Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 04 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-22201/09/0570

час прийняття постанови:  11-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Чучко В.М.

при секретарі                                                  Васнєві Д.Г.

за участю представників: позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність від 13.01.2010 року № 37), відповідача – Романенка О.М., Гузики С.В. (довіреності, відповідно, від 11.01.2010 року № 3, та від 09.02.2010 року № 24),  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та частково рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі – ФОП ОСОБА_5, позивач) звернувся до суду із позовом про визнання недійсними у повному обсязі податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі – ДПІ, відповідач):

1) №№ 0001211701\0\, 0001211701\1\, 0001211701\2\ з податку на додану вартість у розмірі 37 622,00 грн., штрафних санкцій у сумі 18 811,00 грн., разом 56 433,00 грн.;

2) №№  0001231701\0\, 0001231701\1\, 0001231701\2\ з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 875,66 грн., штрафних санкцій у сумі 1 751,32 грн., у загальному розмірі 2 626,98 грн.;

3) №№ 0001221701\0\, 0001221701\1, 0001221701\2 з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 16 286,04 грн.;

4) частково рішення від 25.06.2009 року № 0002682304\43733\10\23-410 на суму 441 443,00 грн., в частині нарахування санкцій у розмірі 440 763,00 грн. (позовні вимоги в цій частині зазначені з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 10.02.2010 року; том 5, арк. справи 194).

У ході судового розгляду справи (23.02.2010 року) позивач доповнив позовні вимоги, та додатково просив визнати недійсними рішення ДПІ від 27.01.2010 року (том 6, арк. справи 24-27), зокрема:

- № 0001211701\3\3483\10\17-113 з податку на додану вартість у розмірі 37 622,00 грн., штрафних санкцій у сумі 18 811,00 грн., разом 56 433,00 грн.;

- № 001231701\3\3483\10\17-113 з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 875,66 грн., штрафних санкцій у сумі 1 751,32 грн., у загальному розмірі 2 626,98 грн.;

- № 0001221701\3\3485\10\17-113 з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 16 286,04 грн.

У відповідності до наведених вище рішень, ФОП ОСОБА_5 донараховані: податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, та податок з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності, а також штрафні санкції, в тому числі санкції за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».  

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, при проведенні перевірки, неправомірно здійснив донарахування податків і склав податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які не відповідають вимогам законодавства, оскільки прийняті без врахування документів та пояснень позивача, а тому заявник вважає складені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій такими, що прийняті без законних підстав, а тому просить у судовому порядку їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив скасувати наведені акти відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані тим, що висновки, наведені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та показання свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 20.08.1997 року, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 21.05.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 Дана фізична особа-підприємець зареєстрована у якості платника податку на додану вартість у ДПІ у м. Краматорську Донецької області, що підтверджується свідоцтвом № 100110212 від 09.04.2008 року.

12.06.2009 року співробітниками ДПІ у м. Краматорську Донецької області проведена перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складений акт № 1447/17-1-2267217133.

У акті перевірки визначені наступні порушення, зокрема:

1. Закону України «Про податок на додану вартість»:

а) позивачем не віднесені до складу податкових зобов'язань податкові зобов’язання, що виникли у зв'язку з отриманням коштів з використанням платіжних карт у якості платіжного інструменту в торгівлі на 14 692,00 грн., у тому числі: за квітень - грудень 2008 року - на 9 606,00 грн., за січень - березень 2009 року - на 5 086,00 грн., в приміщеннях магазинів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.

б) до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість сплачений в ціні придбання товарів, які в подальшому не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності в сумі 6 417,00 грн., у тому числі: за липень - грудень 2008 року – на 5044,00 грн., за січень - березень 2000 року - на 1 373,00 грн.   

ФОП ОСОБА_5 придбано у TOB «Діад К» - корма для тварин, у TOB «ТД Династія» та TOB «Солодке життя» - напівфабрикати, у ПП «Український продукт» - молочну продукцію в асортименті на загальну суму 38 496 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6 417 грн. Оплата за вказаний товар проведена готівковими коштами. Перевіркою не встановлено факту подальшої реалізації вказаних товарів. На момент перевірки позивачем не підтверджений факт реалізації або іншого використання у господарській діяльності вказаного товару первинними документами бухгалтерського обліку, а також до перевірки не надані книга обліку доходів та витрат, книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки, контрольні стрічки РРО за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року. Згідно даних інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 31.03.2009 року вказані товари на залишку не значаться.

в) перевіркою встановлені розбіжності між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість за даними перевірки та сумами податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях (колонка Б рядка 10.1 та колонка Б рядка 17), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 6 754,00 грн., у тому числі: за квітень - грудень 2008 року - на 6 657,00 грн., за січень - березень 2009 року - на 97,00 грн.

г) підприємцем до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість при відсутності права на такий податковий кредит у травні - жовтні 2008 року на 9 759 грн.

Перевіркою опрацьовано відхилення між сумами податкових зобов'язань по податку на додану вартість контрагентів: TOB «ПФ «ВІОЛА», TOB «ТБ Мегаполіс», TOB «Союз – Віктан», TOB «Солодке життя», ПП «Бель», ПП «Український продукт», ТОВ «Садін Плюс ЦП «Баядера», TOB «СДК», ПП «Аква – Бріз», TOB «Фірма Кортес», підприємця ОСОБА_6 та сумами податкового кредиту підприємця ОСОБА_5 За результатами перевірки встановлено, що підприємцем ОСОБА_5 до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість у сумі 10 199,00 грн. при відсутності права на такий податковий кредит (підприємцем для перевірки не надані податкові накладні, які підтверджують факт отримання товарів від контрагентів). Також, перевіркою встановлено заниження податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що для перевірки надані первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, чеки оплати за отриманий товар), які підтверджують факт отримання товарів від TOB «ПФ «ВІОЛА», податок на додану вартість по яких складає 440,00 грн.

