ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5158/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю :
позивача : ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача : Тушевської Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на атомобільному транспорті у Вінницькій області
про: визнання нечинною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій
Обставини справи:
В грудні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання нечинною та скасування постанови і №082996 від 16.03.2009 року про застосування фінансових санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на те, що з акту перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт №108921 від 20.02.2009 року не вбачається, що позивач дійсно здійснював підприємницьку діяльність по наданню послуг з перевезення пасажирів на таксі; не доведено, що пасажир, який знаходився в салоні автомобіля дійсно є замовником послуг по перевезенню. Крім того, відповідачем не вірно визначено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, застосовано абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено застосування до автомобільного перевізника санкцій за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено статтями 39 та 48 цього Закону, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді як слід було застосувати санкції за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі без наявності ліцензійної картки відповідно до абз. 4 ч.1 ст.60 Закону -у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ухвалою суду від 5.01.2010 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_5 управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області на належного відповідача - Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, мотивуючи, зокрема, тим, що згідно графіка рейдових перевірок та відповідно до завдання на перевірку державними інспекторами проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, який надавав послуги з перевезень без оформлення документів, передбачених Законом, а саме: ліцензійної картки, про що зафіксовано в акті та внаслідок чого до останнього застосовано фінансову санкцію передбачену абз.3 ч.1 ст.60 Закону. А тому, постанова про застосування фінансових санкцій винесена в правомірно, в зв’язку з чим в позові слід відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наявні матеріали справи, всебічно, повно з"ясувавши всі обставини, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2009 року відповідно до графіка «рейдових перевірок додержання суб’єктами господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом у Вінницькій області на тиждень з 16.02 по 22.02.2009 р.» та згідно завдання на перевірку № 087754 від 16.02.2009 р., державними інспекторами ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області було проведено рейдову перевірку автомобіля НОМЕР_1, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 і за кермом якого знаходився останній. Під час перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі за відсутності ліцензійної картки, за що передбачена відповідальність встановлена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт «проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом»№108921 від 20.02.2009 року (далі - акт перевірки).
Як зазначено в акті перевірки, водій від надання пояснень про причини порушень відмовився, також відмовився від підписання акту перевірки.
5.03.2009 р. ОСОБА_5 управління інспекції у Вінницькій області направило ОСОБА_4 повідомлення № 02-3/738 від 5.03.09 р. з пропозицією з’явитись 16.03.2009 року з 11-ї до 17-ї години в приміщення ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області для участі в розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт.
16.03.2009 року т.в.о. начальника ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області прийнято постанову про застосування до ОСОБА_4 фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку (в редакції чинній на момент перевірки) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (п. 4 Порядку).
Так, відповідно до пунктів 12, 15, 16, 21 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. Під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.
В пункті 86 розділу IV Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, зазначено, що перевізник, який здійснює перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів. Для надання послуг таксі перевізники повинні мати зареєстровані відповідно до законодавства транспортні засоби, відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожний автомобіль, обладнаний відповідно до встановлених технічних вимог.
Ліцензійною карткою, відповідно до Положення «Про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 803 від 24.11.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2005 р. за № 1487/11767- є документ, який додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) або до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі й видається на кожний автомобільний транспортний засіб.
Відповідно до положень Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Як зазначалось вище, за результатом проведеної перевірки виявлено порушення, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі за відсутності ліцензійної картки. Однак, оскаржуваною постановою застосовано штрафні санкції за те, що не оформлена ліцензія. При цьому, даний факт інспекторами не перевірявся та не встановлювався.
В силу частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем до суду не було надано доказів в спростування того, що факт наявності чи відсутності ліцензії інспекторами перевірявсячи встановлювався та був предметом розгляду у справі щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, що розглядалась 16.03.2009 р.
Виходячи з вище викладеного та враховуючи норми частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку, що постанова про застосування фінансових санкцій № 082996 від 16 березня 2009 року, якою до ОСОБА_4 застосована фінансова санкція в сумі 1700 грн. прийнята без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не добросовісно, а тому підлягає скасуванню.
Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинною та скасувати постанову Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 082996 від 16.03.2009 року про застосування фінснсових санкцій.
Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) 3,40 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 09.02.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
04.02.2010