ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 р. Справа № 2-а-4888/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Петрунь Наталії Анатоліївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_3
до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
про: визнання незаконним та скасування рішення
В С Т А Н О В И В:
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Крижопільської державної податкової інспекції Вінницької області з вимогами скасувати рішення № 0000782350 від 19.10.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена з порушенням допуску посадових осіб Крижопільської МДПІ до перевірки; акт перевірки написаний з суттєвими порушеннями законодавчих та нормативних документів, а факти викладені в акті є надуманими та не підтвердженими. Зокрема, висновки викладені в акті перевірки щодо використання незареєстрованої належним чином КОРО не відповідають дійсності, адже всі дані про реєстрацію КОРО є в Крижопільській МДПІ , а також у самому акті в п. 2.1.3 про даний факт зроблено відмітку. Твердження про те, що було проведено розрахункову операцію без використання режиму попереднього програмування найменування не відповідає дійсності, оскільки у перевіряючих не виникло жодного сумніву, що “Коньяк “Грінвіч” запрограмовано як к. “Грінвіч”о,5 л.”, тобто таке програмування відповідає вимогам Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Фіскальний звітний чек (Z-звіт) за 13.10.2009 року роздрукований 14.10.2009 року в зв’язку із хворобою позивача, що можуть підтвердити свідки, як наслідок, позивач фізично не міг забезпечити виконання щоденного друку фіскального звітного чека (Z - звіту). Твердження перевіряючих щодо незабезпечення відповідності суми готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті, сумі коштів на місці проведення розрахунків взагалі не підтверджуються. На думку позивача вищенаведене є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
В процесі розгляду даної справи представником позивача збільшено позовні вимоги та просить:
- визнати дії посадових осіб Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції щодо проведення перевірки незаконними;
- визнати незаконним та скасувати рішення № 0000782350 від 19.10.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій;
- стягнути моральну шкоду в сумі 2000 грн.
- відшкодувати витрати пов’язані із розглядом справи.
Обґрунтовуючи моральну шкоду, позивач посилається на те, що представники Крижопільської МДПІ, відверто порушуючи порядок проведення перевірки, складання з порушенням акту перевірки, необґрунтовано приймаючи рішення, завдали моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях. При цьому, на думку, позивача йому відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку була розглянута первинна скарга до податкового органу. Було перервано поїздку у справах, зірвались справи щодо святкування новорічних свят, що позбавило можливості вести звичайних спосіб життя, встигати в усіх запланованих справах, порушило зв’язки з оточуючими людьми, як ділового так і особистого характеру. Внаслідок неправомірних дій посадових осіб витрачався час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях, в результаті чого зірвані життєві плани, вся ця ситуація є стресовою і кожне судове засідання призводить до поглиблення стресу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, мотивуючи обставинами, викладеними у позові та заяві, якою збільшено позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано згідно із вимогами чинного законодавства, у відповідних розмірах та на підставі рішень контролюючого органу. Зокрема, в письмових поясненнях № 6716 від 11.12.2009 року зазначено, що твердження позивача про те, що перевірка проведена з порушенням є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності; в ході перевірки було встановлено ряд порушень передбачених п. 5,11,9,13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та ст. 7 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, які було відображено в Акті перевірки № 020900490023-2351014712 від 15.10.2009 року. На підставі вищезгаданого акту було винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 00007823350 від 19.10.2009 року, яким платнику визначено штраф у розмірі 825 грн.
В судовому засіданні допитаний, як свідок заступник начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Крижопільльської МДПІ –ОСОБА_6, який, зокрема, пояснив, що під час проведення перевірки в магазині знаходилась лише продавець ОСОБА_7, яка отримала направлення, про що і розписалась, однак, від пояснень щодо виявлених порушень відмовилась. Разом з тим, під кінець проведення перевірки з’явився ОСОБА_3, який був присутній при складанні акту, однак підписати його також відмовився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та перебуває на обліку в Крижопільській міжрайонній державній податковій інспекції Вінницької області.
Відповідно до плану перевірок на жовтень місяць 2009 року та згідно з направленнями на проведення перевірки від 15.10.2009 року № 4669 та № 4670, 15 жовтня 2009 року у господарській одиниці (кафе-бар “Маестро”) в Заболотнянському лісництві кв. №50/обх.№7 с. Тернівка, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, посадовими особами Крижопільської МДПІ було проведено планову перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
При цьому, як вбачається з направлень, останні було вручено продавцю ОСОБА_7, про що свідчать її підписи у відповідних рядках направлень.
За результатами перевірки, посадовими особами Крижопільської МДПІ був складений акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №020900490023-2351014712 від 15.10.2009 року (далі –акт перевірки), в якому зафіксовані порушення п. п. 5, 11, 9, 13 ст. 3 Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме:
“використання незареєстрованої належним чином книги обліку розрахункових операцій (не зазначено дату, коли розпочата КОРО). Проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування (коньяк “Грінвіч”запрограмовано як к. Грінвіч 0,5 л, відсутнє найменування “коньяк”). Не забезпечено виконання щоденного друку фіскального звітного чека (Z -звіту), а саме фіскальний звітний чек №0530 за 13.10.2009 року роздруковано 14.10.2009 року о 18 год. 49 хв. Не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті (невідповідність склала 12,00 грн.)”.
В пункті 1.6 Акту перевірки зазначено, що перевірка проведена в присутності: продавця ОСОБА_7. Як свідчить акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 002354 від 15 жовтня 2009 року саме приватний підприємець ОСОБА_3 відмовився від підписання матеріалів перевірки.
В подальшому, Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000782350 від 19 жовтня 2009 року у розмірі 825 грн. за порушення п. п. 2, 4, 6, ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
19 жовтня 2009 року супровідним листом № 4722 (а.с. 45) вищевказане рішення та акт перевірки від 15.10.2009 року були направлені на адресу позивача та отримані ним 22.10.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 164176 (а.с.44).
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав скаргу на ім’я в.о. начальника Крижопільської МДПІ ( а.с. 59-60), на яку отримав відповідь за № 4875 від 3.11.2009 року, про залишення рішення без змін, оскільки відповідно до пункту 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 82 від 2.03.01 р. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій може бути оскаржено до податкового органу вищого рівня.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання дій посадових осіб податкового органу незаконними, суд виходить з наступного.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені в Законі України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990.
Відповідно до статті 1 цього Закону до системи органів державної податкової служби віднесено ДПА України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому Законом порядку (пункт 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу»).
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», саме у статті 16 передбачено лише один випадок проведення позапланової перевірки, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб які використовують спрощену систему оподаткування. Така перевірка може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.
В інших випадках, згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у тому числі у відповідності зі статями 15, 16 цього закону, планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку передбаченому законодавством України.
У відповідності до положень статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках –за рішенням суду.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Аналогічні норми містяться й в Методичних рекомендаціях щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 355 від 27.05.2008 р. (далі –Методичні рекомендації).
Так, відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Методичних рекомендацій плановою виїзною вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків і зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу ДПС і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Підрозділи органів ДПС, які очолюють перевірки згідно з планом-графіком, направляють (із залишенням копії в органі ДПС) платнику податків письмове повідомлення про її проведення рекомендованим листом з відміткою про вручення (або надають під розписку платнику податків (посадовим особам платника податків)) не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку виїзної планової перевірки (зразок форми повідомлення наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).
З аналізу наведеного вбачається, що законодавець зобов’язує податковий орган направляти повідомлення про проведення планової перевірки за 10 днів тільки у випадку, коли здійснюється планова виїзною перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тоді як у даному випадку здійснювалась перевірка дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що не передбачає повідомлення про її проведення за 10 днів.
Разом з тим, взаємодія підрозділів органів ДПС при проведенні перевірок щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій, регулюється пунктом 3 Методичних рекомендацій.
Так, відповідно до пунктів 3.1-3.2 Методичних рекомендацій працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку у 2-х примірниках, яке реєструється в окремому Журналі обліку видачі направлень на перевірку.
З аналізу наведеного вбачається, що неповідомлення про проведення перевірки за 10 днів не може бути підставою для визнання незаконними дій відповідача щодо проведення перевірки.
Слід також зазначити, що згідно частини 1 статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. В той же час відносини щодо контролю за дотриманням податкового законодавства не належать до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління. Тому правове регулювання цих відносин здійснюється спеціальним законодавством, і зокрема, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”. А тому, норми Постанови Кабінету Міністрів України «502 від 21.05.2009 р. «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року», якою установлені обмеження щодо проведення перевірок органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на спірні правовідносини не розповсюджуються.
При розгляді питання стосовно того, що ОСОБА_7 не працює у ОСОБА_3, а тому не уповноважена була продавати у відсутність останнього товар, то суд враховує наступне.
Як пояснив свідок, саме ОСОБА_7 розписалась у направленнях, здійснила продаж коньяку, надала КОРО на перевірку, вказала свої анкетні дані, що записані у акті перевірки. В зв’язку з чим, суд не приймає до уваги доводи представника позивача, про відсутність трудових відносин зі ОСОБА_7 як підставу для визнання неправомірною перевірку, оскільки, фактично на час проведення перевірки остання виконувала обов'язки продавця, реалізувала товар позивача та, як вже зазначалось, надала необхідні документи на перевірку. При цьому, суд враховує також наступне.
Дійсно, відповідачем не перевірено та не надано доказів того, що між позивачем та ОСОБА_7, укладено трудовий договір і остання являється продавцем у відділі магазину, що перевірявся. Проте, статтею 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, саме позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції у сфері торгівлі, зобов'язано: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Незабезпечення виконання вказаних обов'язків позивачем не може ставитись в вину іншим особам, а також не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності передбаченої законом за вказані порушення.
За сукупністю наведених вище обставин суд, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дій посадових осіб органу державної податкової служби щодо проведення перевірки.
В обґрунтування того, що в акті перевірки зазначено продавця ОСОБА_7, натомість складено акт відмови від підпису акту перевірки ОСОБА_3, то слід зазначити наступне.
Відповідно до розділу 7 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України № 534 від 12.08.2008 р., акт перевірки та інформативні додатки до акта перевірки (у разі їх складання) повинні містити підписи посадових осіб органу ДПС, які проводили перевірку, і підпис керівника суб'єкта господарювання або його представника, а у випадку їх відсутності - особи, що уповноважена здійснювати розрахункові операції. Після підписів проставляється відмітка керівника суб'єкта господарювання або особи, що його заміщає, а у випадку їх відсутності - особи, що уповноважена здійснювати розрахункові операції, про ознайомлення та отримання одного примірника акта перевірки, дату ознайомлення, прізвище, ім'я та по батькові особи, її посаду та підпис. Факт відмови представника суб'єкта господарювання від підписання акта перевірки (ознайомлення з актом, отримання примірника акта) відображається посадовою особою органу ДПС у прикінцевих положеннях акта перевірки. Оскільки при складанні акту був присутній ОСОБА_3, а тому саме йому було і запропоновано його підписати. В зв’язку з відмовою останнього й було складено відповідний акт відмови.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що заява ОСОБА_7 від 11.01.10 р. не може бути взята до уваги та бути належним доказом у даній справі, оскільки остання не є учасником адміністративного процесу.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2009 р. № 0000782350, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка.
Акт –службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.
Таким чином, акт від 15.10.2009, складений за результатами перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу.
Відповідно до положень пунктів 5, 9, 11, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, між іншим, зобов'язані:
- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України (пункт 5 статті 3);
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (пункт 9 статті 3);
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (пункт 11 статті 3);
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13 статті 3);
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення норм цього закону. За такі порушення за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у встановлених цим Законом розмірах.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Цією ж статтею передбачено, що:
- денний звіт –документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
- розрахункова операція –приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки –оформлення відповідного розрахункового щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
- реєстратор розрахункових операцій –пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касова апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерна-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 каса підприємства - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Таким чином, каса підприємства є місцем проведення готівкових розрахунків.
Статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як свідчить акт перевірки, під час здійснення перевірки на місці проведення розрахунків, виявлені кошти в сумі 70 грн. Відповідно до Х- звіту за 15.10.2009 сума готівкових коштів склала 58 грн. Сума невідповідності склала 12 грн.
Оскільки встановлена перевіркою обставина невідповідності суми грошових коштів, яка знаходилась в місці проведення розрахунків, сумі грошових коштів, зазначеної в денному звіті РРО суб'єкта господарювання, не знайшла свого спростування в судовому процесі, суд дійшов висновку про правомірне застосування до позивача фінансових санкцій на підставі статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (12 грн. х 5 = 60 грн.)
Щодо застосування до позивача штрафної санкції за невикористання режиму попереднього програмування найменування товарів, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Пунктом 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. №614 встановлено, що касовий чек, серед іншого, повинен містити такі обов'язкові реквізити як кількість придбаного товару (отриманої послуги) та найменування товару (послуги).
При цьому, згідно положень пункту 5 Порядку ведення документів та програмування найменування товарів суб'єктами підприємницької діяльності при застосуванні для розрахунків із споживачами ЕККА від 4.08.1999 р. за№ 11474/7/23-3117, найменування товару (повне або скорочене) обов'язково повинно однозначно відображати споживчі ознаки конкретного товару і мати вигляд, що не допускає тлумачень. Наприклад, "канцтовари" - недопустиме найменування, воно означає не товар, а цілу групу; скорочення "гор." недопустиме, тому що може бути прочитане як "горіхи", "горошок", "горілка" і таке інше.
Для забезпечення унікальності назви товару в межах сукупності запрограмованих товарів доцільно використовувати складову частину найменування товару, яка присвоєна тільки цьому товару та відрізняє його від аналогічного іншого товару.
У листі Державної податкової адміністрації України «Про програмування кількості, найменування та ціни товару» № 5364/7/23-3117 від 09.04.99 р., зокрема, роз’яснено, що кількість символів, відведена в касовому апараті для програмування назви товару, обмежена та не може вмістити повну назву товару. Для забезпечення виконання вимог щодо окремого обліку проданих товарів кожного найменування слід програмувати назву товару зі скороченнями, але таким чином, щоб ця скорочена назва відображала тип товару та відрізнялась від запрограмованої назви іншого товару. Наприклад, за наявності 12 символів для програмування можна запрограмувати назви товарів таким чином:
сік яблучно-березовий - сік_ябл_берз;
сік яблучний - сік_яблучний;
горілка "Російська" - горіл_Російс;
горілка "Княжий келих" - горіл_КняжКх;
кава розчинна "Нескафе" - кав_р_Нескаф;
кава в зернах "Нескафе" - кав_з_Нескаф тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виданий фіскальний чек № 0718 від 15.10.2009 на придбання товару, а саме: К.ГРІНВІЧ 0,5Л 5* на суму 58,00 грн., який не містить ідентифікації придбаного товару та обліку його кількості.
Згідно пункту 6 статті. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, застосування відповідачем санкції (17 грн. х 5 = 85 грн.), передбаченої вказаною нормою Закону за порушення, що полягає у невикористанні режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, - є, на думку суду, цілком вірним та обґрунтованим.
Стосовно застосованої до позивача санкції за недодержанням встановленого порядку ведення книги обліку розрахункових операцій ( а саме: не зазначення дати, коли розпочата КОРО) суд зазначає таке.
У відповідності до пунктів 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 106/5297, СПД повинен забезпечити використання книги ОРО у тій господарській одиниці (у депо) чи з тим РРО, що були зазначені на титульній сторінці книги при її реєстрації. Якщо в господарській одиниці організовано декілька місць проведення розрахунків, де відповідно до чинного законодавства дозволяється проводити розрахунки без застосування РРО, то на бажання СПД на всіх місцях проведення розрахунків в одній господарській одиниці може використовуватися одна книга ОРО.
Перед початком використання книги ОРО слід зазначити на її титульній сторінці дату початку використання. Записи в книзі слід виконувати кульковою ручкою
Отже, як вбачається з положень вказаного Порядку обов’язок про зазначення на титульній сторінці дати початку використання книги ОРО покладено на СПД. Не виконання вказаних вимог є порушенням порядку ведення КОРО.
Відповідно до пункту 3 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання тощо, встановлюється відповідальність у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідачем обґрунтовано застосовано до приватного підприємця ОСОБА_3 суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн. (17 грн. х 20 = 340 грн.).
Нормою пункту 4 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій встановлюється відповідальність у розмірі - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Беручи до уваги те, що фіскальний звітний чек №0530 за 13.10.2009 року роздруковано позивачем лише 14.10.2009 року об 18 год. 49 хв., суд вважає, що відповідачем правомірно застосована відповідальність до позивача передбачена зазначеною вище нормою Закону, в розмірі 340 грн. ((17 грн. х 20 = 340 грн.). Доводи позивача щодо фізичної неможливості виконання щоденного друку фіскального звітного чеку в зв’язку із тим, що позивач ввечері 13.10.2009 року занедужав не спростовують даний висновок суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупністю наведених обставин, зважаючи на те, що факт протиправності рішення суб’єкта владних повноважень про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій не знайшов підтвердження, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову в цій частині.
Визначаючись з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 2000 грн., суд дійшов наступних висновків .
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”(із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року) Верховний Суд України наголосив, що обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У пункті 9 названої Постанови, зокрема, зазначено, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.
Взагалі, під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Крім того, в силу статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті відповідно до якої, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Разом з тим, позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано будь- яких доказів в підтвердження таких вимог, не встановлено також неправомірність (незаконність) рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Розглянувши вимогу щодо відшкодування витрат пов'язаних із розглядом справи, а саме: 1000 грн. витрат на правову допомогу, 65,90 грн. витрат пов'язаних із прибуттям до суду, суд дійшов наступних висновків.
Згідно частини 3 статті 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 90 цього Кодексу, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Разом з тим, судові витрати сторін, пов'язані з розглядом справи, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 94 КАС України.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 08.02.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна 01.02.2010