На підставі наведеного, відповідачем визначені податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість у загальній сумі 56 433; грн., у тому числі: 37 622 грн.  - основного платежу і 18 811,00 грн. - штрафних санкцій згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

2. У порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» заниження чистого оподатковуваного доходу за 2008 рік склало 86720 грн. 53 коп., за І квартал 2009 року – 25 430 грн. 78 коп. Донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік – 13 008 грн. 08 коп., за І квартал 2009 року – 3 814 грн. 62 коп.

Виходячи з наданої позивачем до ДПІ  декларації про доходи за 2008 рік, валові доходи і валові витрати складають відповідно 210 326,00 грн. і  196 015,00 грн., за даними декларації за І квартал 2009 року – 77 997,00 грн. і 73 938,00 грн. відповідно. Перевіркою встановлено заниження валового доходу за 2008 рік на 48029 грн. 74 коп. (без ПДВ), за І квартал 2009 року - на 25430 грн. 78 коп. (без ПДВ) та завищення валових витрат за 2008 рік у сумі 38690 грн. 79 коп.(без ПДВ).

При перевірці виписок банку по рахункам, відкритим підприємцю ОСОБА_5 в Краматорській філії ЗАТ КБ «Приватбанк» та філії ПУМБ у м. Донецьку, за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року встановлено отримання підприємцем ОСОБА_5 грошових коштів на поточні рахунки у загальній сумі 88 152 грн. 62 коп. (з ПДВ) на підставі укладених угод з КФ ЗАТ «Приватбанк» та філією ПУМБ в м. Донецьку про використання платіжних карт в якості платіжного документу в торгівлі.

За даними перевірки заниження валового доходу за 2008 рік і І квартал 2009 року виникло внаслідок не включення підприємцем до складу валових доходів у відповідних періодах коштів від продажу товарів через термінали (встановлені в приміщеннях магазинів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2) з використанням пластикових карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій що надійшли на рахунки в Краматорській філії ЗАТ КБ «Приватбанк» (за 2008 рік - 56311 грн. 66 коп.(з ПДВ), за І квартал 2009 року - 29295 грн. 60 коп. (з ПДВ) та філії ПУМБ в м. Донецьку (за 2008 рік - 1324 грн. 02 коп. (з ПДВ), за І квартал 2009 року -1221 грн. 34 коп. (з ПДВ).

При цьому завищення валових витрат за 2008 рік на 38690 грн. 79 коп. встановлено перевіркою внаслідок відсутності первинних документів, що їх підтверджують.

Рішенням про результати розгляду скарги позивача від 10.11.2009 року № 19960/10/25-013-6 ДПА у Донецькій області (том 1, арк. справи 72-76), наведена вище сума податку збільшена на  608,85 грн.

3. Виходячи з даних акту, перевіркою також встановлені порушення підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 грудня 2003 року №2035 - до доходів звільнених працівників (ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3) у місяці звільнення неправомірно застосована податкова соціальна пільга. Донарахована сума податку з доходів фізичних осіб за січень, вересень, листопад 2008 року склала 94 грн. 01 коп.

У ході проведення планової перевірки працівниками ДПІ у м. Краматорську були використані пояснення, які надійшли до інспекції від громадянки ОСОБА_4 від 21.07.2008 року (вхідний №19705/10 від 22.07.2008 року) та громадянки ОСОБА_11 від 20.03.2009 року (вхідний №8667/10 від 23.03.2009 року), згідно з якими підприємцем виплачувались доходи у вигляді заробітної плати (по 600,00 грн. щомісячно). Згідно письмових пояснень, громадянка ОСОБА_12 працювала бухгалтером з квітня по липень 2008 року, громадянка ОСОБА_11 - з листопада 2008 року по дату проведення перевірки. У акті перевірки вчинено запис, що на порушення пункту 1.3 «д» статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 16.1 статті 16, пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про податок з доходів  фізичних осіб» з сум, виплачених підприємцем ОСОБА_5 працівникам ОСОБА_12 та ОСОБА_11, не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 781 грн. 65 коп.

У зв’язку з вказаним вище, позивачу визначені податкові зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 2626 грн. 98 коп., в тому числі: 875 грн. 66 коп. основного платежу, і 1751 грн. 32 коп. штрафних санкцій, застосованих відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

4. Перевіркою встановлені факти не зберігання поточних та використаних книг обліку розрахункових операцій (далі КОРО), розрахункових книжок (далі – РК) та контрольних стрічок протягом встановленого законодавством терміну після їх закінчення, а саме:

- КОРО №0515003937р/5625-1 від 02.04.08 та КОРО № 0515003937р/5625-2 від 16.03.09, контрольних стрічок, РК № 0515003937р/5625-1 від 02.04.08 з квитанціями серії AAAUI № 047201-047300, зареєстрованих на реєстратор розрахункових операцій Датекс МР - 50, заводський № ДШ 03000600, який використовується у відділі магазина ІНФОРМАЦІЯ_1;

- КОРО № 0515003940р/5629-1 від 07.04.08 та КОРО № 0515003940р/5629-2 від 14.05.09, контрольних стрічок, РК № 0515003940р/5629-1 від 07.04.08 з квитанціями серії АААШ № 047101-АААШ 047200, зареєстрованих на реєстратор розрахункових операцій Телекарт - 001, заводський № АА 00002634, який використовується у магазині ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також у акті перевірки зазначено, що при перевірці встановлені факти не проведення через реєстратор розрахункових операцій безготівкових розрахунків у сумі 88152 грн. 62 коп., які проводились із застосуванням платіжних карток через термінал у період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

В результаті встановлення вказаних обставин, до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 443143 грн. 10 грн., з яких (том 1, арк.. справи 147-148):

-          440763 грн. 10 коп. (88152 грн. 62 коп. х 5)- за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій;

-          680 грн. (17 грн. х 20 х 2) - за  не зберігання книг обліку розрахункових операцій №0515003937р/5625-1 від 02.04.08 та КОРО № 0515003937р/5625-2 від 16.03.09; 680 грн. (17 грн. х 20 х 2) - за  не зберігання книг обліку розрахункових операцій № 0515003940р/5629-1 від 07.04.08 та КОРО № 0515003940р/5629-2 від 14.05.09; 340 грн. (17 грн. х 20) - за не зберігання розрахункової книжки № 0515003937р/5625-1 від 02.04.08;

-          340 грн. (17 грн. х 20) - за не зберігання розрахункової книжки № 0515003940р/5629-1 від 07.04.08;

-          170 грн. (17 грн. х 10) - за не зберігання контрольних стрічок, роздрукованих на РРО Датекс MP - 50, заводський № ДШ 03000600;

-          170 грн. (17 грн. х 10) - за не зберігання контрольних стрічок, роздрукованих на РРО Телекарт - 001, заводський № АА 00002634.

Приймаючи до уваги скарги позивача, Державна податкова адміністрація у Донецькій області листом від 11.08.2009 року № 14028/10/25-013-6 доручила державній податковій інспекції у м. Краматорську провести перевірку підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог діючого законодавства в частині підтвердження вірогідності не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій у сумі 88152 грн. 62 коп., які проведені через термінали із застосуванням платіжних карток у період з 01.04.2008 року  по 31.03.2009 року.

Перевіркою (акт від 17.08.09 № 1979/0515/2372267217133) встановлено, зокрема, що державною податковою інспекцією у м. Краматорську підприємцю ОСОБА_5 зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (далі РРО) Датекс МР - 50, заводський 03000600, фіскальний № 0515003937 Для використання на господарській одиниці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та Телекарт-001, заводський № АА 00002634, фіскальний № 0515003940 - для використання на господарській одиниці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), наданих підприємцем ОСОБА_5 до ДПІ у м. Краматорську, загальна сума готівкових розрахунків проведених через зазначені РРО у період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року склала 117689 грн. 64 коп. (в тому числі у 2008 році - 83617 грн. 46 коп., у 2009 році - 34072 грн. 18 коп., відповідно).

У наведеному акті перевірки відповідачем також зазначено, що у відповідності до укладених позивачем угод з Краматорською філією ЗАТ «Приватбанк» (договір від 12.12.2005 року № 293) та філією ПУМБ в м. Донецьку (договір від 01.11.2007 року № 3) про використання платіжних карт у якості платіжного документу в торгівлі, а саме в приміщеннях магазинів ІНФОРМАЦІЯ_1, та ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлені термінали для оплати за товар за допомогою пластикових карток.

При перевірці виписок банку по рахункам, які відкрити позивачем в Краматорській філії ЗАТ «Приватбанк» та філії ПУМБ в м. Донецьку, встановлено, що через зазначені термінали за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року проведені розрахункові операції у безготівковій формі за допомогою пластикових карток на 88 152 грн. 62 коп.

Зазначені кошти за реалізований товар (крупи, мука, цукор, ковбасні вироби, молочні продукти, сир, хліб, цукерки, печиво, миючі засоби, тощо) зараховані на поточні рахунки підприємця ОСОБА_5 у відповідних філіях КБ «Приватбанк» та ПУМБ, а саме: 85 607  грн.   26  коп.   на  рахунок,  відкритий  у  Краматорській  філії  ЗАТ «Приватбанк»; та 2545 грн. 36 коп. на рахунок, відкритий у філії ПУМБ в м. Донецьку.

Отже, у обох актах перевірки перевіряючими зроблений висновок, що позивачем за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року за реалізовані товари за рахунок здійснення розрахунків за допомогою  платіжних карт, отримано на поточні рахунки у вказаних вище банках грошові кошти у безготівковій формі у сумі 88152 грн. 62 коп., без проведення зазначених розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій Датекс МР - 50, заводський № ДШ 03000600 та Телекарт - 001, заводський № АА 00002634.

Таким чином, за висновками до акту, перевіркою встановлені наступні порушення норм діючого законодавства (стор. 24-25 акту перевірки; том 1, арк. справи 37 – 38; нижче наведені лише ті порушення, що є предметом оскарження у даній адміністративній справі), в тому числі:

1)  ст. 13, пункту 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»: ФОП ОСОБА_5 до декларації про доходи за 2008 рік та 1 квартал 2009 року включені перекручені дані про суми валового доходу та валових витрат, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності всього у сумі 16 882,70 грн., у тому числі за 2008 рік у сумі 13 008,08 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 3 814,62 грн. (стор. 8-9 акту перевірки; том 1, арк. справи 21 – 22);

2) пункту 1.3 «д» ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 16.1 ст. 16, п. 17.1 ст. 17, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб» - у ході перевірки встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 875,66 грн., а саме: за січень 2008 року у сумі 38,62 грн., квітень 2008 року – 86,85 грн., за травень 2008 року – 86,86 грн., за червень 2008 року – 86,85 грн., за липень 2008 року – 86,85 грн., вересень 2008 року – 31,75 грн., листопад 2008 року – 110,49 грн., грудень 208 року – 86,85 грн., січень 2009 року – 86,85 грн., лютий 2009 року – 86,85 грн., березень 2009 року – 86,85 грн. (стор. 11-12 акту перевірки; том 1, арк. справи 24 – 25);

3) підпункту 3.3.1 п. 3.1 ст. 3, підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.5.1, пункту 7.5 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37 622,00 грн., в тому числі: за квітень 2008 року у сумі 326,00 грн., травень 2008 року – 1 391,00 грн., червень 2008 року – 1 152,00 грн., липень 2008 року 4 125,00 грн., серпень 2008 року 6 279,00 грн., вересень 2008 року – 5 251,00 грн., жовтень 2008 року – 3 668,00 грн., листопад 2008 року у сумі 4 736,00 грн., грудень 208 року – 4 138,00 грн., січень 2009 року – 2 307,00 грн., лютий 2009 року – 1 836,00 грн., березень 209 року – 2 413,00 грн. (стор. 15-18 акту перевірки; том 1, арк. справи 28 – 31);

4) п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: розрахункові операції за перевіряємий період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток шляхом проведення через термінал на загальну суму 88 152,62 грн. не проведені через реєстратор розрахункових операцій (стор. 21-22 акту перевірки; том 1, арк. справи 34 – 35).

Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем складені (том 1, арк. справи 45-54; том 6, арк. справи 25-27):

1) податкові повідомлення рішення:

- № 0001221701/1/53253\10\17-113 без дати, на суму 16 286,04 грн.; № 0001221701/0/43731/10/17-113 від 25.06.209 року на 16 286,04 грн.; № 0001221701/2/69380/10/17-113 від 16.11.2009 року; № 0001221701\3\3485\10\17-113 від 27.01.2010 року у розмірі 16 286,04 грн. (податок з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності);

- № 0001231701/1/53255/10/17-113 без дати на суму 2 626,98 грн.: (з яких: за основним платежем – 875,66 грн., за штрафними санкціями – 1 751,32 грн.); № 0001231701/0/43732/10/17113 від 25.06.2008 року на суму 2 626,98 грн.; № 0001231701/2/69417/10/17-113 від 16.11.2009 року на 2 626,98 грн.; № 001231701\3\3483\10\17-113 від 27.01.2010 року у загальному розмірі 2 626,98 грн. (податок на доходи фізичних осіб);

- № 0001211701/1/5325\10/17-113 без дати на суму 56 433,00 грн. (з яких: за основним платежем 37 622,00 грн., за санкціями – 18 811,00 грн.); № 0001211701/0/43730/10/1713 від 25.06.2008 року;  № 0001211701/2/69417/10/17-113 від 16.11.2008 року на 56 433,00 грн.; № 0001211701\3\3483\10\17-113 від 27.01.2010 року на суму 56 433,00 грн. (податок на додану вартість).

2) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.06.2009 року № 0002682304\43733\10\23-413 на суму 441 443,00 грн., в частині нарахування санкцій у розмірі 440 763,00 грн.

Позивачем оскаржувалися наведені вище акти у адміністративному порядку до ДПІ у м. Краматорську Донецької області,  Державної податкової адміністрації України у Донецькій області та Державної податкової адміністрації України, але скарги залишені без задоволення (том 1, арк. справи 55-89).

1. Відносно встановлених перевіркою порушень норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон про застосування РРО) реєстратори розрахункових операцій (надалі – РРО) застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону про застосування РРО суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Нормами ст. 3 Закону України про застосування РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані в тому числі: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

З огляду на наведені норми слідує, що РРО повинні застосовуватися зокрема тими особами, які здійснюють операції із розрахунків при реалізації товарів та наданні послуг.  

За порушення вимог наведеного Закону до господарюючих суб'єктів, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України, застосовуються фінансові санкції в тому числі у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (ст. 17).

Наведена у ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» законодавча вимога щодо застосування РРО юридичними особами, які здійснюють розрахунки в безготівковій формі з використанням платіжних карток при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, кореспондує з п. 4.13. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 року № 137 торговці, які здійснюють розрахункові операції в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, під час продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у випадках, передбачених законодавством України, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. При цьому під торговцями розуміються суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до договорів з есквайрами або платіжними організаціями приймають до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі грошей у готівковій формі, що надаються банками та іншими установами) (глава 1 зазначеного Положення), а під розрахунковими операціями розуміється приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абз. 4 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Вказане Положення відповідно до преамбули постанови Правління НБУ від 19.04.2005 року № 137, якою затверджене це Положення, було прийняте з метою приведення нормативно-правових актів НБУ у відповідність до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Пунктами 1.5, 1.27 ст. 1, п. 25.2 ст. 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який відповідно до преамбули є Законом, що визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, встановлено, що платіжною карткою є спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Ініціювання переказу за допомогою спеціальних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем, а саме: документами, що підтверджують виконання операції із використанням спеціального платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки.

21.04.2008 року між ФОП ОСОБА_5 (виконавець за договором) та приватним підприємцем ОСОБА_13 (замовник) укладений договір № 2 (том 4, арк. справи 149-150). У відповідності до умов договору ФОП ОСОБА_5, як виконавець, зобов’язується здійснювати приймання оплати проданого замовником товару через платіжні термінали, належні на правах оренди виконавцю, при оплаті покупцями придбаного у замовника товару за допомогою платіжних пластикових карт, а замовник зобов’язується вести відокремлений облік реалізованого таким чином товару, прийняти готівкові кошти, належні останньому за його реалізований товар, та сплатити послуги виконавця. В інтересах замовника, виконавець забезпечує маркування терміналів банком у цілях точної ідентифікації товару до асортиментних груп (товари гастрономічної групи, кондитерські вироби, побутова хімія). Продавець зобов’язаний передавати грошові кошти за реалізований ПП ОСОБА_13 товар з використанням платіжних терміналів, а замовник зобов’язується приймати належні йому грошові кошти, зберігати платіжні чеки, та щомісячно здійснювати звірку щодо фактично отриманих грошових коштів згідно виписок банку (п.п. 1.1 – 1.3 договору). У відповідності до п.п. 2.1 – 2.2 наведеного договору, виконавець здійснює розрахунок з замовником за приймання оплати за товар у розмірі 3 % щомісячно виходячи з прийнятих від покупців сум за товар замовника. Розрахунок за отриману послугу здійснюється шляхом утримання 3 % від суми грошових коштів, прийнятих від покупців замовника через платіжні термінали. Строк дії договору: з 21.04.2008 року до 31.12.2009 року, з правом продовження строку його дії.

Таким чином, за даним договором через термінали позивача в тому числі здійснювалися розрахунки за товар, придбаний покупцями – держателями платіжних карт у ПП ОСОБА_13

В ході здійснення правового аналізу наведеного договору судом не встановлено ознак його нікчемності у відповідності до норм ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, при цьому в матеріалах справи відсутні судові рішення щодо визнання його недійсним, а тому суд виходить з його правомірності згідно приписам ст. 204 цього ж Кодексу.

Доходи за реалізовані за допомогою терміналів, належних на праві користування позивачу, товари, належні на праві власності ПП ОСОБА_13, відображалися останнім у книзі обліку доходів та розходів (том 4, арк. справи 158-175), обсяги отриманої виручки за наведеним договором за період з травня 2008 року по березень 2009 року відображалися зазначеним підприємцем у зведених реєстрах (том 4, арк. справи 176-186).

Грошові кошти у виконання вказаного вище договору видавалися ПП ОСОБА_13, а також 3 % плати за надання послуг, оприбутковувалися позивачем у відповідності до прибуткових та видаткових касових ордерів (том 4, арк. справи 187-206), згідно відповідним випискам банків, з зазначенням сум та асортиментних груп реалізованих товарів,(том 4, арк. справи 207-250; том 5, арк. справи 1-15, 53-97).

Грошові суми, що складали 3% доходу  за договором 21.04.2008 року № 2, відображалися позивачем окремим рядком у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних до податкових декларацій з податку на додану вартість (том 3, арк. справи 191-249; том 4, арк. справи 1-7).

Факти реалізації товару ОСОБА_13 через термінали ФОП ОСОБА_5, а також отримання першим підприємцем грошових коштів від позивача, підтверджуються актами приймання-передачі (том 5, арк. справи 30-40).

Допитані у якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (яка займає посаду бухгалтера у даного підприємця у відповідності до трудового договору від 18.02.2010 року, том 5, арк. справи 203) пояснили, що між ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_5 укладений договір 21.04.2008 року  № 2, у відповідності до якого товар, належний на праві власності першому підприємцю, реалізовувався через термінали, належні ФОП ОСОБА_5, розташовані у магазинах ІНФОРМАЦІЯ_1, та ІНФОРМАЦІЯ_2. Суть взаємовідносин між позивачем та підприємцем ОСОБА_13 за договором від 21.04.2008 року  № 2 складалася у наступному: покупець товару (належного ОСОБА_13.) підходив до терміналу та надавав банківську платіжну карту працівнику ФОП ОСОБА_5, за результатами транзакції (списання з карти грошових коштів) покупець отримував 2 чеки, з якими заходив до відділу ОСОБА_13 та на підставі одного чеку отримував товар, а інший чек залишав у себе. Сторони за вказаним договором щомісячно складали акти про виконані роботи, позивач у відповідності до видаткових касових ордерів передавав ОСОБА_13 належні грошові кошти, результати операцій з реалізації товарів відображалися у книзі обліку доходів та розходів без урахування 3% від отриманої суми, яка складала доход ФОП ОСОБА_5.

Виходячи з письмових доказів, пояснень представників сторін та показань свідків судом встановлено, що фактично на поточні рахунки позивача надійшли грошові кошти від реалізованих через термінали товари підприємця ОСОБА_13 у загальному розмірі 88 152,62 грн., з яких у якості плати (3%) позивачем отримано 2 644,58 грн.

Таким чином, грошові кошти, які надходили на поточні рахунки позивача за реалізований через термінали товар підприємця ОСОБА_13, є транзитними, і ФОП ОСОБА_5 не має на них права власності, а тому ці кошти не можуть бути включені до бази оподаткування останнього.

Судом не приймаються доводи відповідача відносно того, що підприємець ОСОБА_13 не зазначав у звітах суб’єкта малого підприємництва грошових коштів, отриманих від реалізації товарів через термінали ФОП ОСОБА_5, а тому дані грошові кошти є власністю саме позивача, оскільки в наступному даний підприємець надав до ДПІ уточнюючи розрахунки з урахуванням вказаних сум (том 5, арк. справи 222-225), а повнота та правильність ведення підприємцем ОСОБА_13 бухгалтерського та податкового обліку не є предметом доказування у даній адміністративній справі. При цьому, згідно п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, на думку суду, не відображення у податковому обліку отриманих грошових сум підприємцем ОСОБА_13 є питанням дотримання даною особою норм чинного законодавства в частині правильності та повноти ведення обліку, і не може служити єдиною підставою для висновків про відсутність фактичних взаємовідносин між ним та позивачем у рамках договору від 21.04.2008 року  № 2.

