ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 р.Справа № 480/3001/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Старосуда М.І.,

Суддів: Макаренко Я.М. ,  Мінаєвої О.М. ,

при секретарі судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 04.12.19 року по справі № 480/3001/19

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"      

до    Головного управління ДФС у Сумській області                                              

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до  Головного управління ДФС у Сумській області, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0045775412 від 19.06.2019 про зобов`язання сплатити штраф в сумі 240047,39 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою  задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що відповідач помилково не виділяє податкову накладну, що не надається отримувачу (покупцю), як окремий вид податкових накладних, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію яких не застосовуються.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та  перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах  доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за березень 2019, за результатами якої складено акт № 2417/18-28-54-12/31931024 від 22.05.2019, згідно якого встановлена несвоєчасна реєстрація ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в ЄРПН податкових накладних, виписаних підприємством за березень 2019 року на суму ПДВ 2 400 473,96 грн.

За наслідками вказаної перевірки ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0045775412 від 19.06.2019 відповідно до якого, застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 240 047,39 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем до позивача правомірно застосовані штрафні санкції та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкові накладні зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням встановленого законом терміну та згідно вказаних податкових накладних позивач не звільнений від оподаткування (основна ставка податку 7%) та обсяги постачання товарів не оподатковуються за нульовою ставкою (сума за ставкою 0% відсутня).

Також, відповідно до пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.12.2015 №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини.

Положеннями вказаного Порядку визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Таким чином, системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.12.2015 №1307, дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вказана правова позиція висловлена у рішеннях Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17, від 11.12.2018 року у справі № 807/68/18, від 11.12.2018 року у справі №820/2298/18 та від 07.02.2019 року у справі №808/3250/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В апеляційній скарзі позивач посилається на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі №808/1842/17, якою задоволено позовні вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго», визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію ДФС України (лист № 6304/6/99-99-15-03-02-15 від 28.03.2017 року) «Щодо застосування штрафних санкцій на підставі п.п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України»

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання, оскільки висновки, викладені у вказаному судовому рішенні, жодним чином не впливають на розгляд цієї справи та не є обов`язковими як для першої, так і для апеляційної інстанцій.

Статтею 78 КАС України встановлено підстави для звільнення від доказування. Частиною четвертою цієї статті визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, не підлягають доказуванню певні обставини, які вже встановлені судом у іншій справі.

В даному спорі спірним питанням є правильне застосування норми матеріального права, тобто тлумачення п.п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України, і застосування іншого судового рішення є недоцільним.

Разом з цим, як зазначалось вище, обов`язком судів першої та апеляційної інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин є врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, тому суди при розгляді цієї справи зобов`язані враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17, від 11.12.2018 року у справі №807/68/18, від 11.12.2018 у справі №820/2298/18 та від 07.02.2019 року у справі №808/3250/17

Згідно вказаних рішень Верховного Суду для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Апелянтом не наведено аргументів на спростування вказаної правової позиції Верховного Суду.

Апеляційний суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи встановлені обставини справи та зумовлені ними нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі № 480/3001/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку  шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.І. Старосуд

Судді Я.М. Макаренко  О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складено  25.02.2020 року