ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 р. Справа № 2-а-306/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,
за участю: представника позивача - Горобенка К.В., відповідача –ОСОБА_2, перекладача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України
в с т а н о в и в :
В лютому 2010 року Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області звернувся в суд з позовом до громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_2 перебуває на території України на нелегальному становищі, не має постійної роботи, існує за рахунок тимчасових заробітків, ухиляється від добровільного виїзду за межі території України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд встановив наступне.
Громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 28.12.2009 року прибув на територію України з приватною метою.
Перебуваючи на території України ОСОБА_2 змінив статус перебування, займався торгівельною діяльністю на ринках.
Термін перебування в Україні не продовжував. Після того, як відпали підстави для подальшого перебування в Україні, самостійно не виїхав на батьківщину, перейшовши фактично на нелегальне становище. Законних підстав для подальшого перебування на території України не мав.
16.12.2009 року громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_2 був виявлений працівниками Жмеринського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі –Жмеринським РВ ГУ МВС України).
28.12.2009 року Жмеринським РВ ГУ МВС України скорочено термін перебування на території України громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_2 до 21.01.2010 року. Однак, територію України до вказаної дати ОСОБА_2 не покинув.
Рішенням Жмеринського РВ ГУ МВС України від 21.01.2010 року вирішено видворити за межі України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2 та зобов’язано його покинути територію України у термін до 25.01.2010 року, заборонено йому в’їзд в Україну терміном до 21.01.2011 року (а.с. 5).
Проте, відповідач у визначений термін територію України не залишив, продовжує злісно порушувати положення статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994 року, ухиляється від добровільного виїзду з України.
Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Відповідно до п. 44 Постанови КМУ „Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” № 1074 від 29.12.1995 року, іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_2 порушує вимоги ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, Постанови КМУ „Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” і підлягає видворенню в примусовому порядку з території України.
Згідно з частиною 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства (далі –КАС) України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 112, статті 136 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.
Як вбачається з пояснень відповідача, він позовні вимоги визнає, не заперечує проти задоволення позову.
Судом встановлено відсутність підстав для відмови у прийнятті визнання адміністративного позову відповідачем. Дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач не заперечував проти заявленого позову, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 128, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Видворити в примусовому порядку з України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 22.02.10 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович