Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

 26 березня 2010 р.                                         № Справа № 2а-1530/10/0570  

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М. при секретарі Васнєві Д.Г., за участю представників: позивача – не з'явилися, відповідача – Нещадима І.С. (довіреність від 15.01.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про зобов’язання службових осіб Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі – Відділ ДВС, відповідач) припинити порушення прав позивача та виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В., за реєстровим номером 1500; а також визнати дії державного виконавця Нещадима І.С., проведені в межах виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса з 27.08.2009 року, незаконними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 29 січня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1530/10/0570.

В судове засідання, призначене на 23.03.2010 року, позивач та/або його представники не з’явилися, про причину неявки до дня проведення судового засідання суд не повідомили, заяву про розгляд справи без їх участі чи відкладення розгляду справи не надали, хоча про дату, час і місце слухання справи позивач був належним чином повідомлений телефонограмою за номером засобу зв’язку, що наданий особисто ОСОБА_2 у заяві на ім'я начальника Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 01.02.2010 року. Про наведений виклик сторін свідчить телефонограма від 22.03.2010 року, яку позивач отримав особисто.

У зв’язку із неявкою позивача 23.03.2010 року, справа призначена до судового засідання на 26.03.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені телефонограмою (позивач – особисто). Проте, ОСОБА_2 знову до суду не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі чи відкладення розгляду справи, суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України якщо Кодексом передбачені скорочені строки розгляду адміністративної справи, допускається судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі в тому числі телефоном.

Зважаючи на те, що згідно норм ст. 181 цього ж Кодексу розгляд адміністративних справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, тобто встановлений скорочений строк розгляду такого роду справ, з урахуванням вимог ст. 38 даного Кодексу суд має право викликати сторону в тому числі і шляхом застосування виняткових засобів викликів і повідомлень, в тому числі і телефонограмами.

Таким чином, суд виходить з того, що позивач повідомлений належним чином про дату час та місце проведення судових засідань у спосіб, визначений Законом.

Отже, за даних обставин суд не вважає причини двох неявок позивача поважними, оскільки у справі відсутні будь-які документи, що свідчили б про їх поважність.

Додатково до наведеного суд вважає за необхідне відмітити, що у відповідності до частини 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. При цьому право на отримання судового захисту нерозривно пов’язане з процесуальними обов’язками позивача користуватися належним чином наданими його адміністративним процесуальним законодавством правами.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що з моменту відкриття провадження у даній адміністративній справі (з 29.01.2010 року) фактично не відбулося жодного судового засідання у зв’язку з неявкою позивача із різних причин, суд вважає що у такій спосіб позивач зловживає своїми процесуальними права та вчиняє дії, направлені на затягування судового розгляду справи, чим прямо порушує норми ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.    

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 155, статтями 160, 165, 185, 186, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду  позовну заяву ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                            Чучко В.М.