Судове рішення #84995608


Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 335/11196/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/807/1108/19

Провадження № 51 - 5658 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Волевач О.В.,

прокурора Дехтярук О.К.,

захисника засудженої ОСОБА_1 адвоката Жижи А.О. у режимі

відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060002094 від 07 червня 2017 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бердянська Запорізької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за ст. 190 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Бахмута М.С. на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2019 року

ОСОБА_1 засуджено ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з представника неповнолітньої ОСОБА_1 - Кузьменко І.П. на користь потерпілого ОСОБА_2 20 799 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 07 червня 2017 року приблизно о 19 годині за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи з корисливих мотивів, на сходовому майданчику біля входу до квартири АДРЕСА_3 , яку було завчасно орендовано зазначеною особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, шляхом зловживання довірою ОСОБА_2 під приводом перевірки та подальшого придбання ноутбуку марки «Lenovo Z50-70» незаконно заволоділа ним, через вікно покинула квартиру і передала ноутбук особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, для подальшого продажу, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 20 799 гривень.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу її захисника - адвоката Бахмута М.С. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Бахмут М.С. в інтересах засудженої ОСОБА_3 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 , просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вважає, що має місце неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки єдиним доказом винуватості ОСОБА_1 є показання потерпілого ОСОБА_2 . Указує на те, що судом не спростовано версію захисту щодо введення ОСОБА_1 в оману чоловіком на ім`я ОСОБА_4 і відсутності у неї наміру заволодіти чужим майном. Зазначає, що судом у порушення ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України не встановлено розмір заподіяної шкоди, а копію чека, який міститься в матеріалах кримінального провадження, вважає неналежним та недопустимим доказом, оскільки оригінал чека не надавався стороні захисту для ознайомлення ні в ході досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, ні під час судового розгляду. Звертає увагу, що в копії чека зазначено про ноутбук «Lenovo Ideapad 75», а за показаннями потерпілого у нього було викрадено ноутбук «Lenovo Ideapad Z50-70». Указує на те, що суд апеляційної інстанції доводи про об`єкт злочину не розглянув та не надав відповідей на них. Крім того, указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Заперечень на касаційну скаргу захисника Бахмута М.С. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Жижа А.О. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Захисник Бахмут М.С. у своїй апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_1 посилався на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, просив його скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити.

Серед доводів апеляційної скарги захисник указував, у тому числі, на те, що в матеріалах кримінального провадженні відсутні докази на підтвердження вартості викраденого у ОСОБА_2 майна та його належності потерпілому. Також зазначав, що копія чека, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, є неналежним і недопустимим доказом, оскільки оригінал чека не надавався стороні захисту для ознайомлення ні в ході досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, ні під час судового розгляду.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України).

При розгляді кримінального провадження суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її

заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Згідно зі ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушення.

Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі

№ 420/1667/18, імперативність ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України у редакції Закону від

13 травня 2014 року № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою заволоділа ноутбуком марки «Lenovo Z50-70» вартістю 20 799 гривень. Таких висновків суд першої інстанції дійшов виходячи із показань потерпілого ОСОБА_2 . Також суд у мотивувальній частині вироку, мотивуючи рішення про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 20 799 гривень, послався на копію чеку магазину «MOYO».

Разом з тим, як видно із зазначеної копії чеку в ньому зазначено вартість 20 799 гривень товару під назвою ««Lenovo Ideapad 75», а не «Lenovo Z50-70», за заволодіння яким засуджено ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції зазначених доводів сторони захисту про вартість та належність конкретного предмету злочину - ноутбука марки «Lenovo Z50-70», про наявність вказаних суперечностей не перевірив та не надав мотивованих відповідей на них, лише зазначивши, що доводи апеляційної скарги фактично дублюють позицію сторони захисту під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції і чому була надана відповідна оцінка.

Проте, зазначивши у вироку про заволодіння ноутбуком марки «Lenovo Z50-70» вартістю 20 799 гривень, суд першої інстанції не обґрунтував своїх висновків про вартість цього ноутбуку з посиланням на конкретні докази, враховуючи зазначені суперечності щодо предмету злочину.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції, а тому доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисника

Бахмута М.С. - задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги про невинуватість

ОСОБА_1 , неналежність і недопустимість доказів, а також наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 положень Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Бахмута М.С. задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук С.В. Яковлєва



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація