Справа № 727/10962/19

Провадження № 2/727/158/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Булега Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служба у справах дітей Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 про вчинення місця проживання дитини, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 є батьком їхньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в Іспанії у місті Марбелья. Однак їхня донечка зареєстрована громадянкою України.

Вони з відповідачем перебувають у шлюбі, зареєстрованому 13.11.2014 року відділом РАЦС у місті Марбелья, провінція Малага, країна Іспанія.

Їхній шлюб не розірвано, однак він існує формально, так як вони вже тривалий час не підтримуємо подружні стосунки між собою і живуть окремо один від одного. Вона та відповідач є громадянами України і на даний час обоє проживають в Україні.

Відповідач матеріально дитину не утримує, ніякої допомоги на її виховання та розвиток не надає, додаткових витрат по утриманню дитини не несе. В зв`язку із чим нею до Шевченківського районного суду м. Чернівці було подано позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці відкрито провадження у справі № 727/9185/19.

Відповідач ніде не зареєстрований, де він проживає їй також невідомо, однак остання відома адреса місця його проживання та реєстрації - АДРЕСА_1 . Не повідомляючи їй де він проживає, відповідач останнім часом неодноразово приходив до неї на місце її роботи, вона торгує у ТЦ «Формаркет» по проспекту Незалежності у м. Чернівцях , а також пізно ввечері біля її будинку де вони з дитиною мешкають, у такому стані, що викликає сумнів у його адекватності та вчиняв сварки та скандали погрожуючи забрати їхню маленьку донечку з собою у невідомому напрямку.

Донька зареєстрована та проживає разом зі нею за адресою: АДРЕСА_4 та знаходиться на її повному матеріальному утриманні.

Дитина відвідує дитячий садок.

Донечка з часу народження проживає із нею і ніколи не проживала окремо з батьком без неї. Вони з донечкою люблять один одного, дитина прихильна до неї. На даний час дитина боїться батька, а також того, що він може забрати її до себе жити, оскільки останнім часом, відповідач поводить себе агресивно як щодо неї, так і щодо дитини, чим не раз лякав дитину. Окрім того, в присутності донечки він неодноразово особисто їй - позивачу погрожував забрати дитину і що вона її більше не побачу, чим завдав дитині психологічну травму - проявляється у боязні залишатися без матері. В зв`язку із зазначеними діями ОСОБА_2 , вона вимушена була неодноразово викликати поліцію.

Також посилалася на те, що вонає приватним підприємцем, працює та має стабільний дохід, забезпечена власним житлом - вона є співвласником квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 37,10 кв.м. За місцем проживання вона характеризується позитивно. Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду від 14.08.2019р., інформаційної довідки диспансерного відділення КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 12.08.2019, довідки Департаменту інформатизації МВС України станом на 20.08.2019р., до кримінальної відповідальності не притягувалася, в розшуку не перебуває, погашеної чи не знятої судимості не має, на обліку та за психіатричною допомогою не зверталася, ознак наркозахворювань немає.

З метою захисту прав дитини, недопущення порушення її прав на проживання у звичній та спокійній для донечки обстановці, з особами які її люблять та піклуються про неї - з нею, її матір`ю, вона вимушена була звернутися з цим із позовом до суду.

А тому просила суд визначити місце проживання дитини, визначивши його з нею, ОСОБА_1 , її матір`ю.

Позивач в судове засідання не з`явилася, звернулася з письмовою заявою, в якій просив суд справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує, у разі неявки відповідача не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - представник Служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явився звернувся з письмовою заявою, в якій просив суд справу розглянути у їхню відсутність, вирішення питання залишив на розсуд суду.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають в зареєстрованому шлюбі з 13.11.2014 року, який зареєстровано відділом РАЦС у місті Марбелья, провінція Малага, країна Іспанія, що підтверджується копією додатку до реєстраційного запису (а.с.18-21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася в Іспанії у місті Марбелья донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією додатку до запису (а.с.12 - 15). Однак їхня донька зареєстрована громадянкою України про що свідчить копія довідки про реєстрацію особи громадянином України виданої Консульстваь України в Малазії (а.с.16).

Дитина проживає разом з позивачем - матір`ю по АДРЕСА_4 та зареєстрована за цією ж адресою, що і позивач, це підтверджується копією паспорта позивача, копією довідки про реєстрацію місця проживання особи та довідкою КЖРЕП №14 про склад сім`ї та реєстрацію (а.с. 9, 17, 29). Дитина з вересня 2019 року відвідує ДНЗ №9 м. Чернівці, що підтверджується довідкою закладу виданого на ім`я позивача (а.с.22).

Згідно повідомлення лікаря ОСОБА_5 КНП «Міська дитяча поліклініка», з якою заключна декларація, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає по АДРЕСА_4 , дитина здорова, Матір виконує всі рекомендації лікаря та дотримується медичних норм (а.с.23).

Позивач є фізичною-особою підприємцем, має постійний заробіток та забезпечена житлом, яке належить їй на праві сумісної власності, позитивно характеризується за місцем проживання, це підтверджується інформацією про доходи від підприємницької діяльності, випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягом з реєстру платників єдиного податку та копією свідоцтва про право власність на житло, характеристикою з КЖРЕП №14 (а.с. 26, 27, 28, 30, 38 а).

Згідно актів опитування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вони стали свідками, як батько дитини - відповідач ОСОБА_2 неодноразово влаштовував сварки та скандали з відповідачем ОСОБА_1 , ображаючи її в присутності маленької дитини. Деколи приходив по місцю проживання позивача в нічний час та влаштовував скандали, застосовуючи фізичне насилля та погрожував фізичною розправою та відібранням у позивача дитини. Крім того, в своїх поясненнях вони зазначилти, що батько дитини, відповідач по справі ОСОБА_2 , участі у житті дитини не приймає (а.с. 32, 33, 34, 35).

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Чернівецькій області від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Чернівці не зареєстрований (а.с.47).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради у своєму висновку № 01/02-24/2709 від 16.10.2019 року, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом із матір`ю ОСОБА_1 , не порушуючи права батька ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні із дитино ( а с 67-69).

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Таким чином, враховуючи, що позов визнано відповідачем, на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не відповідатиме інтересам дитини, суд вважає, що необхідно визначити місце проживання дитини разом із матір`ю

На підставі викладеного та керуючись ст.29 ЦК України, ст.ст. 2-14,76-81,83,85,89,259, 263,264, 265, 268, 272 ЦПК України, 19, 141, 157, 160-161 СК України, до ст.ст.9,18,27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч.ч.2 і 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-

Ухвалив:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: