ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5344/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, діє на підставі довіреності від 28.12.2009 р. (а.с. 55)
відповідача : Долиняного Сергія Володимировича, діє на підставі довіреності від 10.01.2010 р. (а.с. 56)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
ВСТАНОВИВ :
14.12.2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0019501721/0 від 24.06.2009 року, №0020581721/1 від 09.09.2009 року, №0019501721/2 від 13.11.2009 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті з порушенням норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА №327 від 10.08.2005 року. Зокрема, зазначає позивач, відповідачем безпідставно донараховано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 36318 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 18159 грн., оскільки з дня подання податкової декларації пройшло більше 1095 днів, в якій відображені відомості щодо придбання комерційних будівель на суму 662100 грн., а тому, в силу ст. 15.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", спір стосовно таких податкових зобов'язань не підлягає розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених в позові підтримав, вказавши також на те, що як свідчать договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, реєстраційні посвідчення та платіжні доручення, об'єкти нерухомості придбавалися фізичною особою - підприємцем, а, отже, саме з метою їх подальшого використання у підприємницькій діяльності, відтак розмір податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 визначено правильно.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.64-65), зазначивши, що під час проведення перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували подальше використання у господарській діяльності придбаних ФОП ОСОБА_3 об'єктів нерухомості. До того ж, згідно з інформацією системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на дату складання акту перевірки, Вінницьке ДП "ВО "Хімпром" звітність за травень 2006 року до ДПІ у м. Вінниці не подана.
Допитана в якості свідка інспектор податкової служби І рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_4 пояснила суду, що фактично перевірка проводилась без виїзду до суб'єкта господарювання, а висновки щодо невикористання ФОП ОСОБА_3 у своїй господарській діяльності придбаних у ДП "ВО "Хімпром" приміщень були зроблені на підставі документів бухгалтерського обліку позивача та його пояснень.
Заслухавши представників сторін, показання свідка, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради 18.04.2006 року за №2 174 000 0000 015898, про що свідчить відповідне свідоцтво (а.с.7).
ФОП ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці з 20.04.2006 року та, відповідно до свідоцтва №52776930 від 28.04.2006 року, є платником податку на додану вартість (а.с.8).
В період з 29.05.2009 року по 11.06.2009 року на підставі направлення на перевірку від 29.05.2009 року №1152/17 інспектором податкової служби І рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_4 проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ФОП ОСОБА_3 вимог податкового та валютного законодавства за період з 20.04.2006 року по 31.03.2009 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №1562/17 від 16.06.2009 року (а.с.12-18), яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та листа ДПА України від 03.10.2008 року №20189/7/16-1517-26, яке полягає в тому, що приватним підприємцем до податкової декларації по ПДВ за травень 2006 року до складу податкового кредиту включено суму ПДВ в розмірі 110350 грн. по операціям з купівлі-продажу нерухомого майна, яке не використовувалось у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3
Висновок податкового органу про формування позивачем податкового кредиту з порушенням вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на тому, що станом на 31.03.2009 року за підприємцем рахуються основні засоби - частки будівель по вул. Фрунзе, 4, які згідно договорів купівлі-продажу від 08.06.2006 року за №368936, №368934, №368940, №368935, №368937 були передані у власність ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 662100 грн., в тому числі ПДВ 110350 грн., вартість яких включена до податкового кредиту в травні 2006 року згідно податкових накладних №№101,102,103,104, 105 від 30.05.2006 рокую. Проте, вказані приміщення з дня їх придбання ФОП ОСОБА_3 у господарській діяльності не використовувались, про що, на думку податкового органу, свідчить витрати та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, в акті перевірки зазначено про те, що ФОП ОСОБА_3 було включено до податкового кредиту зазначені вище податкові накладні на суму 662100 грн., в тому числі ПДВ 110350 грн., однак вказана сума не відображена у податковому зобов'язанні продавця Вінницького державного підприємства ВО "Хімпром", таким чином встановлено розбіжність - податковий кредит ФОП ОСОБА_3 більший за податкове зобов'язання ВДП ВО "Хімпром".
24.06.2009 року на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0019501721/0, відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 54477 грн., в тому числі 36318 грн. основного платежу та 18159 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9).
Рішенням ДПІ у м. Вінниці від 28.08.2009 року №6750/К/25-10/31, прийнятим за розглядом первинної скарги позивача скасовано податкове повідомлення-рішення №0019501721/0 від 24.06.2009 року в частині сплати 333 грн. податку на додану вартість і 167 грн. штрафної санкції, в іншій частині рішення залишено без змін.
09.09.2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0020581721/1, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 53977 грн., в тому числі 35985 грн. основного платежу та 17992 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.10).
Рішенням ДПА у Вінницькій області від 03.11.2009 року №29125/К/25-010, прийнятим за розглядом повторної скарги, залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0019501721/0 від 24.06.2009 року з урахуванням рішення ДПІ у м. Вінниці від 28.08.2009 року №6750/К/25-10/31 прийнятого за результатами розгляду первинної скарги.
13.11.2009 року відповідачем складено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №0020581721/2 від 13.11.2009 року, яким визначено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання (а.с.11).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
В акті перевірки від 16.06.2009 року зазначено, що відповідачем здійснено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача - ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання останнім вимог податкового та валютного законодавства за період з 20.04.2006 року по 31.03.2009 року.
Однак, суд критично ставиться до цієї обставини, оскільки на підставі наданих в судовому засіданні показань свідка встановлено, що перевірка фінансового-господарської діяльності проводилась без виїзду до суб'єкта господарювання, а її висновки є наслідком дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку та пояснень позивача.
Відповідно ж до ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Разом з тим, судом встановлено відсутність між сторонами спору щодо правових підстав проведення вказаної вище перевірки, про що свідчать висловлені в судовому засіданні пояснення представників відповідача та позивача.
Відповідно ж до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного провадження, стосуються питань визначення відповідності обставин, викладених в акті перевірки фактичним обставинам, які мали місце, а також правильності зазначених в акті висновків, аналізуючи які суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.3 Порядку № 327).
Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.5 Порядку № 327).
За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.6 Порядку № 327).
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7 Порядку № 327).
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Всупереч викладеному вище, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 16.06.2009 року містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування.
Так, зокрема, із зазначеного акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Як зазначено в акті перевірки, про наявність вказаних обставин свідчать дані бухгалтерського та податкового обліку, відповідні витрати та пояснення підприємця.
Разом з тим, в акті відсутні будь-які посилання на первинні документи бухгалтерського та/або податкового обліку, які б підтверджували зазначені факти.
Крім того, відповідач також не зазначив в акті, які саме з придбаних позивачем приміщень не використовуються ним в господарській діяльності та з якого періоду.
Також суд бере до уваги ту обставину, що акт перевірки містить суперечливі відомості щодо придбаних позивачем приміщень. Так, в п. 1.4.1. Розділу І "Загальні положення" акту перевірки від 16.06.2009 року зазначено, що "при здійсненні підприємницької діяльності використовувалось власне приміщення (договори купівлі-продажу додаються), розташоване за адресою вул. Фрунзе, 4", тоді як у п. 1.15.1 вказаного розділу вказано про "невикористання в господарській діяльності приміщень, що знаходяться за адресою вул. Фрунзе, 4, м. Вінниця".
З огляду на викладене, висновки відповідача про невикористання позивачем у господарській діяльності придбаних приміщень по вул. Фрунзе, 4 в м. Вінниці, суд вважає передчасними, непослідовними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.
За вказаних обставин, акт перевірки від 16.06.2009 року не може бути підставою для донарахування позивачу суми ПДВ та накладення штрафних (фінансових) санкцій, а відтак і для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Також, оцінюючи викладені в акті обставини, що слугували підставою для винесення оскаржуваних рішень, суд бере до уваги наступне.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобов’язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Судом не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Так, в матеріалах справи містяться належним чином оформлені податкові накладні, які є документами, що засвідчують факт придбання платником податків нерухомого майна, з дати отримання яких, згідно із приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у платника виникає право на податковий кредит (за умови, якщо така подія є першою порівняно з іншою законодавчо визначеною подією), та які, виходячи із змісту п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Викладені в акті перевірки висновки податкової інспекції про безумовну відсутність у платника податку на додану вартість права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість за придбання приміщень у ДП ВО "Хімпром", оскільки податкове зобов'язання останнього менше за податковий кредит позивача, суд вважає хибними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Як встановлено судом та підтвердили представники сторін, на момент складання податкових накладних Вінницьке державне підприємство ВО "Хімпром" було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право видавати ФОП ОСОБА_3 як покупцю податкові накладні.
Водночас, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Таким чином, факт погашення/непогашення продавцем - ДП ВО "Хімпром" своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, не впливає на податковий кредит покупця - ФОП ОСОБА_3 та не може залежати від виконання контрагентом своїх обов'язків по сплаті ПДВ.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
З оспорюваних за даним позовом повідомлень рішень вбачається, що їх винесено за порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Разом з тим, відповідачем не взято до уваги те, що у даному випадку визначальним є те, що до складу податкового кредиту не підлягають включенню матеріальні та нематеріальні активи, які в силу своїх якісних ознак не можуть бути використані в господарській діяльності платника податку.
Натомість будь-яких застережень щодо обмеження права на податковий кредит у зв'язку з фактичним невикористанням придбаних активів станом на момент проведення перевірки та/або визначення часу протягом якого такі активі мають бути використані вказана норма не містить.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не дотримані.
Відповідно до ст. 71 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів які б спростовували вищевикладене відповідачем не надано, правомірність своїх рішень не доведено, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових-рішень №0019501721/0 від 24.06.2009 року, №0020581721/1 від 09.09.2009 року, №0019501721/2 від 13.11.2009 року слід задовольнити.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0019501721/0 від 24.06.2009 року, №0020581721/1 від 09.09.2009 року, №0019501721/2 від 13.11.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп) судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 08.02.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
02.02.2010