ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 року м.Дніпро Справа № 904/9713/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. - доповідач

судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.

Секретар судового засідання: Охота В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Чубун Т.С., наказ №305 к від 28.12.2019 р., заступник начальника;

від відповідача: Павленко С.П., довіреність №б/н від 27.07.2018 р., адвокат;

третя особа: Павленко С.П., довіреність №651 від 21.05.2018 р., адвокат.

Розглянувши у судовому апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019р., повний текст рішення складено - 09.09.2019, суддя Бєлік В.Г., у справі №904/9713/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-2000", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення 1 673 379,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" (далі-Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-2000" (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь 1 673 379,24 грн., в тому числі: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 720 000,00 грн., строкову заборгованість за відсотками в сумі 20 120,52 грн., прострочену заборговані відсотках у сумі 561 598,80 грн. та пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 371 659,92 грн., судовий збір у сумі 25 900,69грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобов`язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №2502/1 від 25.02.2014 року та Додатковою угодою укладеною між Позивачем та Відповідачем у вигляді Кредитного договору № 1205/2 від 12.05.2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-2000" на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" - прострочену заборгованість за кредитом в сумі 6 498,83 грн., заборгованість за відсотками в сумі 7 905,43 грн., пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 2 962,56 грн. штраф по кредитному договору в сумі 1 109,49 грн. та судовий збір у сумі 283,45 грн.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що ОСОБА_1 , яка була майновим поручителем по спірному кредиту та з 12.06.2015 року виконала своє солідарне зобов`язання перед позивачем (банком) за кредитним договором шляхом надання банку доручення в депозитному договорі на договірне списання грошових коштів з її депозитного рахунку в сумі, що повністю покривала суму кредиту та відсотків, на дату закінчення строку, на який був виданий кредит.

Таким чином суд першої інстанції вважає виконаними зобов`язання відповідача перед позивачем за договором кредиту на суму 800 000,00 грн. з наступної дати після звернення ОСОБА_1 з пропозицією сплатити заборгованість ТОВ «Нива 2000», а саме, з 29.05.2015.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9713/17 від 29.08.2019 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржником зауважено, що у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019 зазначено наступне: «З метою забезпечення своєчасного та повного виконання боржником зобов`язань по договору № 1205/2, між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (далі-позивач-заставодержатель) і ТОВ «Нива-2000» (далі-відповідач-боржник) укладено договір застави майнових прав за договором банківського вкладу №1205/2-3 від 12.05.2014.

Відповідно до п. 1.1 договору заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу заставодержателю майнові права - право вимоги на одержання грошових коштів у сумі 800000,00грн., що випливають з договору банківського вкладу, відкритого в АТ «ІМЕКСБАНК» на ім`я ОСОБА_1 ».

Тобто у рішенні суду йдеться про договір банківського вкладу №1205/2-3 від 12.05.2014 укладений з ОСОБА_1 , який відсутній у АТ«ІМЕКСБАНК». Представник АТ «ІМЕКСБАНК» у судовому засіданні, просив надати прибутковий касовий документ на підставі якого ОСОБА_1 вносила кошти на депозитний рахунок у сумі 800000,00 грн., який не було надано.

Більше того, в балансі АТ «ІМЕКСБАНК» не обліковується вкладний (депозитний) рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1

На ім`я ОСОБА_1 . були відкриті наступні рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_13.

Виходить, що ОСОБА_2 , взагалі не є вкладником АТ«ІМЕКСБАНК», а проведення оплати спірного кредиту у розмірі 800000,00 грн. за рахунок депозитних коштів було неможливим, тому висновок суду, який вважає, шо зобов`язання ТОВ «НИВА-2000» перед АТ «ІМЕКСБАНК» виконані у зв`язку із зверненням 29.05.2015 ОСОБА_2 з пропозицією сплати заборгованості ТОВ «НИВА- 2000» є невірним та таким, що суперечить наявним фактам та документам.

Окрім того, звертає увагу, що відповідно до розділу 5 п.2 пп. 2.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Виконавчою дирекцією ФГВФО №2 від 05.07.2012 в редакції, що діяла на момент подання до банку заяв ТОВ «НИВА- 2000» та ОСОБА_2 , з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку Уповноважена особа Фонду на ліквідацію не має права здійснювати будь-які операції з активами та зобов`язаннями неплатоспроможного банку (зокрема здійснювати зарахування зустрічних вимог (у тому числі однорідних).

Навіть при наявності вищезазначених коштів у розмірі 800000,00 грн. на вкладному (депозитному) рахунку ОСОБА_2 , зарахування зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, є таким, що суперечить законодавству щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та ліквідації банку.

Отже, при ухваленні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019 по справі № 904/9713/17 було вчинено ряд грубих помилок, які полягали у неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Із вищевикладеного, вбачається, що заборгованість за кредитним договором укладеним між ТОВ «НИВА-2000» та АТ «ІМЕКСБАНК» досі не погашена, а тому позовні вимоги АТ «ІМЕКСБАНК» до ТОВ «НИВА-2000» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження по справі

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу по цій справі без задоволення, а рішення Господарського суду - без змін.

Зокрема відповідачем зазначено, що за своєю правовою природою припинення спірних зобов`язань за кредитним договором, договором застави та договором вкладу не є банківською операцією, a є виконанням ліквідатором, покладених на нього повноважень з вжиття заходів щодо погашення, дебіторської заборгованості банку, що виводиться з ринку.

Як зауважено відповідачем, позивачем в уточненій позовній заяві, якою ним було збільшено позовні вимоги, не наведено аргументів про те, чи мала місце зміна фактичних обставин справи і в чому вона полягає, - для того, аби мати право подати заяву про зміну предмета, підстав позову при новому розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, на думку відповідача, на фоні повного ігнорування висновків Касаційного суду, безпідставне (з боку матеріального та процесуального права) «уточнення позовних вимог» та наведення апеляційному суду доводів про існування «іншого заставодавця» без надання відповідних доказів, - може свідчити тільки про злісне зловживання представником своїми повноваженнями. А, відповідно до п.1 ч.2 ст. 43 ГПК України, подання заяви для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин - є зловживанням процесуальним правом, що тягне відповідальність, передбачену ст.. 135 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить суд залишити апеляційну скаргу по цій справі без задоволення, а рішення Господарського суду - без змін. Доводи третьої особи, є тотожними доводам відповідача, викладеним у відзиві останнього.

У письмових поясненнях відповідача від 03.02.2020 з приводу нових доказів, наданих банком до суду 22.01.2020, зокрема, зазначено, що по даній справі усі три роки, що розглядається ця справа в судах, банк жодного разу не заперечив наявність такого майнового поручителя як ОСОБА_1 та жодного разу не зазначав про наявність по спірному кредиту майнового поручителя ОСОБА_3 . Зокрема, весь час банк зазначав, що «в період здійснення ліквідаційної процедури AT «ІМЕКСБАНК», задоволення вимог ОСОБА_2 має здійснюватися у порядку задоволення вимог кредиторів до банку та в черговості, передбачених ст. 52 Закону». Проте, зараз, всупереч своїм же доводам, - в тексті апеляційної скарги скаржник - зазначає, що ОСОБА_2 не є вкладником банку.

Як зазначено відповідачем, відсутність договору вкладу ОСОБА_2 в банку та не обліковування ним на його балансі вкладного рахунку - не відповідає дійсності. Тому як, у судовому засіданні суду надавався оригінал договору банківського вкладу ОСОБА_1 , а також - оригінал договору застави майнових прав за договором банківського вкладу від 12.05.2014 року № 1205/2-3 між банком, ТОВ «НИВА-2000» та ОСОБА_1 . Та, крім того, прибутковий касовий документ на підставі якого ОСОБА_2 вносила грошові кошти - не є єдиним доказом факту наявності вкладу в банку, з огляду на зміст п.1.1 договору застави від 12.05.14 №1205/2-3.

Крім того, як зауважено відповідачем, на декілька ухвал судів першої та апеляційної інстанцій банк протягом трьох років судових розглядів не надавав оригінал кредитної справи. Без посилання на будь-які поважні причини неможливості надання цих доказів. І тільки під час розгляду справи в цій апеляційній інстанції, без зазначення поважності причин не надання раніше цих «доказів» у справу, банк фактично змінив свою правову позицію та розпочав стверджувати про наявність іншого майнового поручителя, надавши суду документа, в яких зазначені в них особи свій підпис не ставили (пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з нотаріально засвідченими їх підписами додаються).

06.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів кредитної справи, складеної від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Вказане клопотання обґрунтоване наступними обставинами.

Як зазначено відповідачем, єдиним наданим позивачем до матеріалів справи доказом його стверджень про непогашення спірного кредиту є документи кредитної справи про оформлення в заставу банківського вкладу ОСОБА_3 , зі згоди ОСОБА_5 . А тому, враховуючи, що вказані особи заперечують складання та підписання документів, що містяться в кредитній справі, відповідач вважає, що для вирішення цього питання необхідно залучити експерта та необхідно провести у справі судову експертизу.

Таким чином, предметом доказування по справі є факт вчинення підпису в документах, що містяться в кредитній справі від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 іншими особами.

За твердженням відповідача, згідно положень ст.. 99 ГПК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про судову експертизу» та п.п. 1.1. п. 1 розд. 1 Рекомендацій, єдиним засобом, що належним чином підтверджуватиме факт підписання документів кредитної справи, не ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а іншими особами, є висновок експерта, складений в результаті проведеної судової почеркознавчої експертизи. Висновок проведеної у справі судової експертизи доведе, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не підписували документи, які містяться в кредитній справі, наданої позивачем суду, та що ОСОБА_3 не передавала у заставу банку майнові права за своїм вкладом. Наслідком доведення вказаних обставин є встановлення факту відсутності між позивачем та ОСОБА_3 відносин із застави майнових прав за вкладом останньої.

З огляду на викладене, відповідач просить суд призначити судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів кредитної справи, складеної від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

На вирішення судовому експерту поставити наступні питання:

1.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 в договорі застави майнових прав за договором банківського вкладу № 1205/2-3 від 12 травня 2014 року, між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НИВА-2000» в графі «Заставодавець майновий поручитель» безпосередньо ОСОБА_3 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_3 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), чи іншою особою? Та у який період часу був виконаний цей підпис на зазначеному договорі?

2.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 в договорі застави майнових прав за договором банківського вкладу № 2502/1-3 від 25 лютого 2014 року, між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НИВА-2000» в графі «Заставодавець майновий поручитель» безпосередньо ОСОБА_3 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_3 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), чи іншою особою? Та у який період часу був виконаний цей підпис на зазначеному договорі?

3.Чи виготовлені надані договори застави майнових прав за договором банківського вкладу № 1205/2-3 від 12 травня 2014 року та № 2502/1-3 від 25 лютого 2014 року, між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НИВА-2000» шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Аркуші зазначених договорів надруковані одночасно чи в різний час та одним чи різними друкувальними пристроями? Чи має спільну групову належність папір на аркушах вказаних Договорів? Чи має спільну групову належність барвна речовина на аркушах вказаних Договорів?

4. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 в договорі про уступку права вимоги до договору застави майнових прав за договором банківського вкладу №2502/1-3 від 25 лютого 2014 року, між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та фізичною особою ОСОБА_3 в графі «Заставодавець майновий поручитель» безпосередньо ОСОБА_3 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_3 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), чи іншою особою? Та у який період часу був виконаний цей підпис на зазначеному договорі?

5.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 в листі від 09.09.2015р. про зарахування її депозиту в рахунок погашення кредиту ТОВ «НИВА-2000»; на заяві з дозволом отримувати інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна без дати; на заяві з дозволом отримувати інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 21.02.2014 p.; на заяві про не заперечення проти того, що майнові права на депозитний вклад будуть надані в заставу без дати; на заяві про не заперечення проти того, що майнові права на депозитний вклад будуть надані в заставу від 06.02.2014; на заяві про прохання внести договір банківського вкладу в державний реєстр застави рухомого майна без дати; на заяві з проханням продовжити договір № 1130004267 від 06.02.2014 безпосередньо ОСОБА_6 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_3 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), чи іншою особою? Та у який період часу був виконаний цей підпис на зазначеному договорі?

6. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 на листі без дати та на листі від 06.02.2014 про надання згоди на передання в заставу вкладу, який належить його дружині ОСОБА_3 за кредитом ТОВ «НИВА-2000» безпосередньо ОСОБА_5 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_4 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), чи іншою особою? Та у який період часу був виконаний цей підпис на зазначеному договорі?

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні останнього з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає клопотання відповідача про призначення судових експертиз у справі необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об`єктивного вирішення спору, подані сторонами докази, як в обґрунтування позовних вимог, так і на їх спростування, а тому їх оцінку та встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі може бути здійснено без призначення відповідної судової експертизи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Кузнецова В.О., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2019 апеляційну скаргу ПАТ «ІМЕКСБАНК» залишено без руху.

07.11.2019 до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судове засідання на 10.12.2019р.

10.12.19 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.19р. на 10:00 год.

Ухвалою суду від 26.12.19 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019р. у справі №904/9713/17 відкладено на 22.01.2020 на 10:00 годину.

22.01.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до справи документів: копію кредитної справи ТОВ «Нива-2000» , копію меморіального ордеру від 12.05.2014 №19642, витяг з реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ"ІМЕКСБАНК" станом на 21.01.2020.

22.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву в судовому засіданні до 06.02.20 р. на 16:00 год.

06.02.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до справи документів: копії заяв на видачу готівки, заяв на переказ готівки та меморіальних ордерів по рахункам ОСОБА_3 .

06.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву в судовому засіданні до 18.02.20 р. на 17:00 год.

06.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів кредитної справи, складеної від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

18.02.2020 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (далі-Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива-2000" (далі-Позичальник) укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №2502/1 від 25.02.2014.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 720000,00 грн., зі сплатою 27,5% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості не пізніше 08.05.2014 року (включно).

Відповідач звернувся до Позивача з клопотанням про пролонгацію кредитного договору №2502/1 від 25.02.2014 в сумі 720 000,00 грн. на поповнення обігових коштів строком до 25.02.2015, що підтверджується поданими Позивачем доказами у вигляді:

- рішення №03 від 07.05.2014 року (т. 1, а.с. 161) ОСОБА_4., діючого як учасника (засновника) ТОВ "НИВА-2000", про клопотання перед АТ "ІМЕКСБАНК" на пролонгацію кредитного договору №2502/1 від 25.02.2014 року в сумі 720000,00 грн. на поповнення обігових коштів строком до 25.02.2015 року;

- протоколу №3 засідання Загальних зборів учасників ТОВ "НИВА-2000" (т. 1, а.с.160), щодо клопотання перед АТ "ІМЕКСБАНК" на пролонгацію кредитного договору №2502/1 від 25.02.2014 року в сумі 720000,00 грн. на поповнення обігових коштів строком до 25.02.2015 року;

- протоколу №1 засідання кредитної комісії Південно-Східної регіональної дирекції АТ "ІМЕКСБАНК" від 08.05.2014р. про прийняття рішення клопотати перед кредитним комітетом головного банку про пролонгацію кредиту ТОВ "НИВА-2000".

Між сторонами укладено Кредитний договір №1205/2 від 12.05.2014, який встановлює інші строки погашення кредиту та фіксованої відсоткової ставки, зокрема, остаточний термін/повернення основної заборгованості не пізніше 12.06.2015р. включно та фіксована процентна ставка - 30 % річних.

Відповідно до п.1.3 вказаного Кредитного договору, у якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, збитків, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимог Кредитор укладає з майновим поручителем - фізичною особою договір майнових прав на депозитний вклад. Кредит, виданий Кредитором, також забезпечується всім належним Позивальнику майном і коштами.

Як встановлено п.3.2.10 вказаного Кредитного договору, у випадку непогашення кредиту та/або процентів, кредитор має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) та в інших випадках, встановлених цим договором або законодавством України.

З дослідження банківської виписки з особового рахунку № НОМЕР_5 за період з 25.02.2014 по 11.09.2017 (т. 1, а.с. 19) встановлено, що заборгованість за Кредитним договором №2502/1 від 25.02.2014 була перенесена бухгалтерською проводкою з рахунку НОМЕР_6 на рахунок НОМЕР_5 за Кредитним договором № 1205/2 від 12.05.2014, оскільки по закінченню терміну повернення коштів (08.05.2014) банк продовжив кредитування позичальника вже на умовах довгострокового кредиту, що відповідає вимогами постанови НБУ №481 від 27.12.2007.

12.05.2014р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (Заставодержатель), ФО ОСОБА_2 (Заставодавець) та ТОВ «Нива 2000» (Боржник) укладено договір застави майнових прав, предметом якого є застава майнового права що випливає з Договору №1130005580 банківського вкладу, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 119, т.1).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу Заставодержателю з метою забезпечення та повного виконання ТОВ «Нива 2000» зобов`язань по Кредитному договору про відкриття кредитної лінії №1205/2 від 12.05.2014 з усіма додатковими договорами/угодами до нього, які укладені та/або можуть бути украдені в майбутньому, згідно якого Заставодержатель/Кредитор надає Боржнику/Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 720 00,00грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості 12.06.2015р., зі сплатою 30 відсотків річних.

Відповідно до п.1.5 Договору, за рахунок заставлених майнових прав Заставодержатель задовольняє свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог і зверненням стягнення на заставлені майнові права; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням Заставодавцем (майновий поручитель) забезпеченого зобов`язання або умов договору застави.

Як встановлено п.4.1 Договору заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені майнові права, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов`язань по кредитному договору, вони не будуть виконані (неплатоспроможності Боржника), а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).

Згідно п.4.3 Договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється:

П.4.3.1. Шляхом уступки Заставодавцем (майновим поручителем) Заставодержателю вимоги, що випливає із заставлених майнових прав.

П.4.3.2. Шляхом звернення Заставодержателя до суду з вимогою переводу на нього заставлених майнових прав.

П.4.3.3. Позасудовим способом, у порядку передбаченому ст.32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

На виконання умов договору №1205/2 від 12.05.2014 Банк свої зобов`язання щодо надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії виконав, що підтверджується випискою з особового рахунку НОМЕР_14 за період з 25.02.2014 по 11.09.2017 (т. 1, а.с. 19).

Відповідно до розрахунку станом на 12.09.2017 року (т. 1, а.с. 234), заборгованість ТОВ "НИВА-2000" за кредитом складає - 720 000,00 грн. Вищевказана заборгованість підтверджується банківськими виписками за рахунками НОМЕР_6.980, НОМЕР_15.0, № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 (т. 1, а.с.19-62).

У подальшому відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 27 травня 2015 року прийнято рішення № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк".

З огляду на умови п. 1.1 договору № 1205/2 строк повернення кредиту у сумі 720 000,00 грн. настав 13.06.2015 року.

28 травня 2015 року фізична особа ОСОБА_2 як майновий поручитель звернулась до уповноваженого Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" із заявою про зарахування суми, що знаходиться на її депозитному рахунку в установі неплатоспроможного банку, для погашення кредитного боргу ТОВ "Нива-2000", тобто після початку процедури ліквідації неплатоспроможного банку.

Вищенаведена заява залишена без уваги позивача.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом цього судового розгляду є вимога позивача про стягнення 1 673 379,24 грн. грошових зобов`язань за кредитним договором.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (стаття 589 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Дослідивши зміст договору застави від 12.05.2014, який укладений між ПАТ "ІМЕКСБАНК", ОСОБА_2 та ТОВ «Нива 2000», колегія суддів дійшла висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором застави, правове регулювання якого здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про заставу» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК України, яка кореспондується з приписами ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником у межах вартості предмета застави. Тобто відповідальність майнового поручителя, як заставодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні, обмежується вартістю майна, переданого в заставу.

При цьому, заставодержатель наділяється перевагою у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що не слід ототожнювати майнового поручителя за договором застави з поручителем, як стороною договору поруки, оскільки згідно зі ст. 546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави.

Системний аналіз норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що застава і порука є різними видами забезпечення зобов`язань, тому норми, які регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин застави, які регулюються ст.ст. 572-593 та Законом України «Про заставу», у відповідності до яких заставодавець відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета застави.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 617/1544/15-ц (провадження № 61-3117св18); від 11.04.2018 у справі № 756/2765/15-ц (провадження № 61-630св17); постанові Верховного Суду України від 17.09.2017 у справі № 6-109цс14.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є майновим поручителем і може нести відповідальність перед ПАТ «ІМЕКСБАНК» за невиконання ТОВ «Нива 2000» кредитних зобов`язань винятково за рахунок предмета застави, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірність вимоги позивача щодо усунення порушень кредитних зобов`язань відповідачем шляхом сплати кредитної заборгованості за кредитним договором в сумі 1673379,24 грн (загальна сума заборгованості), тоді як, в п. 1.1 договору застави визначено вартість предмета застави в сумі 800 000,00 грн.

Згідно ст. 3 Закону України «Про заставу» ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заставою може бути забезпечена будь-яка існуюча або майбутня позика, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ст. 23 наведеного Закону при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства та положень договору застави майнових прав за договором банківського вкладу № 1205/2-3 від 12.05.2014 року свідчить, що набуте заставодержателем, внаслідок невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання, право звернення стягнення на предмет застави - майнові права реалізується шляхом відступлення права майнової (грошової) вимоги заставодержателю, тобто таке відступлення права вимоги і є безпосередньо способом звернення стягнення на вказаний предмет забезпечення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 , не є вкладником АТ «ІМЕКСБАНК», а проведення оплати спірного кредиту у розмірі 800000,00 грн. за рахунок депозитних коштів було неможливим є безпідставними, оскільки предметом цього договору є застава майнового права за договором банківського вкладу № НОМЕР_12 , копія якого міститься в матеріалах справи. Крім того, колегія суддів зауважує на те, що належним способом спростування позивачем презумпції правомірності правочину не встановлено.

Посилання позивача на обставини наявності інших договорів застави укладених між позивачем та ОСОБА_6 на розгляд справи по суті не впливають, оскільки у визначений законом спосіб, а саме відступлення права майнової вимоги заставодержателю як безпосереднього способу звернення стягнення на предмет забезпечення не відбулося, ОСОБА_3 з відповідними заявами до банку не зверталася.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 з огляду на приписи ст. 583 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про заставу", статей 1 та 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов`язання, переходять усі права кредитора за цим зобов`язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора.

Оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази виконання ОСОБА_2 як майновим поручителем зобов`язань відповідача за кредитним договором в межах суми вартості предмета застави, узгодженої сторонами при укладенні договору застави, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивач не мав права відмовитись від запропонованого виконання за спірним кредитом за рахунок депозитних коштів заставодавця у розмірі 800 000,00грн.

Твердження апелянта щодо того, що відповідно до розділу 5 п.2 пп. 2.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Виконавчою дирекцією ФГВФО №2 від 05.07.2012 в редакції, що діяла на момент подання до банку заяв ТОВ «НИВА- 2000» та ОСОБА_2 , з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку Уповноважена особа Фонду на ліквідацію не має права здійснювати будь-які операції з активами та зобов`язаннями неплатоспроможного банку (зокрема здійснювати зарахування зустрічних вимог (у тому числі однорідних), та того, що навіть при наявності вищезазначених коштів у розмірі 800000,00 грн. на вкладному (депозитному) рахунку ОСОБА_2 , зарахування зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, є таким, що суперечить законодавству щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та ліквідації банку, також не заслуговують уваги, у зв`язку з тим, що зарахування предмета застави в рахунок заборгованості за кредитним договором, не може розцінюватися як зарахування зустрічних вимог (у тому числі однорідних), оскільки взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою, що відсутнє у даному випадку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на них, у зв`язку з чим відхиляються як необґрунтовані.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019 у справі № 904/9713/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019р. у справі №904/9713/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 20.02.2020р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов