ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 р.Справа № 524/9432/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Гуцала М.І. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Станіслава Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області (головуючий-суддя І інстанції: Нестеренко С.Г.) від 20.01.2020 року (повний текст рішення складено 20.01.2020 року) по справі №524/9432/19

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Апришка Євгена Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Шевченка Станіслава Миколайовича, звернувся до суду з позовом до Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Апришка Євгена Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції, в якому просив скасувати постанову від 15 грудня 2019 року серії ЕАК №1865432 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки інспектора по порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП є неправомірними, а оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності - протиправною.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.01.2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, представником позивача - адвокатом Шевченко С.М. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.01.2020 року та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилається на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення через не дослідження судом в повному обсязі обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що позивач та його представник погоджуються із висновком суду про те, що на відеозаписі зафіксовано, що пішоходи (діти) вже перебували на пішохідному переході (час 00:06), водій автомобіля Ланос не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для руху пішоходів, що є порушенням п. 18.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Проте, у вказаний проміжок часу на відеозапису зафіксовано не автомобіль позивача, а якийсь інший автомобіль Ланос, водій якого і порушив вимоги п. 18.1 ПДР України. Так, у вказаний проміжок часу через пішохідний перехід, на якому вже перебувають діти-пішоходи, проїздить автомобіль Ланос темного кольору. Проте тип кузова даного автомобіля «седан», в той час, як у позивача тип кузова автомобіля Ланос - «хетчбек». При цьому, у момент проїзду пішохідного переходу автомобілем позивача (час 00:01) у зустрічному із ним напрямку по зустрічній смузі, теж через пішохідний перехід рухається автобус типу «Рута» світлого кольору, тому позивач чисто фізично не міг створити перешкоду для руху пішоходів, які, до-речі, з`являються на відеозапису на часі таймеру 00:01, де вони наближаються до пішохідного переходу паралельно до проїзної частини дороги, а на часі таймеру 00:04 починають переходити проїзну частину дороги по пішохідному переходу, але в цей час автомобіль позивача вже взагалі виїхав за поле зору відеореєстратора.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у спосіб та строки, з урахуванням особливостей розгляду даної категорії, визначених ст.268 КАС України.

Представники сторін просили розглянути справу без їх участі.

Враховуючи факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, скорочений термін розгляду справ вказаної категорії, положення ч. 3 ст. 268 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.12.2019 року інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Апришко Є.А. винесено постанову серії ЕАК №1865432, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Як вбачається із зазначеної постанови, позивач 15.12.2019 року близько 17 год. 02 хв., керуючи транспортним засобом ЗАЗ LANOS, номерний знак НОМЕР_1 по проспекту Лесі Українки, 51 в м. Кременчук, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1 ПДР України - водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені під час розгляду справи обставини та надані докази доводять факт наявності в діях позивача порушень вимог п. 18.1 ПДР України та обґрунтованості притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно із частиною першою статті 122 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.

Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Відповідно до пункту 4.7 ПДР України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно до пункту 4.14 ПДР України пішоходам забороняється, зокрема, виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Пунктом 4.16 ПДР України надано право пішоходу на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Аналіз вищевказаних норм законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави дійти висновку, що вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.

Забороняється здійснювати об`їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є незаконним, оскільки згідно наданого відповідачем відеозапису, через пішохідний перехід, на якому вже перебувають діти-пішоходи, проїздив автомобіль не позивача, а інший автомобіль такої ж марки, проте іншого типу конструкції кузову, а позивач поїхав пішохідний перехід раніше, коли на ньому ще не знаходились пішоходи.

Дані доводи скаржника колегія судів вважає такими, що не спростовують висновків відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки згідно наданого відеозапису вбачається, що в момент під`їзду та проїзду позивачем пішохідного переходу, з правої по напрямку руху сторони вже знаходився пішохід, який зупинився.

Колегія суддів зазначає, що водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.

Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 року по справі №751/4821/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, у відповідності до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами.

Крім того, з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції встановлено, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було позивачу було роз`яснено його права, оголошено про розгляд справи на місті зупинки, прийняту за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення постанови, право оскарження такої постанови.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 280 КУпАП, форма та зміст постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Також, за відсутності підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати позивача розподілу не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах інспектор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Станіслава Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.01.2020 року по справі №524/9432/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Апришка Євгена Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик

Судді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал З.О. Кононенко

Повний текст постанови складено 24.02.2020 року