ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«25» лютого 2020 року

м. Харків

справа № 638/122/19-ц

провадження № 22ц/818/1635/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -         Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів -   Кіся П.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Колосовської А.Р.

учасники справи:

позивач – Харківська міська рада, представниця позивача – Волкова Н.О.,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа – ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року в складі судді Шестака О.І.

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та просила зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,0013 га по АДРЕСА_1 від самочинно збудованої прибудови, що примикає до квартири АДРЕСА_2 , вирішити питання щодо судових витрат.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що Харківська міська рада вже зверталась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про знесення самочинно побудованої прибудови та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2015 року у цій справі, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2016 року, зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,002 га на АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно побудованої прибудови до квартири житлового будинку АДРЕСА_2 за рахунок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з приведенням її у придатний для подальшого використання стан; зобов`язано повернути вказану земельну ділянку Харківській міській раді; вирішено питання щодо сплати судового збору.

Вказав, що постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року частково задоволено його касаційну скаргу на вказані судові рішення та скасовано їх; провадження у справі закрито та повідомлено Харківську міську раду, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Зазначив, що у даній справі Харківська міська рада звернулась з тими ж самими позовними вимогами, за якими вже закрито провадження постановою Верховного Суду, оскільки розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Вказав, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного просив закрити провадження у цій справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року, у якій ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2019 року виправлено описку, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми процесуального права.

Зокрема, вважала, що спір виник з приватних правовідносин та має розглядатися в порядку цивільного судочинства; що предмет, сторони та позовні вимоги у справі № 638/3935/15-ц не є тотожними в цій справі.

21 лютого 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшло клопотання, в яких вона надала пояснення щодо суті предмету спору. Зокрема, вона вказала і на незаконність оскаржуваного судового рішення. Вважала, що спір є приватно – правовим і його необхідно розглядати за правилами вимог ЦПК України.

25 лютого 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав, що судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому вказав, що метою знесення об`єктів самочинного будівництва є не перехід права власності на ці об`єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно – правових норм, направлених на захист суспільних інтересів. Тому, спір, який є предметом даного розгляду, не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно – правовим.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради необхідно задовольнити, ухвалу суду – скасувати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що провадження у справі необхідно закрити, оскільки набрало законної сили судове рішення про закриття провадження у справі, яке постановлено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Отже, тотожність позовів, що є підставою для закриття провадження у справі означає, що вони мають однаковий предмет, підстави і суб`єктний склад за тими самими вимогами.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Як вбачається з матеріалів справи у січні 2019 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

У березні 2015 року Харківська міська рада зверталась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , про знесення самовільно побудованої прибудови та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовна заява була мотивована тим, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які самочинно збудували прибудову до цієї квартири та безпідставно використовували земельну ділянку для її експлуатації та обслуговування, чим порушували умови експлуатації будинку та права інших мешканців. У подальшому вказана квартира була відчужена ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 14 лютого 2013 року.

У вказаній справі №638/3935/15-ц Харківська міська рада просила звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,002 га по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно побудованої прибудови до квартири АДРЕСА_2 з приведенням її у придатний для подальшого використання стан; повернути вказану земельну ділянку Харківській міській раді.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2016 року, позов задоволено; зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,002 га на АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно побудованої прибудови до квартири АДРЕСА_2 за рахунок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з приведенням її у придатний для подальшого використання стан; зобов`язано повернути вказану земельну ділянку Харківській міській раді; стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Постановою Верховного суду від 26 червня 2018 року у справі №638/3935/15-ц (провадження №61-5264св18) заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2016 року – скасовано; ухвалено нове судове рішення; провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , про знесення самовільно побудованої прибудови та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки – закрито; повідомлено Харківську міську раду, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Позовними вимогами у справі, що розглядається, є зобов`язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,0013 га по АДРЕСА_1 від самочинно збудованої прибудови, що примикає до квартири АДРЕСА_2 , тоді як у справі №638/3935/15-ц Харківська міська рада просила звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,002 га по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно побудованої прибудови до квартири АДРЕСА_2 з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, а також повернути вказану земельну ділянку Харківській міській раді.

Тобто, площа спірних земельних ділянок у цих справах різниться, а також у справі №638/3935/15-ц були заявлені вимоги щодо знесення самочинного будівництва і приведення спірної земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан та її повернення Харківській міській раді, які відсутні у позові, з яким Харківська міська рада звернулась у 2019 році, що свідчить про відмінність предмету позову у цих справах.

Склад учасників цих справ також відрізняється, оскільки відповідачами у справі, що розглядається, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а третьою особою - ОСОБА_3 . Натомість, у справі №638/3935/15-ц відповідачами були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а третіми особами - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Крім того, відрізняються й обставини, якими обґрунтовано вимоги у справі №638/3935/15-ц, та у цій справі. Зокрема, у справі №638/3935/15-ц позовні вимоги Харківської міської ради ґрунтувались на проведенні обстеження земельної ділянки, що відбулось 16 листопада 2009 року, коли власниками квартири, до якої здійснено прибудову, були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тоді як у даній справі на обґрунтування вимог позову позивачем долучено акт обстеження земельної ділянки від 26 листопада 2018 року (а. с. 7).

Аналізуючи наведене, можна зробити висновок, що позови повністю не співпадають як за складом учасників справи, так і матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у зазначених справах різний склад учасників справи, а також різні предмет і підстави позову.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги вже були предметом судового розгляду у справі №638/3935/15-ц, є помилковим.

Оскільки склад учасників справи, предмети і підстави поданих позовів не є тотожними, підстав для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України немає.

Постановляючи ухвалу, суд порушив норми процесуального права, що є відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для її скасування з направленням справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради щодо юрисдикції даної справи суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки питання щодо юрисдикції спору не було предметом розгляду суду першої інстанції, адже провадження у справі закрито саме за пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку із закриттям провадження у справі за тотожним позовом, а не у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу суду першої інстанції на необхідність під час вирішення питання про подальший розгляд справи визначити юрисдикцію даного спору та у зв`язку з цим наявність чи відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, враховуючи вказівки Верховного Суду.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами  ЦПК України.

Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті спору, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради – задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2019 року – скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                                І.В. Бурлака

Судді                                                                        П.В.Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.