УХВАЛА

28 березня 2024 року

м. Київ

справа № 357/5600/21

провадження № 61-10861св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мохонько Костянтин Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування за законом.

Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5 , після якої відкрилась спадщина, зокрема, на 17/20 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку площею 0,068 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, земельну ділянку площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів та земельну ділянку площею 0,0272 га для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 .

Вказувала, що спадкоємцями першої черги після матері є її діти - вона, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

11 грудня 2020 року ОСОБА_4 звернулася до Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про відмову від спадщини після матері на її користь.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно усунути від права на спадкування, оскільки мати тяжко хворіла, через що перебувала у безпорадному стані та потребувала постійного догляду, матеріальної допомоги і піклування. Однак відповідачі станом здоров`я матері не цікавились, матеріальної допомоги не надавали, жодного разу в лікарню не приходили. За таких обставин вона самостійно змушена була доглядати за матір`ю, нести витрати на її матеріальне забезпечення.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2022 року, постановленою у складі судді Цуранова А. Ю., позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції керувався пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України відповідно до якого належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

21 лютого 2022 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Капустін В. В. направив до суду першої інстанції заяву, в якій просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат у даній справі.

Заяву обґрунтовував тим, що у разі залишення позову без розгляду відповідачі мають право заявити вимоги про компенсацію здійснених ними витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Зазначав, що 4 серпня 2021 року він з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожним окремо уклав договори про надання правничої (правової) допомоги № 268 та № 268/д, відповідно до яких сторони дійшли згоди щодо вартості надання послуг адвоката залежно від їх видів. З урахуванням зазначеного відповідачі понесли витрати на професійну правничу допомогу тому просив про задоволення заяви.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2022 року, постановленою у складі судді Цуранова А. Ю., у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Капустіна В. В. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень частини п`ятої статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачами витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачі повинні довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суд першої інстанції вважав, що матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачем чи її представником процесуальними правами, інших необґрунтованих дій з боку позивача (як систематичне протидіяння правильному та швидкому вирішенню спору, умисність дій та винна поведінка позивача) заявником не доведено, а залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, тому відсутні правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Капустін В. В. подав апеляційну скаргу вказану на ухвалу.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2022 року скасовано з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 4 серпня 2021 року адвокат Капустін В. В. уклав з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожним окремо договори про надання правничої допомоги № 268 та № 268/д відповідно.

На підставі вказаних договорів 30 серпня 2021 року адвокат Капустін В. В. заповнив ордери на представлення інтересів відповідачів у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області № 826297 та № 8262978; приймав участь у підготовчому засіданні 30 серпня 2021 року та у судовому засіданні 4 листопада 2021року. У додатку до зазначених договорів сторони погодили вартість наданих адвокатом послуг (виконання робіт).

21 лютого 2022 року ОСОБА_2 та адвокат Капустін В. В. підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно з якого адвокатом надані послуги у вигляді участі у судовому засіданні 4 листопада 2021 року, вартість яких становить 6 000 грн. Оплата ОСОБА_2 наданих послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 12 від 4 листопада 2021 року.

21 лютого 2022 року ОСОБА_3 та адвокатом Капустіним В. В. підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно з якого адвокатом надані послуги у вигляді зустрічі, усної консультації з вивченням документів, узгодження правової позиції, вартістю 500 грн, складання відзиву на позовну заяву вартістю 4 000 грн, складання заяви про виклик свідків вартістю 500 грн, а всього на 5 000 грн. Оплата ОСОБА_3 наданих послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 11 серпня 2021 року.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача та її представника у судове засідання і зазначена ухвала суду першої інстанції позивачем та її представником не оскаржувалась.

Апеляційний суд вважав, що відмова у відшкодуванні понесених відповідачами витрат на правничу допомогу, враховуючи відкриття провадження у даній справі, початок розгляду справи по суті заявлених позовних вимог є порушенням принципу відшкодування судових витрат сторони та є несправедливим.

Врахувавши співмірність понесених відповідачами витрат на правничу допомогу зі складністю даної справи та витраченого адвокатом часу на представлення інтересів відповідачів у судовому засіданні, об`єм складених процесуальних документів, застосовуючи принцип розумності, апеляційний суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, а саме відшкодуванню відповідачам підлягає 50% від заявленої суми.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року скасувати та залишити в силі ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області матеріали цивільної справи № 357/5600/21.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21) зазначено, що «у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України). Отже, ухвала суду першої інстанції стосовно компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), внаслідок необґрунтованих дій позивача є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат не належить до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, а, відтак, така ухвала не підлягає касаційному оскарженню. Не підлягає касаційному оскарженню і постанова апеляційного суду про залишення без змін вказаної ухвали суду першої інстанції. Отже, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача необхідно закрити».

Враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мохонько К. М., подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, касаційне провадження щодо оскарження заявником постанови Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року підлягає закриттю.

Керуючись статтями 353, 389, 394, 396 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мохонько Костянтин Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у справі за заявою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Капустін Віталія Володимировича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська