Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2010 р. Справа № 2а-21684/09/0570
Донецькій окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чучко В.М., суддів Ушенка С.В., Шинкарьової І.В. при секретарі Васнєві Д.Г., за участю представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 11.01.2010 року № 16), відповідача – Михайлішиної С.В. (довіреність від 11.01.2010 року б/н), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у м. Дружківці Донецької області про визнання незаконними дій, скасування акту перевірки та визнання вимоги незаконною,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – ФЛП ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій посадових осіб Пенсійного фонду України (надалі – ПФУ, відповідач-1) та Управління Пенсійного фонду України у м. Дружківці Донецької області (в подальшому – УПФ в м. Дружківці, відповідач-2), скасування акту № 10 камеральної перевірки річної звітності за формою згідно додатку № 25 за 2008 рік суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 від 22.05.2009 року як незаконного, та визнання вимоги про сплату боргу № 674 від 04.06.2009 року, незаконною.
У ході судового засідання позивач конкретизував позовні вимоги, та просив визнати незаконними дії відповідачів у частині: відмови посадових осіб Дружківського управління ПФУ застосовувати у своїй діяльності норми чинного Закону України «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування»; вимагання посадовими особами Дружківського управління ПФУ здійснити дії, які не передбачені чинним законодавством, трактування діючого законодавства, а саме ст. 23 Закону України «Про обов’язкове пенсійне страхування» на свій розсуд, що тягне за собою перевищення своїх службових повноважень; порушення посадовими особами Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в частині складення актів, їх реєструванні, а також в частині складання, узгодження та надіслання відповідних вимог; небажання начальника Дружківського управління ПФУ вбачати порушення та незаконні дії своїх підлеглих, а також небажання привести дії своїх підлеглих у відповідність до чинного законодавства; дії начальника Дружківського управління ПФУ в прикритті незаконної діяльності своїх підлеглих в ненаданні відповідно до Конституції України та чинних законів відповідей.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки та складенні вимоги про сплату боргу, на думку позивача відповідачем порушені приписи Закону України «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування», у відповідності до якого сплачувалися внески, та який не встановлює мінімального розміру щомісячного внеску даного збору, а тому заявник просить у судовому порядку визнати незаконними дії відповідача, скасувати акт камеральної перевірки, та визнати вимогу про сплату боргу № 674 від 04.06.2009 року незаконною.
Ухвалою суду від «15» лютого 2010 року судом провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про скасування акту № 10 камеральної перевірки річної звітності за формою згідно додатку № 25 за 2008 рік суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 від 22.05.2009 року закрите у зв’язку з неможливістю розгляду цієї позовної вимоги у порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.
Відповідачем-2 позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті камеральної перевірки річної звітності ФЛП ОСОБА_3, повністю підтверджені матеріалами перевірки, а тому вимога про сплату боргу відповідає вимогам діючого законодавства. Таким чином, відповідач-2 вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідач-1 до судового засідання не з’явився, заяви про розгляд справи без його участі та заперечення на позов не направив, хоча був повідомлений про дату час та місце судового засідання належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області є юридичною особою, діє на підставі положення, ідентифікаційний код 23179481; свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 29329. Управління знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м. Дружківці Донецької області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18.04.2007 року № 50/10/29-013-7.
Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 зареєстрований 19.01.2006 року, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця за ЄДР 20013914925, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 11.01.2010 року. Згідно повідомленню про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 04.01.2010 р. № 28/05-00, позивач взятий на облік у якості платника страхових внесків до Пенсійного фонду України 19.03.2003 р.
Виходячи з податкової декларації позивача за 2008 рік слідує, що отриманий у вказаному році чистий доход складає 192,50 грн., з яких: у першому кварталі – 60,50 грн., другому кварталі – 77,00 грн., третьому кварталі – 55,00 грн.
22 травня 2009 року УПФ в м. Дружківці проведена камеральна перевірка ФЛП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт без номеру та дати. В подальшому відповідачем-2 дана помилка була виправлена, акту камеральної перевірки річної звітності за формою згідно додатку № 25 за 2008 рік суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 привласнений № 10 (№ 3500/02-00 від 22.05.2009 р., згідно штампу реєстрації), який вручений позивачу 22.05.2009 р., про що свідчить підпис позивача на даному документі, та останнім у ході судового засідання не спростовується.
Перевіркою встановлені факти неповної сплати позивачем сум страхових внесків за 2008 рік у розмірі 1 494,82 грн. З розрахунку суми страхових внесків, які підлягають сплаті позивачем слідує, що позивачем нараховано страхових внесків на суму 63,92 грн., а підлягає сплаті 1 558,74 грн., а тому підлягає донарахуванню 1 494,82 грн. (1 558,74 грн. - 63,92 грн.), оскільки позивач сплачував страхові внески у розмірі, менше їх мінімального місячного розміру, встановленого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.
У зв’язку з наведеним, на адресу позивача направлена вимога про сплату боргу на суму 1 323,90 грн. (1424,82 грн. – 170,92 грн. переплати за минулі періоди, відповідно до картки особового рахунку даного платника страхових внесків) від 04.06.2009 року № Ф 674.
29.05.2009 року позивачем направлена скарга на дії посадових осіб відповідача-2 у якій ФЛП ОСОБА_3 зазначає, що скільки Закон України «Про збір на загальнообов’язкове пенсійне страхування» не встановлює мінімального розміру страхового внеску на місяць, у відповідача-2 були відсутні правові підстави для донарахування вказаних платежів, яка розглянута 03.06.2009 р. і за рішенням № 3515/02-00 наведена скарга задоволена у зв’язку з тим, що вимога про сплату боргу була направлена позивачу без акту перевірки, що є порушенням Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, а тому: вимога про сплату боргу 04.06.2009 року № Ф 674 на суму 1 323,90 грн. відкликана, спеціалісту УПФ у м. Дружківці доручено повторно направити даному страхувальнику вимогу про сплату боргу.
Вказана вище скарга також розглянути Пенсійним фондом України, за результатами розгляду на адресу позивача направлена відповідь від 17.07.2009 року № 13000/Н-11, згідно якої позивачу у задоволенні скарги відмовлено.
У виконання рішення начальника УПФ в м. Дружківці № 3515/02-00 від 03.06.2009 р., посадовою особою відповідача-2 складена та направлена вимога про сплату боргу 04.06.2009 року № Ф 674 на суму 1 323,90 грн., яка отримана відповідачем 11.06.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та позивачем не спростовується.
У відповідності до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до предмету його регулювання відноситься в тому числі визначення принципів, засад і механізмів функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ст. 1 вказаного Закону застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а страхувальником – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
На підставі ст. 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
За п. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тому числі підлягають фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
У відповідності до п. 5 ст. 14 цього ж Закону фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності є страхувальниками.
Таким чином, позивач у розумінні норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є застрахованою особою та страхувальником.
Нормами ст. 19 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески до солідарної системи для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, нараховуються на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому за п.п. 2 п. 8 Прикінцевих положень цього ж Закону страхові внески перераховуються до солідарної системи на умовах, в порядку і в розмірах, визначених цим Законом, але не менше мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі – Інструкція) розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» за ставкою 33,2 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».
У відповідності до п. 5.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 страхові внески фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) сплачують, якщо податковими органами провадиться нарахування авансових сум податку, протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації.
Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції, тобто на: 32 відсотки за 2004 - 2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік; 33,2 відсотка з 01.01.2007 року.
За приписами ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у 2008 році установлений наступний розмір мінімальної заробітної плати на місяць: з 1 січня – 515 грн.; з 1 квітня – 525 грн.; з 1 жовтня – 545 грн.; з 1 грудня – 605 грн.
З огляду на наведені норми, мінімальні розміри страхових внесків у 2008 році складали: з 1 січня – 170,98 грн. (515 грн. х 33,2%); з 1 квітня – 174,30 грн. (525 грн. х 33,2%); з 1 жовтня – 180,94 грн. (545 грн. х 33,2%); з 1 грудня – 200,86 грн. (605 грн. х 33,2%).
Приймаючи до уваги, що протягом січня – вересня 2008 року позивачем отримувався дохід, а тому останній зобов’язаний нарахувати і сплатити страхові внески виходячи з законодавчо встановлених їх мінімальних розмірів, вказаних вище, тобто протягом січня – вересня 2008 року позивачем повинно бути нараховано 1 558,74 грн. (за січень – березень – 512,94 грн. (170,98 грн. мінімальний розмір страхового внеску х 3 місяці); квітень – вересень – 1 045,8 грн. (174,30 грн. х 6 місяців).
Позивачем за вказаний вище період часу фактично нараховано страхових внесків до солідарної системи 63,92 грн., тобто на 1 494,82 грн. менше від їх мінімального розміру (1 558,74 грн. мінімальний розмір – 63,92 грн. сума нарахована позивачем).
Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У зв’язку з зазначеним, на думку суду, спірна вимога про сплату боргу від 04.06.2009 р. № 674 прийнята відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.
Судом не приймаються доводи позивача стосовно того, що він діяв у відповідності до Закону України «Про збір на загальнообов’язкове пенсійне страхування», який не передбачає мінімального розміру суми страхових внесків, а визначає тільки ставку на рівні 33,2 проценти, оскільки приписи даного Закону необхідно застосовувати з урахуванням і у системному зв’язку з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших правових актів, прийнятих відповідними суб’єктами нормотворення у межах їх повноважень.
Стосовно визнання незаконними дій відповідачів з приводу: відмови посадових осіб Дружківського управління ПФУ застосовувати у своїй діяльності норми чинного Закону України «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування»; вимагання посадовими особами Дружківського управління ПФУ здійснити дії, які не передбачені чинним законодавством, трактування діючого законодавства, а саме ст. 23 Закону України «Про обов’язкове пенсійне страхування» на свій розсуд, що тягне за собою перевищення своїх службових повноважень; порушення посадовими особами Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в частині складення актів, їх реєструванні, а також в частині складання, узгодження та надіслання відповідних вимог; небажання начальника Дружківського управління ПФУ вбачати порушення та незаконні дії своїх підлеглих, а також небажання привести дії своїх підлеглих у відповідність до чинного законодавства; дії начальника Дружківського управління ПФУ в прикритті незаконної діяльності своїх підлеглих в ненаданні відповідно до Конституції України та чинних законів відповідей, як на тому наполягає відповідач, суд зазначає, що вказані позовні вимоги не знайшли підтвердження у ході судового засідання, а тому задоволенню не підлягають.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б доводили неправомірність дій та вимоги суб’єкта владних повноважень позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, адміністративний суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у м. Дружківці Донецької області – відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15 лютого 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 20 лютого 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня ухвалення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Чучко В.М.
Судді І.Вю.Шинкарьова
С.В.Ушенко