Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2010 р. справа № 2а-360/10/0570
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучко В.М.
при секретарі Васнєві Д.Г.
за участі позивача ОСОБА_1, представників: відповідача – Конакової В.О. (прокуратура, довіреність від 03.03.2010 року № 1227), третьої особи – Калачик О.В. (ТОВ «Уголь Карго», довіреність від 06.02.2010 року), розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до прокурора м. Тореза Донецької області Кашарського Ф.В. про неналежне відношення до своїх обов’язків прокурора м. Тореза Донецької області Кашарського Ф.В. при здійсненні прокурорського нагляду у м. Торезі та винесенні протесту за № 4889 від 28.10.2009 року на рішення Розсипнеської селищної ради № V/19-124 від 26.10.2007 року, за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Уголь Карго»,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом про: визнання протиправним протесту прокурора м. Тореза Кашарського Ф.В. (надалі – прокурор, відповідач) за № 4889 від 28.10.2009 року на рішення Розсипнеської селищної ради № V/19-124 від 26.10.2007 року, в частині вимог до ради, внаслідок якого поновлення порушення прав позивача та третіх осіб не відбулося; зобов’язання прокурора поновити порушені права позивача та третіх осіб, шляхом визнання повністю незаконним рішення Розсипнеської селищної ради № V/19-124 від 26.10.2007 року, та заборони шкідливої діяльності виробництва ТОВ «Уголь Карго», яке виконало будівництво проекту (пряма мова): «Размещение площадки для сортировки, хранения и погрузки угля по адресу: г. Торез, Омская 1-а, ООО «Союзпроминвест Донбасс» та його зносу; зобов’язання прокурора притягнути винних осіб до кримінальної та адміністративної відповідальності.
Ухвалою суду від 10.02.2010 року до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучене товариство з обмеженою відповідальності «Уголь Карго» (надалі – ТОВ «Уголь Карго», третя особа).
В ході судового розгляду справи 23.03.2010 року позивач доповнив позовні вимоги та додатково просив: визнати невиконання прокурорського нагляду прокурором м. Тореза Донецької області Кашарським Ф.В. на підставі скарг позивача та третіх осіб на його стороні, внаслідок якого на земельній ділянці за адресою: м. Торез Донецької області, вул. Омська, 1а, незаконно побудоване та працює шкідливе виробництво з переробки вугілля; визнати невиконання прокурорського нагляду прокурором м. Тореза Донецької області Кашарським Ф.В. своїх повноважень, наданих ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» в частині пунктів 1), 2) та 3), внаслідок яких був винесений протест № 4889 від 28.10.2008 року, який є формальним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно винесений протест на рішення Розсипнянської селищної ради від 26 жовтня 2007 року № V/19-124 в частині, оскільки за даних обставин необхідно скасувати наведене рішення повністю, та притягнути винних осіб до кримінальної та адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене заявник вважає протест прокурора протиправним, а тому у судовому порядку просить зобов’язати відповідача визнати повністю недійсним наведене рішення селищної ради.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що спірний протест відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки винесений обґрунтовано та відповідає фактичним обставинам спірних правовідносин. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Уголь Карго» позову також не визнано. У письмових запереченнях на позов третя особа зазначає, що спірний протест прокурора не впливає на обсяг прав та обов’язків позивача, а тому позов є необґрунтованим, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для його задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26 жовтня 2007 року Розсипнянської селищної ради прийняте рішення № V/19-124 про надання земельної ділянки у користування, у відповідності до якого вирішено передати товариству з обмеженою відповідальністю «Уголь Карго» в оренду земельну ділянку.
28 жовтня 2008 року прокуратурою м. Тореза Донецької області винесений протест № 4889 на рішення Розсипнянської селищної ради від 26 жовтня 2007 року № V/19-124 про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням наведеної ради від 18 листопада 2008 року № V/28-184 на підставі протесту прокурора внесені відповідні зміни до рішення від 26 жовтня 2007 року № V/19-124 про надання земельної ділянки у користування.
Виходячи з наявних у справі документів судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_8 зверталася до Торезського міського суду з позовом про визнання незаконним рішення Розсипнянської селищної ради від 26 жовтня 2007 року № V/19-124 про надання земельної ділянки у користування, але судом у задоволенні позову відмовлено. При цьому у відповідності до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 року у справі № 2-а-5/09/0549 наведене рішення залишене в силі, при цьому встановлено що наведена рада при винесенні рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, у тому числі, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів –також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Одним із видів прокурорського реагування, у разі виявлення порушень, є винесення протесту на акт, що суперечить закону.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» такий протест виноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку виноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що дії відповідача вчинені відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»та не суперечить ст. 19 цього Закону, а також не порушують прав та законних інтересів позивача, оскільки протест підлягає подальшому вирішенню органом, якому він винесений, а також передбачає прийняття цим органом відповідного рішення.
Додатково до наведене суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, то у суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктним складом та в часі, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта чи коло суб'єктів та діють одноразово або протягом визначеного проміжку часу. Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Така правова позиція наведена й Конституційним Судом України у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23.06.97р. № 2-зп, справа № 3/35-313), який зазначає, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Із змісту наведених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
З огляду на наведені приписи законодавства слідує, що фактично спірний протест прокурора є актом індивідуальної дії, що породжує обов'язки Розсипнянської селищної ради та стосується інтересів ТОВ «Уголь Карго», застосовується одноразово й після реалізації вичерпує свою дію. При цьому позивач не є учасником правовідносин з приводу опротестування прокурором рішення селищної ради та не відноситься до суб’єктного складу дії протесту, при цьому наведений акт прокурорського реагування не породжує права і обов'язки позивача (не є підставою для їх виникнення, зміни чи припинення), та не порушує його прав.
За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору
Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б доводила порушення актом відповідача прав та свобод позивача.
Таким чином, на думку суду спірний акт прийнятий в межах повноважень відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи та не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому відсутні правові підстави для визнання наведеного акту протиправним. При цьому у ході судового розгляду справи, за даних обставин, судом також не встановлені факти невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх повноважень, встановлених Законом України «Про прокуратуру».
Відносно позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача поновити порушені права позивача шляхом визнання повністю незаконним рішення Розсипнянської селищної ради від 26 жовтня 2007 року № V/19-124 та притягнення інших осіб до кримінальної та адміністративної відповідальності суд вважає за необхідне відмітити, що захист права позивача у такий спосіб є втручанням в компетенцію відповідача (як суб’єкта владних повноважень), яка надана йому законодавством України і саме на якого покладається обов’язок з вирішення даних питань. До того ж позивачем у ході судового засідання не доведений факт впливу на обсяг його прав та обов’язків спірного протесту, а також можливість їх поновлення шляхом скасування наведеного акту відповідача і притягнення інших осіб до відповідальності.
За ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б доводили неправомірність акту суб’єкта владних повноважень та його вплив на обсяг прав та обов’язків позивача останній суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокурора м. Тореза Донецької області Кашарського Ф.В. про неналежне відношення до своїх обов’язків прокурора м. Тореза Донецької області Кашарського Ф.В. при здійсненні прокурорського нагляду у м. Торезі та винесенні протесту за № 4889 від 28.10.2009 року на рішення Розсипнеської селищної ради № V/19-124 від 26.10.2007 року – відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 березня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 25 березня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.