ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року           справа №200/11974/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання – Сізонов Є.С., за участю представника відповідача Ликової В.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (повний текст складено в м. Слов`янську Донецької області) у справі № 200/11974/19-а (суддя в 1 інстанції – Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -   

                                               В С Т А Н О В И В:  

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1  (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області  (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо незаконного призупинення (припинення) виплат страхових виплат ОСОБА_1 , з 01 квітня 2017 року; визнати неправомірними дії відповідача у частині відмови  у виплаті заборгованості по сплаті страхових виплат  з 01 квітня 2017 року по 01 листопада 2018 року; зобов`язати відповідача виплатити заборгованість, яка утворилась  в стані припинення страхових виплат з 01 квітня 2017 року по 01 листопада 2018 року. (арк.справи 4-6)

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 200/11974/19-а позовні вимоги задоволено, внаслідок чого: визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року; визнано неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у виплати заборгованості зі страхових виплат ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2019 року; зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити заборгованість зі страхових виплат ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2019 року. (арк.справи 57-59)

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.  (арк.справи 63-68)

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в запереченнях на позов та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи  апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Йому встановлена стійка втрата професійної працездатності на 40 відсотків та 3 група інвалідності, безстроково.

З 01 квітня 2017 року страхові виплати припинені у зв`язку з скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи згідно зі статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Виплати поновлені з 01 листопада 2018 року на підставі постанови Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 02 січня 2019 року № 0526/13046/13046/25.

У листі від 13 серпня 2019 року № 01-03.1/2117 відповідач зазначив, що  страхові виплати за минулий період будуть виплачені після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.         

Вищенаведені обставини сторонами не оспорюються.

Отже, за період з 01 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року страхові виплати не виплачені.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, колегія суддів виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року  № 77-VIII,  далі - Закон № 1105-XIV).

Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата) (пункт 1 частини сьомої вказаної статті).

Частиною 1  статті 36 Закону № 1105-XIV  передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 1 частини першої  статті 47 Закону № 1105-XIV  страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі  постанови цього Фонду  або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; відповідно до частини п`ятої цієї же статті страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Відповідно до пункту 1 частини першої  статті 47 Закону № 1105-XIV  страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі  постанови цього Фонду  або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; відповідно до частини п`ятої цієї же статті страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

За приписами частини п`ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком […].

Враховуючи приписи наведених норм закону, суд дійшов висновку, що страхові виплати повинні виплачуватися щомісячно і проводитися позивачеві безстроково, оскільки позивач має зареєстрований страховий випадок та їй встановлено втрату професійної працездатності безстроково.

Згідно з пунктом 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з аналізу пункту 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105-XIV, суд зазначає, що останній передбачає визначення Кабінетом Міністрів України особливостей надання соціальних послуг та виплат, а не припинення таких виплат.

Разом з тим з 01 квітня 2017 року страхові виплати припинені у зв`язку з скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 року № 1382-IV  встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених  Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права або “інші права”, як це визначено  статтею 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, не звужуючи при    цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Відповідно до  преамбули вказаного Закону  він встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених  Законом № 1105-XIV.

Частиною сьомою  статті 47 Закону № 1105-XIV  передбачено, що, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому  статтею 34 Закону України “Про оплату праці”.

Як зазначалося раніше, позивач просить визнати протиправними дії (фактично бездіяльність) щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 01 квітня 2017 року, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача порушені права позивача підлягають поновленню іншим шляхом - шляхом визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо невиплати позивачу страхових виплат за весь минулий період.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання відповідача сплатити позивачу заборгованість за період з 01 квітня 2017 року по 31 жовтня 2019 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                               ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року  у справі № 200/11974/19-а – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року  у справі № 200/11974/19-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                            А.В. Гайдар

Судді                                                                                І.В.Геращенко

                                                                                   Е.Г. Казначеєв