Справа № 161/10067/19 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/111/20 Категорія: 2 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря - Губарик К.А.,

представника позивача - Чеховського А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяни Олексіївни про зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2019 року

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 24.06.2004 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Синтез» (далі ПАТ «АБ «Синтез) було укладено кредитний договір № 230604/1. 27.07.2004 року між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О., з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, за яким передано в іпотеку майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер: 0722883400:01:001:0390.

Згідно з довідкою, виданою ПАТ «АБ «Синтез» за вих. № 1148 від 03.10.2012 року заборгованість перед ПАТ «АБ «Синтез» за кредитним договором № 230604/1 від 24.06.2004 року погашена ним повністю. Крім цього, факт погашення ним заборгованості перед ПАТ «АБ «Синтез» згідно кредитного договору № 230604/1 від 24.06.2004 року також підтверджується листом НБУ від 17.08.2018 року № 20-0010/45056.

Вказує, що постановою Правління Національного банку України від 03.10.2010 року № 479, з 03.11.2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ «АБ «Синтез».

Враховуючи вищевказані обставини та документи він звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. для зняття заборони відчуження та припинення іпотеки на земельну ділянку, кадастровий номер: 0722883400:01:001:0390 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. було відмовлено у знятті заборони відчуження та припинення іпотеки на земельну ділянку та житловий будинок, відмова мотивована ненаданням повідомлення кредитора про погашення позики, повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Просить суд зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію припинення обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер: 0722883400:01:001:0390, у зв`язку з припиненням договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. 27.07.2004 за реєстровим № 2096, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «АБ «Синтез».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяни Олексіївни про зобов`язання вчинити дії відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2004 між ОСОБА_1 та ПАТ «АБ «Синтез» було укладено кредитний договір №230604/1.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №230604/1 27.07.2004 між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передане майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 0722883400:01:001:0390.

30.07.2004 Луцькою районною державною нотаріальною конторою було накладено заборону на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження № 85075 ) та на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0722883400:01:001:0390 (реєстраційний номер обтяження № 85088) (а.с. 12-16).

Постановою Правління Національного банку України № 479 від 03.11.2010 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ «АБ «Синтез».

Відповідно до довідки ПАТ «АБ «Синтез» № 1148 від 03.10.2012 року заборгованість позивача перед банком повністю погашена.

09.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України з проханням надати лист-підтвердження про припинення кредитного договору № 230604/1 від 23.06.2004 та договору іпотеки від 27.07.2004.

Листом № 20-0010/45056 від 17.08.2018 Національний банк України запитуваного підтвердження не надав та роз`яснив позивачу право захисту порушених прав та інтересів у судовому порядку.

З метою зняття заборони відчуження та припинення іпотеки на вказане нерухоме майно позивач звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О., надавши лист Національного банку України № 20-0010/45056 від 17.08.2018 та довідку ПАТ «АБ «Синтез» № 1148 від 03.10.2012 року.

Листом № 414/01-16 від 31.10.2018 відповідач відмовив позивачу у вчиненні дій щодо зняття заборони відчуження та припинення іпотеки. Дана відмова мотивована ненаданням повідомлення кредитора про погашення позики, повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

За приписами статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 року (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

В свою чергу, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна, у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи, зокрема щодо припинення договору іпотеки.

Відтак, в разі відсутності необхідних підтверджуючих документів чи невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що іпотека за кредитним договором №230604/1 від 24.06.2004 року укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «АБ «Синтез» припинена.

Отже, виходячи з із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, враховуючи відсутність необхідних підтверджуючих документів, щодо припинення договору іпотеки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що право іпотекодавця на припинення обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не знято заборону відчуження та не припинено іпотеку на нерухоме майно незважаючи на погашення заборгованості є безпідставними, оскільки позивач не звертався з позовними вимогами до суду про припинення іпотеки, а надані нотаріусу документи: лист Національного банку України та довідка про погашення заборгованості не були необхідними документами на підставі яких нотаріус міг прийти до висновку про припинення іпотеки. Крім того, довідка ПАТ «АБ «Синтез» № 1148 про погашення заборгованості видана ОСОБА_1 03.10.2012, проте з заявою до нотаріуса про зняття заборони відчуження та припинення іпотеки позивач звернувся в жовтні 2018 року.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, а зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, вірно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді