ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14.08.06 Справа № 13/423пн-ад.
За позовом відкритого акціонерного товариства «Універмаг «Росія», м. Луганськ
до Державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська, м. Луганськ
про визнання протиправними дії відповідача з опису та арешту обладнання
Суддя | Яресько Б.В. |
За участю: |
Від позивача | Аль-Дандан Д.А. юрисконсульт дов. 254 від 14.08.2006 р. |
Від відповідача | Нечаєв С.Л. ст. держ.виконавець дов. б/н від 15.01.2006 р. |
До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв’язку з чим технічна фіксація не здійснювалась.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дії відповідача з опису та арешту обладнання із відеоспостереження, належного позивачу на праві власності.
Позивач позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що 20 червня 2006 року відповідачем був складений акт серії АВ № 709486 опису та арешту майна належного позивачу на суму 70279 грн. 20 коп.
В акті зазначено, що він складений при примусовому виконанні наказів виданих 2005 році господарським судом Луганської області про стягнення з ВАТ “Універмаг “Росія” на користь державного бюджету України 914775 грн. 60 коп.
Акт опису й арешту майна не містить даних на виконання яких саме наказів він складений, чи був він складений у ході виконання зведеного виконавчого провадження.
21.06.2006 р. позивач звернувся з скаргою в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду Луганської області, по справі № 12/1пд в якої просив суд визнати недійсним акт опису й арешту на суму 70279 грн. 20 коп. майна серії АВ №702486, який був складений 20.06.2006р. державним виконавцем Державної виконавчої служби в Ленінському районі м. Луганська Самойловим О.М. на примусове виконання наказів господарського суду Луганської області про стягнення з ВАТ "Універмаг "Росія" на користь Державного бюджету 914775 грн. 60 коп.
Ухвалою від 24.07.2006 р. скарга позивача була відхилена, в ухвалі судом зазначено, що з копії акту від 20.06.2006р. серії АВ №709486 вбачається, що опис і арешт майна ВАТ "Універмаг "Росія" здійснювалися на примусове виконання наказів, виданих господарським судом Луганської області у 2005 році, про стягнення на користь державного бюджету України 914775 грн. 60 коп., а коли саме, у якій кількості, за якими номерами, за відсутності будь-яких реквізитів є невідомим.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача з опису та арешту обладнання із відеоспостереження, належного позивачу на праві власності.
Свої вимоги позивач зокрема обґрунтовує тим, що майно було арештоване з порушенням черговості встановленої ч. 2 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”; майно на який був накладений арешт було визначено без врахування думки позивача; відсутні дані за якими наказами був накладений арешт.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при арешті майна були враховані пропозиції позивача щодо майна, на яке слід звернути стягнення.
Згідно ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За таких обставин з врахуванням не зазначення виконавчого документи спір підлягає вирішенню в порядку встановленому кодексом адміністративного судочинства України.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В акті від 20.06.2006р. серії АВ №709486 відсутні дані стосовно виконавчого документу який підлягає виконанню його резолютивної частини, не зазначено номеру виконавчого провадження. Посилання в акті на накази господарського суду Луганської області 2005 року без зазначення їх номерів, дати видачі, резолютивних частин призвело до неможливості ідентифікувати в процесі якого саме виконавчого провадження був здійснений арешт майна, що є порушенням вимог п. 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 N 74/5, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158.
Відповідачем не надано суду доказів додержання ним порядку звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника встановленого ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідачем не надано суду доказів про звертання стягнення на кошти боржника, відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.
За таких обставин відповідачем при проведенні дій по опису та арешту майна позивача 20.06.2006 р. були порушені вимоги ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”, п. 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 N 74/5, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158.
В зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.
Позивачем заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений десятиденний строк для подання позову з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 21.06.2006 р., тобто наступного дня після проведення арешту та опису майна звернувся до господарського суду Луганської області з скаргою в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
24.07.2006 р. ухвалою суду скарга була відхилена в зв’язку з тим, що в акті опису та арешту майна не зазначено за яким наказом були проведені виконавчі дії.
03.08.2006 р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, відповідно до ст. 100-102 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною та поновлює його.
За таких обставин, з врахуванням положень ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє позов в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету України.
Керуючись ст. 94, 100-102, 160-165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська з опису та арешту 20.06.2006 р. обладнання із відео спостереження, належного на праві власності Відкритому акціонерному товариству “Універмаг “Росія”.
3. Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Універмаг “Росія” м. Луганськ, вул.. 16-Лінія б. 48 ідентифікаційний код 01557513 судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 19.08.2006 р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Б.В. Яресько