Виходячи з пояснень представників позивача, розрахункові операції за надані послуги за договором від 21.04.2008 року  № 2 (3% від загальної вартості реалізованого через термінали товари ОСОБА_13), проводилися через реєстратор розрахункових операцій, але підтверджуючи ці обставини документи знищені 27.03.2009 року в результаті залиття офісу позивача за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фекальними водами та стоками, що підтверджується довідкою від 30.03.2009 року за підписом начальника служби гуртожитків ОСОБА_15, та актом обслідування приміщення магазина «Злата» від 27.03.2009 року № 1. Про наведені обставини позивач повідомляв відповідача листом від 18.05.2009 року (том 4, арк. справи 146-148).

Допитана у якості свідка ОСОБА_15 пояснила, що вона працює у адміністративно-господарському управлінні Закритого акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ЗАТ «НКМЗ»), на балансі якого обліковується приміщення за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. 27.03.2009 р. у приміщенні магазину відбувся порив труб, у результаті чого фекальними водами та стоками було залите приміщення магазину, води та стоків було багато, були залиті поли та столи і там плавали документи, відновити які, на її думку, неможливо. Які саме документи були знищені у результаті пориву труб, вона не бачила.      

З огляду на наведене, керуючись принципом винуватості суб’єкта владних повноважень, встановленим нормами п. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, встановлених ст. 2 цього ж Кодексу, а також приймаючи до уваги, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду будь-яких доказів того, що отримана позивачем виручка у розмірі 3 % від реалізації товарів, належних ОСОБА_13 не проводилася через реєстратор розрахункових операцій, суд виходить з того, що операції за надані послуги за договором від 21.04.2008 року  № 2 проводилися позивачем через реєстратор розрахункових операцій.   

Правовідносини позивача з банками в частині проведення платежів з використанням платіжних карток та користування терміналами, ґрунтуються на наступних договорах:

1) № 293 (пряма мова:) «об использовании платежных карт в качестве платежного средства в торговых и сервисных предприятиях» від 12.12.2005 року, що укладений між позивачем та Приватбанком в особі Краматорської філії, строком дії на один рік, при цьому договір вважається пролонгованим на наступний рік у випадку, якщо жодні зі сторін не виявить бажання його припинити (том 5, арк. справи 16-22). Предметом договору є відносини з проведення платежів за допомогою платіжних карт. Згідно п. 4.2.1 договору банк зобов’язаний встановити обладнання, необхідне для здійснення транзакції (операція між торговцем та держателем платіжної карти з придбання товарів або послуг з використанням карти у якості платіжного засобу – п. 1 вказаного договору), що передається торговцю (позивачу) у тимчасове користування. Згідно додатку 2 до договору (том 5, арк. справи 18-19), у якості місця реалізації товарів зазначені магазини позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1, та ІНФОРМАЦІЯ_2. Факт передачі позивачу терміналів посвідчується актами приймання-передачі обладнання та інструкцій від 07.05.2008 року;  

2) еквайринга № 5024074 від 09.07.2007 року, укладеного між позивачем та ЗАТ «Перший Українській Міжнародний банк», предметом якого є організація взаємовідносин із розрахунків за допомогою банківських платіжних карток (том 5, арк. справи 23-28), договір укладений на невстановлений строк. За положеннями п. 2.1 договору позивач зобов’язаний надати банку умови та можливість для встановлення на території торгової точки підприємця обладнання – терміналу. Під торговою точкою, у даному договорі визначений магазин «Фаїна», розташований за адресою: вул. Дніпропетровська, 2, м. Краматорськ, Донецької області).

Таким чином, виходячи з фактичних обставин у справі та наявних доказів слідує, що грошова сума у розмірі 85 607  грн. 26  коп., отримана позивачем на поточні рахунки у  Краматорській  філії  ЗАТ «Приватбанк», та філії ПУМБ в м. Донецьку, є виручкою від реалізації товарів, належних підприємцю ОСОБА_13, та яка в наступному передана позивачем наведеній особі у відповідності до видаткових касових ордерів, що також підтверджується актами приймання-передачі та актами про виконані роботи. Отже, у позивача за таких обставин відсутні будь-які правові підстави проводити операції з реалізації товарів на суму 85 607  грн. 26  коп. через РРО, оскільки даний підприємець не має до наведених товарів будь-якого відношення, а вказані грошові кошти проводилися через його поточні рахунки транзитом та в наступному передавалися підприємцю ОСОБА_13

З огляду на наведене, відповідачем неправомірно нараховані  фінансові санкції за не проведення ФОП ОСОБА_5 розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій в сумі 440763 грн. 10 коп. (88152 грн. 62 коп. х 5), а тому рішення про застосування про застосування штрафних (фінансових санкцій від 25.06.2009 року №   0002682304\43733\10\23-413 є протиправним та підлягає скасуванню у наведеній сумі (440763 грн. 10 коп.).

2. Стосовно невиконання вимог законодавства, що регулює правовідносини, пов’язані із оподаткуванням податком на додану вартість.

У відповідності до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (далі за текстом – Закон про ПДВ), до предмету регулювання даного нормативно-правового акту відноситься визначення платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно ст. 2 Закону України про ПДВ платниками даного податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону про ПДВ).

За п. 7.1 – 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, при цьому платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 цього ж Закону податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Правове регулювання податкового кредиту визначене нормами п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, за якими податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За положеннями підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, в тому числі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Виходячи з акту перевірки та пояснень сторін слідує, що відповідачем визначені податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість у загальній сумі 56 433,00 грн., у тому числі: 37 622,00 грн.  - основного платежу і 18 811,00 грн. - штрафних санкцій згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, структура основного платежу – 37 622,00 грн. складається з наступних сум:

1) 14 692,00 грн. – заниження податкових зобов’язань з ПДВ на суму 88152 грн. 62 коп. (грошова сума, отримана на поточні рахунки від реалізації продукції, належній підприємцю ОСОБА_13, а 14 692,00 грн. – це ПДВ з даної суми).

Як зазначалося вище, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Приймаючи до уваги, що позивач за цих обставин не здійснював такого роду операції у наведеній сумі, оскільки їх здійснював підприємець ОСОБА_13 (відображено у даній постанові суду у розділі щодо РРО), відсутні правові підстави для донарахування ФОП ОСОБА_5 суми податку у наведеному розмірі.

2) 22 930,00 грн. – сума завищення податкового кредиту, з яких:

2.1.)  6 417,00 грн. – не підтверджена сума подальшої реалізації позивачем придбаних у інших осіб товарів: напівфабрикатів, кормів для тварин, тощо (стор. 16 акту перевірки, том 1, арк. справи 29);

2.2.) 6 754,00 грн. – розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ за даними перевірки, та сумами податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях з цього ж податку (стор. 16-17 акту, додаток № 4; том 1, арк. справи 29-30, том 6, арк. справи 14-15);

2.3.) 9 759,00 грн. – відхилення між сумами податкових зобов’язань по ПДВ між ФОП ОСОБА_5 та сумами податкового кредиту його контрагентів, що призвело до завищення податкового кредиту у наведеній сумі (стор. 17 акту перевірки, додаток № 5; том 1, арк. справи 30, том 6, арк. справи 16-20).

Стосовно суми 6 417,00 грн. – у ході судового розгляду справи представники позивача зазначали, що вказані у акті перевірки товари реалізовані у наступному позивачем, але документи, що підтверджують ці факти, 27.03.2009 року зіпсовані в результаті залиття офісу позивача за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фекальними водами та стоками, про що вказано вище. Додатково представники позивача зазначали, що вказані товари закодовані відповідними кодами для їх реалізації, що підтверджується нефіскальним чеком від 25.05.2009 року (том 6, арк. справи 33). При цьому представниками відповідача не надано суду доказів того, що вказані товари фактично не реалізовані позивачем, зважаючи на їх кількість, та не спростовані доводи позивача відносно того, що підтверджуючі реалізацію таких товарів документи були відсутні серед зіпсованих у результаті залиття магазину «Злата».

В частині донарахування сум  6 754,00 грн. та 9 759,00 грн. суд вважає за необхідне відмітити, що згідно з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ право позивача на податковий кредит у наведених сумах підтверджується: податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, що знайшло своє відображення у податкових деклараціях з ПДВ (том 1, арк. справи 181-250; том 2, арк. справи 1-250; том 3, арк. справи 1-249); том 4, арк. справи  1-123, том 5, арк. справи 98-178).

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити, що у акті перевірки відсутні висновки відносно того, що до реєстрів включені такі податкові накладні, що взагалі відсутні у позивача.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведені факти не використання у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_5 товарів, а також враховуючи наявність необхідних документів, підтверджуючих право позивача на податковий кредит у наведених вище сумах, дії відповідача з визначення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість у загальній сумі 56 433,00 грн. (37 622,00 грн.  - основного платежу, та 18 811,00 грн. - штрафних санкцій) не ґрунтуються на Законі, а податкові повідомлення-рішення № 0001211701\0\, № 0001211701\1\, № 0001211701\2\, № 0001211701\3\3483\10\17-113 підлягають скасуванню як протиправні.

3. В частині порушень позивачем приписів Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Виходячи з преамбули Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», даний нормативний акт втратив чинність, окрім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Пунктом 9.12 статті 9 цього ж Закону врегульовані правовідносини з оподаткуванням доходів особи, яка сплачує ринковий збір.

За ст. 13 наведеного Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Пункт 4 ст. 14 наведеного Декрету покладає на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов’язок надавати податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Ставка податку з доходів складає 15 відсотків від об’єкта оподаткування (п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Як слідує з матеріалів перевірки та пояснень сторін, позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у загальному розмірі 16 822,70 грн., з яких:

1) 11 019,03 грн. – заниження валового доходу внаслідок не включення до складу валових доходів коштів від продажу товарів через термінали (встановлені в приміщеннях магазинів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2) з використанням пластикових карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій що надійшли на рахунки в Краматорській філії ЗАТ КБ «Приватбанк» та філії ПУМБ в м. Донецьку (за 2008 рік - 1324 грн. 02 коп. (з ПДВ), за І квартал 2009 року -1221 грн. 34 коп. (з ПДВ);

2) 5 803,67 грн. – завищення валових витрат (не надані документи, що їх підтверджують).

Грошова сума – 11 019,03 грн., як неодноразово зазначалося вище, є доходом підприємця ОСОБА_13, а тому у позивача відсутні правові підставі для включення даної суми до бази оподаткування, а тому її нарахування з боку ДПІ є неправомірним.

Стосовно 5 803,67 грн. суд вважає за необхідне відмітити, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази завищення валових витрат у цій сумі, а тому нарахування наведеної суми є неправомірним, оскільки відповідач не довів юридичний факт завищення позивачем валових витрат, а також взагалі структуру та складові частини наведеної суми: які саме валові витрати завищені ФОП ОСОБА_5, у яких сумах та в які періоди часу.

З огляду на наведене, податкові повідомлення-рішення № 0001221701\0\, № 0001221701\1, № 0001221701\2, № 0001221701\3\3485\10\17-113 є протиправними та підлягають скасуванню, як винесені без наявності необхідних правових підстав.

4. Щодо порушень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон про податок з доходів фізосіб) платниками податку в тому числі є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування резидента згідно з ст. 3 цього ж Закону є в тому числі  загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При цьому дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді в тому числі доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

За нормами п.п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів  фізичних осіб» податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону). Відповідно до вимог п. 16.1 ст. 16 цього ж Закону податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Згідно п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

За приписами п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

У позовній заяві позивач з посиланням на пояснення ОСОБА_11, договір від 23.07.2009 року № 2032 щодо стажування вказаної особи, направлення на навчання, накази та лист прокуратури м. Краматорська Донецької області про відмову у порушенні кримінальної справи том 4, арк. справи 134-145) зазначає, що фізичні особи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у нього не працювали та заробітна плата їм не виплачувалася, оскільки ОСОБА_11 стажувалася у нього за професією «бухгалтер», а ОСОБА_10 він взагалі не знає. Отже, дії відповідача з нарахування податкових зобов’язань із податку з доходів найманих працівників у сумі 2626 грн. 98 коп., в тому числі: 875 грн. 66 коп. основного платежу, і 1751 грн. 32 коп. штрафних санкцій, застосованих відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач вважає незаконними, а повідомлення-рішення № 0001231701/1/53255/10/17-113, № 0001231701/0/43732/10/17113, № 0001231701/2/69417/10/17-113, № 0001231701\3\ 3483 \10\17-113 на суму 2 626,98 грн. такими, що підлягають скасуванню.

При цьому постановою Краматорського міського суду Донецької області від 20.07.2009 року у справі № 3-2346/2009 встановлена вина ФОП ОСОБА_5 у порушенні порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та надання відомостей про виплачені доходи у розмірі 875,66 грн., що встановлено актом перевірки від 12.06.2009 року № 1447/17-1-2267217133, в результаті чого позивач притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 34,00 грн. Наведена постанова набула чинності 31.07.2009 року, ФОП ОСОБА_5 чи ДПІ у м. Краматорську Донецької області у апеляційному порядку не оскаржувалася (том 1, арк. справи 146).

З огляду на наведене, вказане рішення суду згідно приписів п. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення у даній адміністративній справі, а отже вина позивача у порушенні норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині заниження податку на доходи фізичних осіб (відносно ОСОБА_16 та ОСОБА_11В.) є встановленою та доведенню не підлягає.

Отже, відповідачем правомірно донарахований податок з доходів фізичних осіб у розмірі 875,66 грн., та застосовані штрафні санкції у сумі подвійного розміру зобов’язання згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 1 751,32 грн. (875,66 грн. х 2).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0001231701/1/53255/10/17-113 без дати на суму 2 626,98 грн.(з яких: за основним платежем – 875,66 грн., за штрафними санкціями – 1 751,32 грн.); № 0001231701/0/43732/10/17113 від 25.06.2008 року на суму 2 626,98 грн.; № 0001231701/2/69417/10/17-113 від 16.11.2009 року на 2 626,98 грн.; № 001231701\3\3483\10\17-113 від 27.01.2010 року у загальному розмірі 2 626,98 грн. є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги позивача з приводу їх скасування задоволенню не підлягають.     

Додатково до наведеного суд вважає за необхідне відмітити наступне.

У виконання та на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 (зареєстрований у Мінюсті 11.06.2003 р. за № 467/7788) затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якими безпосередньо встановлюються процедурні питання та форми актів органів Державної податкової служби, які можуть направлятися платникам податків у встановлених випадках.

Відповідно до п. 2.6 цього Порядку податкове повідомлення-рішення – це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов’язку платника податків в тому числі  сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т.ч. камеральних). Податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у таких випадках: а) якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;  б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать  про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання (камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків); г) якщо згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є податковий орган; ґ) якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено чинним законодавством (3.1 Порядку). За п. 3.2. Порядку у випадках, що зазначені в пункті 3.1, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою «Р». Форма даного повідомлення визначена додатком № 2 цього повідомлення, та передбачає, в тому числі, проставлення дати його вчинення.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що податкові повідомлення-рішення, у яких не зазначена дати їх складання, не узгоджуються з вимогами вказаного Порядку. Проте, норми діючого законодавства не пов'язують відсутність дати складання вказаного акту з його недійсністю.     

З огляду на вищевикладене, на думку суду, спірні акти відповідача (податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) прийняті відповідачем необґрунтовано, з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, окрім податкових повідомлень-рішень № 0001231701/1/53255/10/17-113, № 0001231701/0/43732/10/17113, № 0001231701/2/69417/10/17-113, № 0001231701\3\ 3483 \10\17-113 на суму 2 626,98 грн.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи, пояснень представників сторін та показань свідків у їх сукупності суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, та містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно обґрунтовує незаконність актів відповідача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.  

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача (окрім законності податкових повідомлень-рішень № 0001231701/1/53255/10/17-113, № 0001231701/0/43732/10/17113, № 0001231701/2/69417/10/17-113, № 0001231701\3\3483\10\17-113 на суму 2 626,98 грн.)  відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, обраний позивачем.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню  з рахунків Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн., 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області – задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області № 0001211701\0\, № 0001211701\1\, № 0001211701\2\, № 0001211701\3\3483\10\17-113 з податку на додану вартість у загальній сумі 56 433,00 грн. (у тому числі: податок 37 622,00 грн., та штрафні санкції у сумі 18 811,00 грн.);

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області № 0001221701\0\, № 0001221701\1, № 0001221701\2, № 0001221701\3\3485\10\17-113 з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 16 286,04 грн.;

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області від 25.06.2009 року №  0002682304\43733\10\23-413 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 440 763,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; п/р 26009053602470 у Краматорській філії КБ «Приватбанк», МФО 335548, ЄДРПОУ 2267217133) 1,70 грн. (одну грн. 70 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 04 березня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 09 березня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо   постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                      Чучко В.М.