,3 кв.м , в тому числі перша кімната 16,4 кв.м , друга кімната 11,9 кв.м., третя кімната площею 10,0 кв.м. Крім того, в квартирі знаходиться кухня площею 8,1 кв.м, ванна кімната 2,8 кв. м, вбиральня 1 кв.м, коридор площею 12,7 кв.м, а також квартира обладнана двома балконами 1,0 кв.м і 3,2 кв.м. Як допоміжне приміщення до квартири належить комірка площею 0,3 кв.м. У квартирі за адресою АДРЕСА_2 , на день подання позову зареєстровано 7 осіб: позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_6 , та треті особи: неповнолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Також у зазначеній квартирі проживає відповідач ОСОБА_5 , яка проживає за вказаною адресою без реєстрації. Позивачі зазначають, що після вселення у спірну квартиру відповідачки ОСОБА_5 , у сторін постійно виникають конфлікти, що стосуються користування квартирою. Крім того, позивачі вже звертались до суду із відповідним позовом про виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 , однак у задоволенні позову їм було відмовлено. За таких обставин вони вважають що спільне проживання та користування квартирою є неможливим, що і слугувало підставою для звернення до суду із позовом, який вони просять задовольнити.

       19.12.2017р. ОСОБА_5 звернулася в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_6 , Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, у якому просила:

- встановити порядок користування квартирою за адресою АДРЕСА_2 , шляхом закріплення в користування за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , малолітніми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в дві житлові кімнати під літ. «4» площею 10 кв. м. та під літ. «3» площею 11.9 кв. м., згідно технічного паспорту; за іншими мешканцями квартири - кімнату під літ. «2» площею 16.4 кв. м., згідно технічного паспорту; інші приміщення квартири (коридор, кухню, ванну та вбиральню) - залишити у загальному користуванні.

Свої вимоги аргументувала тим, що запропонований позивачами за первісним позовом варіант порядку користування спірною квартирою є неприйнятним, грубо порушує права інших мешканців квартири, зокрема малолітніх дітей. У квартирі за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_6 . ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, проживає як колишній член родини ОСОБА_14 , відповідач за первісним позовом, яка є матір`ю вищезазначених неповнолітніх мешканців квартири. Позивачі за первісним позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_13 у вищезазначеній квартирі фактично не проживають більше 10 років що встановлено, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.06.2017 р. у справі справа № 462/2178/16-ц. Зокрема, даним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_13 з 2007 року переїхали і з того часу мешкають в квартирі сина ОСОБА_13 на АДРЕСА_4 . Крім того, повідомляє, що в провадженні Залізничного районного суду перебуває цивільна справа № 462/5407/17 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_3 і ОСОБА_13 про визнання особи такою, що втратила право на житло. Додатково, звертає увагу, що ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , не є членами однієї сім’ї - шлюб між ними був розірваний рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16.07.2015 року справа № 462/6678/14-ц. На момент розгляду даної цивільної справи, відносини між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 є конфліктними, спільне проживання в одній кімнаті призведе до постійних сварок, що вкрай негативно вплине на дітей. У зв`язку із чим змушена була звернутись до суду із зустрічним позовом, який просить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України,  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України,  сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.  Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.  Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов`язаний роз`яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

       З матеріалів справи вбачається, що також визнано і самими сторонами, у спірній квартирі за адресою АДРЕСА_2  зареєстровані позивачі за первісним позовом ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3  та ОСОБА_13 , відповідач за первісним позовом  ОСОБА_6  та треті особи залучені судом до участі у справі за первісним позовом неповнолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Із наведеного вище вбачається, що позивачами подано позов, зокрема, про встановлення порядку користування спірною квартирою та вселення позивачів у спірну квартиру, однак відповідачами до участі у справі із осіб, які мають законне, зареєстроване у встановленому законом порядку право на користування квартирою та на права та законні інтереси яких прямо впливає рішення у даній справі, залучено лише ОСОБА_15 – особу, яка зареєстрована у спірній квартирі, однак, неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які також зареєстровані у спірній квартирі, прав та обов`язків яких такий спір напряму стосується, до участі у справі не залучено як співвідповідачів, хоча очевидно рішення суду про задоволення первісного позову та встановлення порядку користування спірною квартирою та вселення позивачів у спірну квартиру прямо впливає на їх права та законні інтереси. Натомість такі особи за ухвалою суду першої інстанції ( а.с. 49 зв.) залучені до участі у розгляді справи як треті особи. Позивачами ж за первісним позовом не заявлялось клопотань про залучення вказаних осіб, як співвідповідачів, а суд, про що вказано вище позбавлений права самостійно залучати певних осіб як відповідачів, співвідповідачів без відповідного клопотання позивача (позивачів).

Без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, – суд не взмозі давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів) на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі.

Зважаючи на вказане, неможливість залучення, зокрема, згаданих осіб як учасників (співвідповідачів) на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність таких обставин для вирішення спору вцілому, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення первісного позову.

Відповідно доводи скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Тому апеляцій скаргу слід залишити без задоволення, рішення ж суду, слід залишити без змін.

Вказане відповідає, також, і правовим позиціям викладеним у Постановах Верховного Суду, зокрема, у справі від 14.11.2018 року у справі №183/2587/16 (провадження 61-21489св18), з подібними процесуальними правовідносинами, що повинні бути враховані, зокрема, і судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

       Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 липня 2019 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27.02.2020.

           Головуючий :                                                                                              Я.А. Левик

        Судді:                С.М. Копняк

               М.М. Шандра