Справа №22ц-1131/09 Категорія ЦП:
Головуючий у першій інстанції Шепітко А.О.
Доповідач Фадєєнко А.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фадєєнко А.Ф.,
суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,
при секретарі - Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання права власності на жилий будинок у порядку спадкування,
ВСТАНОВИЛА:
08.10.2007 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, та, уточнивши вимоги, зазначила, що ОСОБА_3 на підставі договору від 17.12.1952 р. про надання у безстрокове користування земельної ділянки розміром 526 кв.м та дозволу на виконання будівельних робіт від 21.12.1957 р. здійснила будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1.
За життя в експлуатацію цей будинок не здала та свідоцтво про право власності не отримала.
26.03.1992 р. ОСОБА_3 склала заповіт на користь ОСОБА_4 - чоловіка позивачки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла.
23.05.2005 р. ОСОБА_4 звернувся до Восьмої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але правовстановлюючі документи на спадщину не отримав.
ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який не отримав документи на АДРЕСА_1, тому в силу ст. 1276 ЦК України до неї перейшло право на прийняття спадщини після ОСОБА_3, оскільки вона фактично вступила у володіння спадковим майном.
24.07.2006 р. позивачка звернулась із заявою до Восьмої Одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та всього майна, що належало ОСОБА_3
За запитом нотаріуса про майно ОСОБА_3, 02.12.2006 p., комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» відповіло, що відмовлено у реєстрації об'єкта нерухомості , яке не прийнято до експлуатації у встановленому порядку.
Свідоцтво про право власності за законом на це майно позивачці не видано.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.04.2008 р. технічний стан житлового будинку площею 30 кв.м, жилою площею 15, 3 кв.м, допоміжними приміщеннями площею 14, 7 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані на земельній ділянці 541 кв.м по АДРЕСА_1 відповідає вимогам будівельних державних стандартів. Ступінь придатності цих приміщень відповідає 100%.
Посилаючись на ці обставини, позивачка просила суд визнати житловий будинок та господарські будівлі і споруди, які розташовані по АДРЕСА_1 спадковим майном після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з жилого будинку літ. «А» з однієї жилої кімнати 9, 5 кв.м, кухні 5, 7 кв.м, коридору 5, 6 кв.м та господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б» 3, 30 х 3, 20, вбиральні літ «В», цистерни І, розташованих на земельній ділянці площею 541 кв.м, що зазначені у технічному паспорті від 04.10.2006 р.
Рішенням суду від 19.11.2008 р. позов ОСОБА_2 задоволений.
В апеляційній скарзі Суворовська районна адміністрації Одеської міської ради просить рішення суду скасувати, відмовити позивачці у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не отримала свідоцтво про право власності на спірний будинок, не зареєструвала його у державному органі, тому не могла розпоряджатися майном, яке їй не належало: а ОСОБА_2, 02.12.2006 p., отримала рішення реєстратора КП «ОМБТІ та РОН» про відмову у реєстрації спірного будинку, оскільки реєстрації підлягають право власності на об'єкти нерухомості майна, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, що оскаржено, доводи апеляції, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у позові з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_4 - чоловік позивачки, прийняв за заповітом спадщину після смерті ОСОБА_3, що підтверджено його заявою від 23.05.2005 р. до нотаріуса. Після смерті ОСОБА_4 позивачка прийняла спадщину за законом.
Тому суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 набула право власності на спірний житловий будинок з господарськими спорудами.
З такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони не грунтуються на законі та не відповідають обставинам справи.
За правилами ст. 534 ЦК України 1963 року, яка діяла на період складення ОСОБА_3, 26.03.1992 році, заповіту на користь ОСОБА_4 (а.с. 20-20 зворот), кожен громадянин мав право залишити за заповітом усе своє майно одному або декільком особам, які входили, так і не входили у коло спадкоємців за законом.
Законом надано право заповідачеві розпоряджатися тим, що він має на момент посвідчення заповіту, а також правами та обов'язками, які набуті після складання заповіту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконкому Одеської міської ради від 25.06.1956 р. № 580 ОСОБА_3 надана земельна ділянка по АДРЕСА_2 (у теперішній час АДРЕСА_1), розміром 526 кв.м для будівництва житлового будинку (а.с. 6-7).
На підставі рішення виконкому від 25.06.1957 р. укладено договір від 17.12.1957 р. про надання у безстрокове користування ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 526 кв.м для будівництва житлового будинку (а.с. 8-13).
Згідно договору від 17.12.1957 р. ОСОБА_3 зобов'язалась збудувати житловий кам'яний будинок з 2-ма кімнатами жилою площею 28.49 кв.м., кухнею та верандою (а.с. 8).
30.12.1969 р. ОСОБА_3 отримала дозвіл на будівництво (а.с. 14).
Із технічного паспорту від 22.06.1981 р. на АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_3 збудувала кухню 5, 7 кв.м, жиле - 9, 5 кв.м та коридор - 5, 6 кв.м, всього 15, 2 кв.м.
Крім того, збудовані сарай, вбиральня, цистерна, огорожа (а.с. 15-17).
На титульному листі технічного паспорту від 22.06.1981 р. є запис від 27.07.1983 р. про те, що будинок не зданий в експлуатацію (а.с. 15).
24.10.2006 р. КП «ОМБТІ та РОН» виготовило технічний паспорт, в якому зазначило користувачем житлового будинку по вул. АДРЕСА_1, у м. Одесі ОСОБА_3 (а.с. 22-27) з визначенням приміщень, які в ньому знаходяться, а саме: жилих кімнат розміром 5, 7 кв.м і 9, 6 кв.м, веранди - 14, 7 кв.м, разом по літ. «А» 30 кв.м.
Крім того, збудовані: вбиральня, душова, цистерна, огорожа (а.с. 24-26).
Із документів, досліджених судом вбачається, що будинок, який збудувала ОСОБА_3 значно менше ніж передбачено договором забудови від 17.12.1957 р. В експлуатацію цей будинок за життя ОСОБА_3 до її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, не прийнятий ні у період дії Цивільного Кодексу України 1963 року - до 01.01.2004 p., ні у період дії Цивільного Кодексу України 2004 року з 01.01.2004 р. до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 та свідоцтво про право власності на нього не отримане.
До 2004 року право власності на житловий будинок, збудований особою на відведеній їй у встановленому порядку земельній ділянці та прийнятий в експлуатацію, виникало з моменту його реєстрації у виконкомі місцевої ради (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.07.1981 р. зі змінами від 25.05.1998 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулюють право приватної власності громадян на жилий будинок»).
За правилами ст. 331 ч. 2 ЦК України 2004 року якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, як визначено частиною другою пункту першого Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення, відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно з пунктом 29 зазначеного Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом.
В період життя ОСОБА_3 здійснила не зазначені у дозволі від 30.12.1969 р. і договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності будівельні роботи (а.с. 14, 8-13), які є самовільним будівництвом.
В експлуатацію спірний будинок за період життя ОСОБА_3 не прийнятий і не зареєстрований.
Згідно ст. 1120 ч. 1 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
У період відкриття спадщини всі права та обов'язки переходять від спадкодавця до спадкоємця у порядку спадкового правонаступництва.
Оскільки ОСОБА_3 не була власником спірного будинку і не набула на нього права власності за період життя у встановленому законом порядку, тому спадкоємцю за заповітом -ОСОБА_4, який у період життя, 23.05.2005 p., звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 88), не надано свідоцтво про право власності за заповітом.
У технічному паспорті від 24.10.2006 p., який виготовлений після смерті ОСОБА_4 - 23.05.2005 p., зазначені інші самовільно реконструйовані приміщення спірного будинку, а саме: жилі - 5, 7 кв.м і 9, 6 кв.м та веранда - 14, 7 кв.м (а.с. 25) замість тих, які існували у період життя ОСОБА_3: жиле - 9, 5 кв.м, кухня - 5, 7 кв.м, коридор - 5, 6 кв.м (а.с. 18).
Суд же увагу на те, що у теперішній час існує інший самовільний будинок не звернув та визнав за позивачкою право власності у порядку спадкування за законом на самовільні, не прийняті в експлуатацію приміщення, які збудовані у період життя ОСОБА_3 і, які на теперішній час не існують. (а.с. 122-124).
Доводи позивачки про те, що вона є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4, отримавши, 03.11.2006 p., свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину кв. НОМЕР_1 загальною площею 55, 8 кв.м, у буд. АДРЕСА_1, тому має права і на майно ОСОБА_3 у порядку спадкової трансмісії - ст. 1276 ч. 1 ЦК України, не можуть бути прийняті до уваги.
За правилами ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадкування переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Чоловік позивачки - ОСОБА_4 не мав права на майно, власником якого ОСОБА_3 не була, і йому нотаріус не видав свідоцтво про право власності за заповітом.
Тому позивачка ОСОБА_2 не може стати у порядку спадкової трансмісії правонаступником суб'єктивних прав та обов'язків спадкодавця ОСОБА_4, який не придбав право на майно, власником якого ОСОБА_3 не була.
Доводи позивачки про те, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.04.2008 р. (а.с. 69-72) технічний стан житлового будинку загальною площею 30, 0 кв.м, жилою - 15 кв.м, підсобних приміщень - 14, 7 кв.м з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 відповідають будівельним та архітектурним нормам і ступеню придатності будинку складає - 100%, до уваги не приймаються, оскільки за названою адресою після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (технічний паспорт від 04.10.2006 р. - а.с. 22-27), збудований інший самовільний будинок, який не є спадщиною у сенсі ст. 1218 ЦК України.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинами справи, та суд застосував норми матеріального права, які правовідносини сторін не регулюють, рішення суду підлягає скасуванню з постановления нового рішення про відмову позивачці у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2008 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволені позову до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання права власності на будинок по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.
Рішення колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.