Постанова

Іменем України

21 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 554/7349/17

провадження № 61-43006св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Полтавської області 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 09 вересня 1999 року по 06 листопада 2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ України та з 07 листопада 2015 року по 30 червня 2016 року проходила службу в Національній поліції України, але на даний час є особою з інвалідністю 2-ї групи, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 22 липня 2016 року.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 24 червня 2016 року № 184 о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції. Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров`я України серії АГ № 0005093 від 07 липня 2016 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу визначено медико-соціальною експертною комісією ступінь втрати працездатності 70% та встановлено 2-у групу інвалідності. 15 липня 2016 року ОСОБА_1 подано до Головного управління Національної поліції в Полтавській області необхідний пакет документів щодо виплати грошової допомоги, у зв`язку з встановленням 2-ї групи інвалідності. 29 серпня 2016 року позивачем було направлено відповідне звернення особисто начальнику ГУНП в Полтавській області полковнику поліції Бех О. В. з проханням розгляду звернення щодо виплати грошової допомоги, вжиття заходів реагування та надання копії супровідних щодо направлення матеріалів на виплату до МВС України, згідно з вимогами постанови КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850 та розгляду звернення і надання відповіді у строк до 02 вересня 2016 року.

Позивач вказувала, що лише 09 вересня 2016 року ГУНП в Полтавській області надало відповідь за підписом заступника начальника ГУНП в Полтавській області Захарченка Д. А. З відповіддю ОСОБА_1 була не згодна, адже не забезпечено поновлення її порушених прав щодо виплати грошової допомоги та направлення висновку (матеріалів) до МВС України. Протиправна бездіяльність відповідача встановлена постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 12 січня 2017 року, якою визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо ненаправлення до МВС України матеріалів для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 8 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21 жовтня 2015 року. Зобов`язано ГУНП в Полтавській області направити до МВС України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21жовтня 2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року встановлено, що у ГУНП в Полтавській області були відсутні повноваження повертати без розгляду документи ОСОБА_1 або приймати рішення по суті вимог рапорту від 19 липня 2016 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що виразилася у наданні 09 вересня 2016 року відповіді за № 29/Б-129, Б-135, Б-140, Б-141, Б-133, БЕ-755/Кц, БЕ-756/Кц за результатами звернення ОСОБА_1 від 29 серпня 2016 року не за підписом керівника ГУНП в Полтавській області та без роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення.

ОСОБА_1 зазначала, що душевні страждання виражені в суттєвому погіршенні стану здоров`я та проходженням лікувань та обстежень, у зв`язку з направленням ряду звернень (близько 2000 звернень) до різних інстанцій та органів з метою відновлення її порушених прав та інтересів, безпосередньо ГУНП в Полтавській області щодо ініціювання проведення виплати одноразової грошової допомоги, надання відповідей за підписом начальника ГУНП в Полтавській області, як того вимагає стаття 15 Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку з відстоюванням своїх порушених прав та інтересів у судових засіданнях різних інстанцій, внаслідок протиправних дій начальника УФЗБО ГУНП в Полтавській області Носатенка С. П. та головного спеціаліста УФЗБО ГУНП в Полтавській області Оніщенка Л. І., що підтверджується листом Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 09 червня 2017 року, внаслідок протиправних дій заступника начальника ГУНП в Полтавській області Захарченка Д .А. - взагалі наявний відкритий конфлікт інтересів та допущення корупційних ризиків, пов`язаними з неможливістю належного лікування її захворювань через відсутність коштів, що зумовлено невиплатою одноразової грошової допомоги. Крім того, позивача повідомили листами, що направлені до МВС України документи були повернуті ДФОП МВС України, та було вказано, що призначення та виплату одноразової грошової допомоги повинно здійснювати ГУНП в Полтавській області у порядку, встановленому законодавством для поліцейських.

ОСОБА_1 просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 55 000 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у складі судді: Чуванової А. М. від 13 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоматеріали цивільної справи містять судові рішення, якими визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що виразилася у наданні 09 вересня 2016 року відповіді за №29/Б-129, Б-135, Б-140, Б-141, Б-133, БЕ-755/Кц, БЕ-756/Кц за результатами звернення ОСОБА_1 від 29 серпня 2016 року не за підписом керівника ГУНП в Полтавській області та без роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення та щодо ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, бездіяльність ГУНП в Полтавській області встановлена судовими рішеннями, порушення законних прав позивача, яке полягало у протиправній бездіяльності вказаного відповідача, що призвело до моральних страждань ОСОБА_1 . Оскільки позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем ГУНП в Полтавській області та спричинена їй моральна шкода саме протиправною бездіяльністю працівників ГУНП в Полтавській області, то дана обставина виключає застосування до даних правовідносин положень статей 1173, 1174 ЦК України, і як наслідок, відшкодування завданої шкоди за рахунок держави, тому позовні вимоги до співвідповідача Державної казначейської служби України не підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Полтавської області 25 липня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Полтавській області задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач просила суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 55 000 000,00 грн. Місцевий суд, ухвалюючи судове рішення у справі, самостійно змінив підстави позову при вирішенні питання про покладення цивільної відповідальності саме на відповідача ГУНП в Полтавській області, вийшов за межі позовних вимог. відповідач ГУНП в Полтавській області вчинив протиправні дії та допустив бездіяльність відносно позивача не під час перебування її у трудових відносинах з вказаним відповідачем, а встановлені судовими рішеннями протиправні дії та бездіяльність відповідача мали місце після звільнення позивача зі служби, отже посилання місцевого суду на застосування при вирішення спору ст.1172 ЦК України є неправильним. Згідно статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Стягуючи кошти з ГУНП в Полтавській області, місцевий суд не врахував, що шкода, завдана працівниками ГУНП в Полтавській області, які виконують свої обов`язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону України «Про національну поліцію», компенсуються державою за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Тому є помилковим висновок місцевого суду про стягнення коштів з ГУНП в Полтавській області. Враховуючи встановлення наявності у позивача порушення нормальних життєвих зв`язків в результаті протиправної бездіяльності органу державної влади, що підриває довіру та сприяє формуванню у позивача негативного ставлення до даних органів, розмір стягнутої моральної шкоди 3 000 грн є розумним та справедливим.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду в частині стягнення 3 000 грн та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилалася на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в діях ГУНП в Полтавській області вбачається системна бездіяльність та порушення прав та законних інтересів позивача, що призводить до моральних страждань, переживань, відчуття фізичного болю, розпачу, погіршенню самопочуття та депресій. 15 липня 2016 року до Головного управління Національної поліції в Полтавській області подано необхідний пакет документів щодо виплати грошової допомога у зв`язку з встановленням 2-групи інвалідності. Через свою протиправну бездіяльність встановлену судовими рішеннями, виплату коштів позивачу у встановлений строк та у відповідності до вимог чинного законодавства не здійснено. Значну кількість звернень позивач направляла особисто витрачаючи свій дорогоцінний час, адже це було єдиним правовим засобом захистом, направленим на відновлення порушених прав та інтересів. Також позивач особисто приймала участь у судових засіданнях, але за станом здоров`я в наслідок хвилювань різко почав погіршуватись стан здоров`я, адже емоційно сприймала порушення законних прав та інтересів, підтвердженням тому мною надавались суду відповідні медичні документи. Бездіяльність ГУНП в Полтавській області призвела до повного зневірення в захисті законних прав зі сторони правоохоронної систему на яку він безпосередньо покладений та відчуття повної беззахисності перед несправедливістю. Заподіяну моральну шкоду внаслідок системних протиправних дій зі сторони ГУ НП в Полтавській області позивач оцінює у розмірі 55 000 000 грн, адже викладене суттєво вплинуло на її стан здоров`я, який істотно погіршився та необхідно проходити періодично відповідні лікування, реабілітації обстеження лікарів з відповідним використанням спеціальної техніки та приборів за кордоном, адже перенесені надлюдські психоемоційні навантаження суттєво вплинули на погіршення стану здоров`я. Суди не врахували практику Європейського суду з прав людини. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Засіб правового захисту мас бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 з 09 вересня 1999 року по 06 листопада 2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ України та з 07 листопада 2015 року по 30 червня 2016 року проходила службу в Національній поліції України, на даний час є особою з інвалідністю 2-ї групи.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 24 червня 2016 року № 184 о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції відповідно до пункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров`я України серії АГ № 0005093 від 07 липня 2016 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу визначено медико-соціальною експертною комісією ступінь втрати працездатності 70 % та встановлено 2-гу групу інвалідності.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 12 січня 2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21 жовтня 2015 року. Зобов`язано ГУНП в Полтавській області направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21 жовтня 2015 року Рішення набрало законної сили.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що виразилася у наданні 09 вересня 2016 року відповіді за № 29/Б-129, Б-135, Б-140, Б-141, Б-133, БЕ-755/Кц, БЕ-756/Кц за результатами звернення ОСОБА_1 від 29 серпня 2016 року не за підписом керівника ГУНП в Полтавській області та без роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 30 січня 2018 року ОСОБА_1 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 528 600 грн.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)».

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи стаття 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як свідчить тлумачення статей 23, 1173 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин, апеляційний суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, визначив компенсацію моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержанням норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков