ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року                                                        м. Кропивницький

справа № 394/372/19

провадження № 22-ц/4809/276/20

       Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

               головуючого судді - Письменного О.А.,

               суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області у складі судді Краснопольської Л.П. від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.06.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, утворилася заборгованість, яка станом на 28.02.2019 року становить 11 642,78 грн., з яких: 2489,88 грн. – заборгованість за кредитом, 7217,29 грн. – відсотки за користування кредитом, 905 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 530,61 грн. – штраф (процентна складова).

Посилаючись на ці обставини, банк просив стягнути з відповідача на його користь зазначену суму боргу та судові витрати.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом в розмірі – 2489 грн. 88 коп. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам та за неустойкою, в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Зокрема, вказує, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови, а саме у підписаній заяві позичальником зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом 3 % на місяць на залишок заборгованості, а також строк дії кредитного ліміту та порядок погашення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 11.06.2007 року ОСОБА_1 підписала заяву, чим підтвердила, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг /а.с.9/.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідач має заборгованість за договором станом на 28.02.2019 року становить 11 642,78 грн., з яких: 2489,88 грн. – заборгованість за кредитом, 7217,29 грн. – відсотки за користування кредитом, 905 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 530,61 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови таких договорів у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 січня 2009 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифів Банку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Під час вирішені питання щодо статусу Умов і правил надання банківських послуг як невід`ємної частини укладеного сторонами договору, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина перша статті 634 ЦК України щодо договору приєднання, так як Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися банком за період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Зміст цих Умов повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони правовідносин - банку, який може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування за власним рішенням. Вказане надає кредитору можливість подати в суд примірник Умов і правил надання банківських послуг у тій редакції, що найбільш сприятлива для вирішення справи на користь банка.

Таким чином, за відсутності доказів того, що саме подані відповідачем Умови і правила надання банківських послуг розуміла відповідач під час підписання Анкети-заяви, ознайомився та погодився із ними, ці Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма укладеного із відповідачем договору про надання банківських послуг.

Такі висновки узгоджуються із висновками щодо застосування норм матеріального права, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Отже, стягуючи з відповідача на користь банку лише заборгованість за кредитом в сумі 2489,88 грн., суд першої інстанції правильного виходив з того, що наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, оскільки він не підписаний відповідачем.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у заяві позичальника визначена базова процентна ставка за кредитом в розмірі 3 % на місяць на залишок заборгованості.

Із наданого банком розрахунку вбачається, що банком в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки з 36 % до 43,20 %.

Частина четверта статті 1056-1 ЦК України встановлює, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Оскільки встановлений Умовами і правилами надання банківських послуг порядок повідомлення клієнта про зміну процентної ставки не може бути застосований до спірних правовідносин з тих підстав, що ці Умови не є складовою укладеного сторонами договору про надання банківських послуг, а іншого порядку вони не погодили, повідомлення позичальника про зміну процентної ставки за користування кредитом повинно відбуватися у порядку, визначеному статтею 1056-1 ЦК України.

Матеріали справи доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки не містять, що свідчить про безпідставне підвищення в односторонньому порядку банком відсоткової ставки.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( частина 1 статті 81 ЦПК України).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги банку в частині стягнення відсотків в сумі 7217 грн. є недоведеними. Іншого розрахунку по відсоткам за користування кредитом з урахуванням 36 % річних банком не надано.

Враховуючи те, що неправильне встановлення обставин справи судом першої інстанції не вплинуло на правильність вирішення спору, апеляційний суд вважає, що відповідно до  ч.1 ст. 375 ЦПК  України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Заочне рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний О.Л.Дуковський О.І. Чельник