ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-47665/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Огурцова О.П.,
при секретарі – Дубовик О.І.,
за участю:
представника позивача - Чуфістової Ю.Г.
представника відповідача - Крицького Р.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Груп" до Державної податкової інспекції в м.Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
09 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантік Груп" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач у своїй позовній заяві просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001582301/0 від 16.06.2009 та №001582301/1 від 28.08.2009, №0001592301/0 від 16.06.2009 та №0001592301/1 від 28.08.2009.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував з приводу задоволення позовних вимог повністю посилаючись на обставини викладені в запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача суд, встановив наступне.
16.06.2009 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Атлантік груп» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009.
В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За результатами перевірки складено акт №1173/23-1/32689997 від 03.06.2009.
На підставі акту № 1173/23-1/32689997 від 03.06.2009 Державною податковою інспекцією в м. Полтаві були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001582301/0 та №0001592301/0 від 16.06.2009.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішення №0001582301/0 від 16.06.2009 та №001582301/1 від 28.08.2009, №0001592301/0 від 16.06.2009 та №0001592301/1 від 28.08.2009. вважає їх необґрунтованими і протиправними. Дані рішення вважає такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та виходять за межі компетенції Державної податкової інспекції у м. Полтаві, оскільки були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення.
Суд, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посилання відповідача про порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та твердження, що підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання агентських послуг у сумі 329330 грн. судом не приймаються.
Витрати які були понесені Товариством на придбання агентських послуг було правомірно віднесено до складу валових, оскільки дані операції підтверджуються розрахунковими, платіжними та іншими документами. Обов»язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Відповідно і податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченого у ціні цих агентських послуг Товариством сформовано правомірно.
Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавають (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) з урахуванням обмежень, встановленими пунктами 5.3 – 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Частиною четвертою п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документа, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 1.32 статті 1 вищезазначеного Закону визначено, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярно, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-якому іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх зв»язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов»язань, власному капталі підприємства.
Враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що господарська операція не передбачає обов»язкове отримання прибутку і може призвести до отримання збитку, але це не свідчить про те, що діяльність платника податку в цілому не була направлена на отримання доходу і не є господарською в розумінні п.1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств.
На сторінці 12, 17, 31, 35 акту перевірки №1173/23-1/32689997 від 03.06.2009 йдеться про маркетинг та маркетингові дослідження ринку ПММ. Слід зазначити, що предметом агентських договорів (доручень) між позивачем та ТОВ «Укрбудмаш-2» та ТОВ «МТГ-Гротеск» є посередницькі послуги в галузі торгівлі паливо-мастильними матеріалами. Вказаними договорами дійсно було передбачено проведення маркетингових досліджень, як частини зобов’язань, але, як пояснив представник позивача, такі дослідження не проводились у зв’язку з чим немає й звітів про виконання маркетингових досліджень.
Що ж стосується того факту, що у штаті підприємства рахуються менеджери по реалізації ПММ, а саме: ОСОБА_1 – керівник відділу реалізації ПММ та ОСОБА_2 – менеджер відділу реалізації ПММ, оскільки вид діяльності, яким мало права займатися підприємство – будівництво будівель, а не надання маркетингових послуг. У зв»язку з чим відсутня реальна необхідність на надання маркетингових послуг.
Громадянин ОСОБА_2 був прийнятий на роботу 16.06.2008 згідно наказу №14/1-К від 16.06.2008 та являється молодим спеціалістом, який у червні 2008 закінчив Вищий навчальний заклад і не мав необхідного досвіду роботи по залученню клієнтів. Гр. ОСОБА_1 прийнятий на роботу згідно наказу №21/1-К від 01.09.2008, що припадає на кінець третього кварталу 2008.
Представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що після працевлаштування гр. Ровного В.О. підприємство до надавачів посередницьких послуг не зверталось.
Переговори щодо постачання нафтопродуктів покупцям велись окремо по кожній партії товару, а саме: узгоджувались терміни постачання, кількість, якість, ціна та умови оплати в залежності від кон»юнктури ринку, що постійно змінюється. Підписані довготривалі договори не підтверджували та не гарантували бажання контрагентів постійно працювати з підприємством. В даному питанні слід орієнтуватись на договори та додатки до договорів, підписані за безпосереднім сприянням та допомогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудмаш-2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТГ-Гротеск» у відповідних періодах.
Як вбачається з матеріалів справи перевіркою було виявлено порушення пп.7.4.1, 7.4.4. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість, а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 92773 грн. в.т.ч. по періодах : листопад 2007 -15839 грн., грудень 2007 – 6274 грн., березень 2008 – 32635 грн., червень 2008 – 11118 грн., вересень 2008 – 26907 грн.
Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави зробити висновок, що даним Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку – покупця належно оформленої податкової накладної.
Відповідно пп.7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Податкові накладні виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудмаш -2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТГ-Гротеск» являються документами, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у складі ціни послуг.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в плату вартості таких робіт (послуг).
На момент проведення перевірки, суми податку попередньо включені підприємством до складу податкового кредиту у розмірі 65866 грн. (по ТОВ «Укрбудмаш -2» та у розмірі 26907 грн. (ТОВ «МТГ-Гротеск», а також були належним чином підтверджені відповідними накладними. Останні були зазначені інспектором в акті перевірки №1173/23-1/32689997 від 03.06.2009.
Неврахування під час перевірки податковим органом податкових накладних, які були видані на вимогу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудмаш-2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТГ-Гротеск» є безпідставним, оскільки в акті відсутні посилання на те, що свідоцтва платників ПДВ в період видачі податкових накладних визнані недійсними, анульованими чи підприємства були виключені з реєстру юридичних осіб та платників ПДВ.
Відповідно п.9.6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання. Також слід зауважити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов»язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету, факту звітування до Державної податкової інспекції тощо. Бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо ж відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було не враховано того, що господарські операції, на підставі яких позивачем було сформовано суми податкового кредиту являються реальними.
Також є нічим необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки на факт порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідно до його змісту «податковий кредит» звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно вимог частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Груп" до Державної податкової інспекції в м.Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Полтаві:
- № 0001582301/0 від 16.06.2009 та № 0001582301/1 від 28.08.2009, якими визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій для Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Груп" з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 168596,80 грн, у тому числі 115966,00 грн. - за основним платежем та 52630,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0001592301/0 від 16.06.2009 та № 0001592301/1 від 28.08.2009, якими визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій для Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Груп" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 139159,50 грн., у тому числі 92773,00 грн. - за основним платежем та 46386,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Груп" (код ЄДРПОУ 32689997, м. Полтава, вул. Зигіна, 29 оф.311) суму судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 09.03.2010.
Суддя О.П. Огурцов