Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2010 р. справа № 2а-2339/10/0570
час прийняття постанови: 11-17
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучко В.М.
при секретарі Васнєві Д.Г.
за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача: Лендьєл М.О., Бойко В.В., Нетреби Л.В. (ДПІ, довіреності, відповідно, від 01.03.2010 року № 6804/10/10-01-3, від 21.01.2010 року № 1466/10/1—013-5 та від 11.01.21 року № 86\10/10-312), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП Ісаєва, позивач) звернулася до суду із позовом про скасування рішення Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі – Макіївська ОДПІ, відповідач) № 0000052343 від 26.01.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2480,00 грн. У відповідності до наведеного вище рішення, до ФОП ОСОБА_1 застосований штраф за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, та не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки, співробітниками ДПІ у Калінінському районі м. Донецька не прийнято до уваги, що частина реалізованого без застосування реєстраторів розрахункових операцій товару, та знайдені готівкові грошові кошти, належать іншій особі, а тому заявник вважає складене за результатами перевірки рішення про застосування штрафних санкцій таким, що прийняте без законних підстав та без врахування фактичних обставин, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив скасувати рішення № 0000052343 від 26.01.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2480,00 грн.
Відповідачем позовні вимоги не визнані повністю, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.
Заперечення обґрунтовані тим, що висновки, викладені в рішенні про застосування штрафних санкцій, повністю підтверджені матеріалами перевірки, акт перевірки підписаний позивачем без заперечень, а сума застосованих санкцій відповідає вимогам діючого законодавства. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька (в подальшому за текстом – ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа) позову також не визнано з підстав, аналогічних викладеним у письмових запереченнях відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та показання свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач – ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, зареєстрована 04.03.2008 року; реєстраційний номер за ЄДР НОМЕР_1, ідентифікаційний норме НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В03 № НОМЕР_3 та Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У відповідності до довідки про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) від 05.03.2008 року № 176/6/29-014-6, даний підприємець знаходиться на обліку Макіївської ОДПІ Донецької області.
23.12.2008 року співробітниками ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, у відповідності до направлень на перевірку від 15.12.2008 року №№ 724 і 725, та плану-графіку перевірок на грудень 2008 року, проведена перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у господарській одиниці – магазині, розташованому за адресою: Донецька область, м. Донецьк - 76, вул. Пархоменка, 28, на підставі якої складений акт перевірки № 0372/05/63/23/2037923661, що підписаний позивачем без зауважень.
Приміщення наведеного магазину належить позивачу на праві оренди, що підтверджується договором оренди майна та приміщення від 24.04.2008 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1 (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЯШТУХА» (орендодавець), у відповідності до якого орендодавець передає орендарю частину нежилого вбудованого приміщення (100 кв.м.) за адресою Донецька область, м. Донецьк - 76, вул. Пархоменка, 28. Строк дії договору – до 31.12.2008 року.
У відповідності до акту перевірки та акту інвентаризації наявності коштів від 23.12.2008 року, у ході перевірки встановлені наступні порушення:
1) не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій в сумі 54,00 грн.;
2) не видача розрахункового документу;
3) невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО (442,00 грн.);
4) порушення порядку використання торгового патенту (не розміщений на видному для огляду місці).
Відповідно до вказаного акту перевірки, 26.01.2008 року Макіївською ОДПІ (оскільки позивач зареєстрований у м. Макіївці Донецької області; акт перевірки направлений третьою особою на адресу відповідача листом від 29.12.2008 року № 38712/7/23-413-2) складене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052343, на підставі якого вирішено застосувати до ФОП ОСОБА_1 санкції у вигляді штрафу у розмірі 2 480,00 грн. (2 210,00 грн. + 270,00 грн.), з яких:
- 2 210,00 грн. за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (442,00 грн. х 5, відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»);
- 270,00 грн. за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (54,00 грн. х 5, у відповідності до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Вказане рішення отримане позивачем 09.02.2009 року, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, що також підтверджено позивачем у ході судового розгляду справи.
Наведена сума штрафних санкцій відображена обліковується в обліковій картці платника податків – ФОП ОСОБА_1, що підтверджується роздруківкою її зворотнього боку.
В ході судового розгляду справи позивач пояснював суду, що він здійснює торгівлю в одному приміщенні з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № НОМЕР_4; свідоцтво про сплату єдиного податку видане 01.06.2008 року), що підтверджується договором оренди від 24.05.2008 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар), згідно якому орендодавець передав в оренду орендарю частину нежилого вбудованого приміщення (30 кв.м.) за адресою: Донецька область, м. Донецьк - 76, вул. Пархоменка, 28. Строк дії договору – один рік з моменту підписання (тобто до 24.05.2009 року).
При проведенні перевірки співробітниками ДПІ у Калінінському районі придбано товару на загальну суму 54,00 грн., з яких на 30,00 грн. товару, що належить позивачу, а на 24,00 грн. – належного ФОП ОСОБА_2. При цьому позивач не заперечував, що операція з продажу продукції у наведеній сумі (30,00 грн.) не проводилася останнім через реєстратор розрахункових операцій.
Стосовно невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків даним звіту реєстратора розрахункових операцій у розмірі 442,00 грн. позивач зазначив, що співробітниками ДПІ у Калінінському районі м. Донецька були підраховані грошові кошти у готівковій формі не тільки належні йому на праві власності, але й кошти також ФОП ОСОБА_2.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що він орендував у позивача частину приміщення за адресою: Донецька область, м. Донецьк - 76, вул. Пархоменка, 28. При проведенні перевірки працівниками ДПІ було придбано товарів на загальну суму 54,00 грн., з яких вино та цигарки, належні ФОП ОСОБА_1, складали приблизно 30,00 грн., інший придбаний товар належав саме ОСОБА_2 При цьому операція з реалізації товару на 30,00 грн., належного ФОП ОСОБА_1, не проведена через реєстратор розрахункових операцій. Реалізацію товару здійснювала ОСОБА_3, яка знаходилася у магазині на ознайомчій практиці, та з якою не було оформлено трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку.
Додатково свідок пояснив, що співробітниками ДПІ при проведенні перевірки були також підраховані готівкові кошти, належні йому та ФОП ОСОБА_1, при цьому з наявних коштів у сумі 442,00 грн., ФОП ОСОБА_1 належало приблизно 30,00 грн.
Виходячи з пояснень представників позивача та третьої особи слідує, що при проведенні перевірки фактично не можливо було встановити, що проданий товар та готівкові кошти належать не тільки позивачу, але й ФОП ОСОБА_2.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон про застосування РРО) реєстратори розрахункових операцій (надалі – РРО) застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону про застосування РРО суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Нормами ст. 3 Закону України про застосування РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані в тому числі: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Розрахунковий документ, у розумінні ст. 2 цього ж Закону це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;
У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа (затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296) зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов'язковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість проданого товару, дата й час проведення розрахункової операції.
Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 107/5298, передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
За порушення вимог наведеного Закону України про застосування РРО до господарюючих суб'єктів, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України, застосовуються фінансові санкції в тому числі у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (ст. 17). За ст. 22 цього ж Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
З огляду на наведене, на думку суду, спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052343 від 26.01.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2480,00 грн. прийняте відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, оскільки перевіркою встановлені факти реалізації товарів без застосування РРО та невідповідності сум готівкових коштів сумі коштів, що зазначена у денному звіті РРО.
Виходячи з розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки від 26.01.2008 року, невідповідність сум готівкових коштів сумі, що зазначена у денному звіті РРО складає 442,00 грн., у зв’язку з чим штрафна санкція складає 2 210,00 грн. (442,00 грн. х 5), а сума операції, не проведеної через РРО – 54,00 грн., згідно чому фінансова санкція складає 270,00 грн. (54,00 грн. х 5), таким чином, загальна сума санкцій, застосованих до позивача, складає 2 480,00 грн. (2 210,00 грн. + 270,00 грн.).
Виходячи з зазначеного, розмір санкцій відповідачем розрахований у відповідності до норм діючого законодавства, та є обґрунтованим.
За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору
Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність акту відповідача, оскільки останній прийнятий ДПІ у формальній відповідності до приписів діючого законодавства.
Судом не приймаються доводи позивача відносно того, що частина реалізованого товару та наявних готівкових грошових коштів належить не тільки позивачу, але й ФОП ОСОБА_2, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що достеменно дозволяли б встановити ці частини, тим більш, що акт перевірки підписаний позивачем без зауважень, що підтверджено також позивачем у ході судового розгляду справи.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б доводили неправомірність акту суб’єкта владних повноважень, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька – відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22 березня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 25 березня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.