Дата документу 21.02.2020 Справа № 336/7012/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/7012/19        Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А

Провадження № 22-ц/807/819/20        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» лютого 2020 року        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого:        Дашковської А.В.,

суддів:        Кримської О.М.,

       Кочеткової І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про розірвання публічного договору про надання фінансового лізингу,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автокредит Плюс» про розірвання публічного договору про надання фінансового лізингу.

Просив розірвати укладений між ним та ТОВ «Автокредит Плюс» публічний договір про надання фінансового лізингу, заява про приєднання №ZP00A!0000648649 від 07 березня 2015 року, стягнути з ТОВ «Автокредит Плюс» на його користь кошти у розмірі 76 130 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з позовом на підставі ст. 22 Закону України «Про судовий збір», просив скасувати ухвалу суду та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того позивачем не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 05 листопада 2019 року, а саме: не сплачено судовий збір.

Встановлено, що в листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автокредит Плюс» про розірвання публічного договору про надання фінансового лізингу.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору.

22 листопада 2019 року представником позивача ОСОБА_2 направлено заяву про відкриття провадження у справі, в якій представник посилався на звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц (а.с. 38-40).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачу через те, що позивач зазначений недолік позовної заяви у встановлений судом строк не усунув.

В обґрунтування суд першої інстанції зазначив, що відповідачем заявлені вимоги, від сплати яких він в установленому законом порядку не звільнений. Позивач в своєму позові не обґрунтував, яке його право споживача порушено. Фактично позивачем заявлено вимоги про розірвання договору, а також стягнення коштів, правового обґрунтування для застосування до спірних відносин Закону України «Про захист прав споживачів» не надано.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами оскаржуваного договору є ТОВ «Автокредит Плюс» та ОСОБА_1 . Таким чином, позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг за договором фінансового лізингу.

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок, що відсутність такої категорії у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист їхніх прав.

Наведена норма права не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються від сплати за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

За приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" слова "державного мита" замінені словами "судового збору". Отже, при ухваленні Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові по справі № 761/24881/16-ц від 21 березня 2018 року.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч. 1 ст. 264 ЦПК України питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, вирішуються судом під час ухвалення рішення.

Таким чином, суд першої інстанції передчасно визнав неподаною та повернув позовну заяву позивачу, в той час як остання за відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а постановлена ухвала судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника  ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви у цій справі скасувати та справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2020 року.

Головуючий        А.В. Дашковська

Судді:        О.М. Кримська

       І.В. Кочеткова