ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5324/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
за участю:
прокурора: Гоменюка Олександра Васильовича
представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідачів : Боценка Дениса Ігоровича, Македонського Олександра Валерійовича, Уманця Олександра Петровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
до: Вінницької митниці, Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення зайво сплачених коштів за митне оформлення товару
ВСТАНОВИВ :
Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці, Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 на митну територію України було ввезено товар – томати консервовані без додавання оцту чи оцтової кислоти: томатна паста «SETAYESH». Для проведення митного оформлення ОСОБА_2 була подана ВМД № 401000008/8/703849 від 25.11.2008р. та товаросупровідні документи. В даній декларації фактурна вартість товару була визначена відповідно до умов контракту, відповідала митній та становила 88 667 грн. 24 коп. 12 грудня 2008 року Вінницькою митницею було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації за № 401000004/2008/000419 з тих підстав, що в процесі митного оформлення було з`ясовано, що заявлена декларантом митна вартість не відповідає наявній ціновій інформації. В даній картці також зазначено вимогу, виконання якої забезпечує можливість прийняття митної декларації: подання ВМД із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом згідно рішення № 362 від 11.12.2008р. про визначення митної вартості товарів. 11 грудня 2008 року Вінницькою митницею було прийнято рішення № 362 про визначення митної вартості товарів, відповідно до якого визначена відповідачем митна вартість томатної пасти склала 140 054 грн. 08 коп.
З метою здійснення оформлення товарів, СПД ОСОБА_2 подав ВМД № 401000004/8/015033 від 12.12.2008р. із зазначенням митної вартості вказаної відповідачем - 140 054 грн. 08 коп. ОСОБА_2 за митне оформлення фактично було сплачено 48 178 грн. 60 коп., натомість він мав сплатити – 30 501 грн. 53 коп.
Таким чином, позивачем за митне оформлення товару було зайво сплачено до Державного бюджету 17 677 грн. 07 коп.
В судовому засіданні представник позивача подала заяву (а.с. 88) про уточнення позовних вимог в частині стягнення судових витрат, відповідно до якої просила суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 180 грн. 40 коп. сплаченого державного мита та 1500 гривень коштів, сплачених за надання адвокатської допомоги.
В судових засіданнях позивач та його представник адміністративний позов з урахуванням змін та доповнень підтримали повністю.
Відповідач 1 – Вінницька митниця - не погодився з заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с.52-53), зазначивши, що всі дії посадових осіб митного органу вчинено у чіткій відповідності до вимог Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ України від 20.12.2006 р. № 1766.
Також представник митного органу звернув увагу суду на той факт, що декларанту було надано можливість подати додаткові документи, необхідні для підтвердження зазначених в митній декларації відомостей, від чого останній відмовився.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали в повному обсязі подані заперечення та в задоволенні позовних вимог просили відмовити.
Відповідач 2 - Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області надало суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с. 50-51), у відповідності до яких воно не наділено повноваженнями щодо визначення митної вартості товарів під час митного оформлення та перетині товарів через митний кордон України, а також щодо справляння митних платежів під час митного оформлення. Також посилається на те, що органи Держказначейства лише здійснюють повернення надміру сплачених коштів до Державного бюджету України на підставі відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 09.07.2008 р.
В судових засіданнях представник Відповідача 2 щодо задоволення позову заперечував повністю, посилаючись на обставини, викладенні в письмових запереченнях.
Відповідно до заяви від 13.01.2010 року (а.с. 36) у справу на стороні відповідача вступив прокурор. В судових засіданнях прокурор щодо задоволення позову заперечував, аргументуючи свою позицію тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень Відповідач 1 діяв в межах, на підставі та в порядку, встановленому Законом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 взятий на облік як суб"єкт ЗЕД, про що свідчить облікова картка (а.с. 23).
20 вересня 2008 року між позивачем та Фірмою "BAHAR ARAM CO. (P.J.S.)" (Іран) було укладено контракт № 20.09.08В (а.с. 7-9) про продаж позивачу (покупцю) сухофруктів (ізюм, курага, фініки, фісташки, чорнослив і т.д.); усі види (овочевої і фруктової) консервації, томатна паста, сокові концентрати, фруктові та овочеві пюре, джеми, компоти, також інші овочі та фрукти, не зазначені в переліку. Загальна сума контракту складає два міліони доларів. Відповідно до даного контракту на митну територію України було ввезено товар - томати консервовані без додавання оцту та оцтової кислоти: томатна паста SETAYESH.
Для проведення митного оформлення ввезеного товару позивачем було подано ВМД №401000008/8/703849 від 25.11.2008 року (а.с. 10) та товаросупровідні документи. У ВМД позивачем було зазначено митну вартість товару, що ввозиться, 88 667,24 гривні. 12 грудня 2008 року Вінницькою митницею було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації №401000004/2008/000419 (а.с. 12), в якій як причину відмови було зазначено наступне: "В процесі митного оформлення було з"ясовано, що заявлена декларантом митна вартість не відповідає наявній ціновій інформації, чим порушено вимоги п.п. 10, 11 ПКМУ від 20.12.2006 року №1766". 11 грудня 2008 року Вінницькою митницею було прийнято рішення №362 (а.с. 13) про визначення митної вартості товарів, відповідно до якого визначена відповідачем, відповідно до третього методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), митна вартість томатної пасти склала 140 054, 08 грн.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки на його думку у ВМД №401000008/8/703849 від 25.11.2008 року (а.с. 10) ним було правомірно визначено митну вартість товару на підставі першого методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та додано до декларації усі документи, які підтверджують заявлену в ній митну вартість.
З таким твердженням позивача суд не може погодитись, виходячи з наступного.
Згідно абз.23 ст. 1 Митного кодексу України (надалі МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
МК України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно приписів ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Відповідно до частини 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно з Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМУ №339 від 09.04.08р., контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:
1) проведення:
перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 ;
усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;
митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;
2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:
рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
При проведенні процедур митного контролю відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації затвердженою наказом Держмитслужби України від 20 квітня 2005 року №314 було встановлено, що митна вартість задекларованого товару є заниженою порівняно з вартісними операціями аналогічних товарів.
Відповідно до пункту 3 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.
Згідно з пунктом 11 зазначеного вище Положення, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:
договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
відповідна бухгалтерська документація;
ліцензійний чи авторський договір (контракт);
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;
калькуляція фірми - виробника товару.
Як вбачається з декларації митної вартості від 09.12.2008 року (а.с. 54), посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" зробила запис про необхідність подання додаткових документів, а саме:
- відповідної бухгалтерської документації;
- прейскурантів фірми - виробника;
- калькуляцію фірми - виробника;
- копію експертної ВМД країни - відправника;
- висновки про якісні, кількісні та вартісні показники, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інформацію зовнішньоторгівельних біржових організацій про вартість товару.
Декларант ознайомився із зазначеним вище записом, про що свідчить його підпис на зворотній стороні ДМВ (а.с. 54). Крім того, декларантом зазначено, що з переліку документів, які необхідно було подати для підтвердження заявленої митної вартості, він може надати лише Експертний висновок.
Відповідно до п.14 зазначеного вище Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Згідно ст. ст. 259, 265 Митного кодексу України митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, а також самостійно визначати митну вартість товарів, що декларуються, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але в системі митного контролю та митного оформлення, оскільки саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, податок на додану вартість, акцизній збір. Відповідно до Угоди про застосування статті У11 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі митна вартість імпортних товарів означає вартість товарів для цілей стягнення адвалерних мит на імпортні товари і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. З положенням Угоди кореспондують норми глав 46 та 47 Митного кодексу України. Саме у зв’язку з зазначеним законодавець надав митним органам право контролю заявленої митної вартості, право прийняття рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки, право вимоги подання необхідних документів на її підтвердження, та у встановлених законом випадках право самостійного визначення митної вартості товару. Статтею 264 Митного кодексу України встановлено обов’язок декларанта надати на вимогу митного органу необхідні документи.
Пунктом 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року N 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» установлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обгрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб’єктів підприємницької діяльності.
В зв"язку з ненаданням позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості, на підставі цінової інформації митним органом винесено рішення про визначення митної вартості товару №362 від 11.12.2008 року (а.с. 13) та видано картку відмови №401000004/2008/000419 (а.с. 12).
Відповідно до ч.2 ст.268 Митного кодексу України ідентичними є товари, однакові за всіма ознаками, у тому числі повинні співпадати країна походження та виробник.
Враховуючи, що ідентичних товарів, увезених на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари, не було виявлено, тому митна оцінка була здійснена митницею на підставі бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України про цінову інформацію, та митну вартість було визначено за третім методом (за ціною договору щодо аналогічних (подібних товарів) на підставі статті 269 МК України.
Згідно зі статтею 269 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статтей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Відповідно до частини 3 статті 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Також, згідно з частиною 8 зазначеної вище статті МК України Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.
Жодним із зазначених вище прав позивач не скористався. Натомість, відповідно до Декларації митної вартості від 12.12.2008 року (а.с. 58) джерелом інформації, що використовувалась для обгрунтування правильності визначення митної вартості ним зазначено саме рішення про визначення митної вартості товару №362 від 11.12.2008 року (а.с. 13). Також позивачем згодом до Державного бюджету України було сплачено кошти за митне оформлення в сумі, визначеній відповідно до зазначеного вище рішення.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що Відповідачем 1 доведено правомірність прийнятого рішення.
Решта доводів позивача, викладених в позовній заяві та доповненнях до неї, судом визнаються такими, що не можуть вплинути на правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки, в судовому засіданні з боку Відповідача 1 надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать що оскаржуванні рішення прийняті в межах повноважень митного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та в той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, а тому, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Що стосується розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Проте, суду не надано документально підтверджених доказів стосовно понесених судових витрат.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 22.02.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
17.02.2010