Справа 556/709/19

Номер провадження 2/556/18/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И                                

15.01.2020

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Іванків О.В.,

секретаря судового засідання Кньовець Н.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином,-

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої йому злочином: а саме: витрат на лікування в розмірі 830.53 грн., моральної шкоди в сумі 294703,33 грн., втраченого заробітку за період з 01.09.2014 року по 31.03.2019 року в сумі 460967,5 грн, а починаючи з 01.04.2019 року втрачений заробіток в розмірі по 14605,5 грн. щомісячно до відновлення працездатності.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 24.04.2019 року.

24.04.2019 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

30.05.2019 року підготовче судове засідання відкладено через участь представника позивача ОСОБА_1 в іншій справі.

26.06.2019 року представником відповідача подано відзив на позов.

04.07.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому уточнено позовні вимоги - змінено період та розмір відшкодування втраченого заробітку з урахуванням доказів відповідача. Так, в цій частині позивач просив стягнути відшкодування втраченого заробітку з 06.09.2014 року по 31.03.2019 року в сумі 460257 грн.

10.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

07.08.2019 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою свідка.

09.10.2019 року судове засідання відкладено у зв`язку із хворобою представника відповідача ОСОБА_2

24.10.2019 року судом витребувано письмові докази, у наданні яких відмовлено представнику відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та його представник підтримали позов з урахуванням уточнених позовних вимог, надали пояснення в межах позову.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник заперечили позов з мотивів, викладених у відзиві.

Зокрема, ОСОБА_6 в своїх поясненнях вказав, що позивач ОСОБА_5 також частково винен у дорожньо-транспортній пригоді, під час якої він оторимав ушкодження, тому покладення всього відшкодування тільки на ОСОБА_4 є несправедливим. Крім того, під час досудового розслідування відповідач по мірі можливостей відшкодовував завдану шкоду, що підтверджується письмовими розписками. Представник відповідача також вказувала, що ОСОБА_5 отримав страхове відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, розрахунок сум витрат на лікування включає в себе непідтверджені витрати та благодійні внески, які не підлягають відшкодуванню, розрахунок втраченого заробітку також не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки включає в себе період тимчасової непрацездатності ОСОБА_7 , під час якого він отримував виплати по місцю служби. Просили відмовити в позові.

Заслухавши пояснення строін та їх представників, дослідивши письмові заяви по суті справи, показання свідка та письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_6 вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 07.12.2017 року в кримінальній справі №556/1022/17 визнаний винуватим в тому, що 06.09.2014 року, близько 14 год., в смт. Рафалівка Володимирецького району, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», в порушення вимог підпункту "б" п.2.3, підпункту «а» п.2.9, п.10.1, підпункту «г» п.15.9, п.16.13 Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою висадки пасажира, зупинив автомобіль поблизу будинку №6 на правій смузі руху вул. Залізнична, смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, на відстані ближче 10,0 м. від краю перехрещуваної проїзної частини вул. Незалежності смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, в місці, де зупинка заборонена. Після висадки пасажира, ОСОБА_6 проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед виконання маневру розвороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав переваги в русі мотоциклу під керуванням ОСОБА_7 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, розпочав виконання маневру розвороту ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з вище вказаним мотоциклом, водій якого не мав можливості уникнути зіткнення по незалежних від нього технічних причинах. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого внутрішньо-суглобового багато уламкового перелому проксимального метаепіфізу обох кісток правої гомілки, які в своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Вказаним вироком ОСОБА_4 визнано винуватим за ст.286 ч.2 КК України та звільнено від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію». Вирок Володимирецького районного суду від 07.12.2017 року залишено без змін ухвалами Апеляційного суду Рівненської області від 14.05.2018 року та Верховного Суду від 06.06.2019 року, таким чином з 14.05.2018 року вказаний вирок набрав законної сили.

Також оглядом кримінального провадження встановлено, що під час його розгляду судом потерпілим ОСОБА_8 не було заявлено цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У відповідності до ч.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається зі ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Таким чином, суд вважає доведеним факт дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.09.2014 року в смт.Рафалівка Володимирецького району з участю автомобіля марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» під керуванням відповідача ОСОБА_4 та мотоцикла під керуванням позивача ОСОБА_7 , внаслідок якого ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, також доведеною є вина ОСОБА_4 у вчиненні даного діяння.

Згідно статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Таким чином позивач ОСОБА_5 , який отримав ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди має право на відшкодування за рахунок винної особи втраченого заробітку (доходу), а також додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З приводу відшкодування витрат на лікування судом встановлено наступне. Позивачем в цій частині пред`явлено вимогу про стягнення витрати на лікування в стаціонарі в період з 21.01.2019 р. по 28.01.2019 р. в розмірі 830,53 грн., що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № НОМЕР_1 та квитанціями Володимирецької центральної лікарні № 455. № 615 та № 1411, накладною № 99 від 22.01.2019 р. КП «Аптека Полісся» та чеком до неї.

Вказані витрати складаються з витрат на придбання ліків на суму 450,53 грн., а також благодійних внесків на суму 380 грн. Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що благодійні внески, які добровільно внесені позивачем на рахунок лікувального закладу, не підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_9 , оскільки, як це вбачається зі ст.1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійність - це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди. 

Разом з тим, доводи представника відповідача про те, що матеріальна шкода, заподіяна злочином, повністю відшкодована, а докази придбання ліків є неналежними, не підтверджені доказами і не спростовують тверджень позивача.

Так, в своїх поясненнях відповідач ОСОБА_6 вказував, що безпосередньо після аварії, коли ОСОБА_5 перебував на лікуванні, він особисто передавав кошти на лікування батькові потерпілого. Всього було передано 23552 грн., що підтверджується розписками.

Вказана обставина визнана позивачем, який підтвердив отримання коштів від відповідача; крім того, виплата ОСОБА_10 компенсації врахована також страховою компанією при виплаті страхового відшкодування.

Також позивач та його представник не заперечували тієї обставини, що ОСОБА_5 отримав страхове відшкодування від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в загальній сумі 87678 грн.

Вказані кошти отримані ОСОБА_8 20.02.2015 року та 27.02.2015 року, а також 31.07.2018 року, що підтверджується копіями розписок та випискою з карткового рахунку. В той же час, позивачем пред`явлено вимогу про відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням в січні 2019 року, що підтверджується належними та допустимими доказами – випискою з медичної карти № НОМЕР_1 , накладною та касовим чеком про придбання медикаментів на суму 450,53 грн.

Таким чином, витрати на лікування від наслідків дорожньо-транспортної пригоди в сумі 450,53 грн. понесені позивачем після отримання страхових та компенсаційних виплат і не можуть ними охоплюватись. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_9 .

З приводу стягнення моральної шкоди судом встановлено наступне.

Як вбачається зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом вказаних норм та судової практики, зокрема постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 , будучи допитаним за правилами допиту свідка пояснив, що аварія негативно вплинула на все його подальше життя – він в молодому віці став непрацездатним інвалідом, звільнений з військової служби, якій мав намір присвятити все життя. Він тривалий час лікувався після аварії, на це витрачаються дуже великі кошти, однак до цього часу повністю не одужав, і змушений періодично проходити реабілітацію. Він втратив можливість знайти достойну роботу, і навіть не може допомагати батькам по господарству, практично весь час проводить дома. Все це пригнічує його, завдає моральних страждань/

ОСОБА_11 в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, крім того зазначив, що після аварії син дуже змінився, він не може вести активне життя, як його однолітки, не може виконувати тяжкої роботи по господарству, пересувається з трудом, знайти будь-яку роботу ОСОБА_12 практично нереально, і це все сильно пригнічує сина.

Як вже зазначалось, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого зазнав фізичного болю, моральних страждань, а також раптових та суттєвих змін у звичному укладі свого життя.

Позивач оцінив отриману ним моральну шкоду в 300000 грн. і в її обґрунтування навів наступні доводи

В момент ДТП потерпілий переніс фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я та життя.

Наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього.

В результаті отриманих травм, протягом 2014-2016 рр ОСОБА_5 переніс ряд операцій в травматологічному відділенні Володимирецької ЦРЛ, травматологічному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні, Інституті нейрохірургії ім.акад.А.П.Ромоданова НАМИ України, продовжує амбулаторне лікування, крім того, ОСОБА_13 встановлено інвалідність із втратою працездатності на 70%.

Вказані обставини підтверджуються, крім пояснень позивача та показань свідка, також письмовими доказами – епікризами, виписками з медичних карт, довідками медичних закладів, копією карти амбулаторного хворого та довідками МСЕК серії РВН №001167 та серії АВ №0396861, індивідуальною програмою реабілітації інваліда, пенсійним посвідченням ОСОБА_7 № НОМЕР_2 .

Протягом всього терміну лікування та реабілітації, яка не завершена і на час судового розгляду, потерпілий отримав великий психологічний стрес, зазнав фізичного болю та страждань, переніс душевні страждання та хвилювання.

Судом також встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 проходив військову службу за контрактом, що підтверджується записами в його трудовій книжці серії ОД №197436). Однак, внаслідок отриманих травм його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №3 від 05.01.2015 року, та звільнено у відставку за станом здоров`я.

Отже, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача потерпілому завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги на проблемі правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.

Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на психологічну реабілітацію, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Таким чином, внаслідок кримінального правопорушення, у вчиненні якого визнано винним ОСОБА_9 , ОСОБА_5 зазнав порушення фізичної та- психоемоційної сфер існування, які перешкоджають можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, тобто, спричинили потерпілому моральні страждання, істотно негативно вплинули на звичний порядок і спосіб його особистого та суспільного життя, в т.ч. призвели до обмеження його професійної діяльності. Сукупність цих обставин, які в судовому засіданні доведені належними та допустимими доказами, на думку суду, свідчить про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, розмір якого, виходячи із вимог розумності та справедливості, суд визначає в розмірі 100000 грн.

В своїх поясненнях відповідач та його представник вказували, що для визначення розміру моральної шкоди суттєве значення має той факт, що гальмівна система мотоцикла, яким керував ОСОБА_3 , на момент ДТП була в технічно несправному, однак в працездатному стані. Разом з тим, в ході судового розгляду справи вини ОСОБА_3 у ДТП встановлено не було, як і не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між технічною несправністю гальмівної системи мотоцикла та настанням ДТП, оскільки гальмівна система була в працездатному стані, тобто виконувала функцію гальмування, а технічна несправність полягала в зміні гальмівної системи в порівняні із заводською.

Таким чином, доводи відповідача та його представника про те, що ОСОБА_5 частково винен в дорожньо-транспортній пригоді, в якій він був травмований, не підтверджуються доказами і не спростовують висновків суду.

З приводу відшкодування втраченого позивачем заробітку судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Як вбачається зі ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Для визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого середньомісячний заробіток (дохід) за дванадцять або за три останні календарні місяці перед припиненням роботи, що було викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку.

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо.

Як встановлено судом, до 06.09.2014 року ОСОБА_3 працював, а саме перебував на військовій службі за контрактом, де отримував грошове забезпечення. Розмір та види вказаного забезпечення у період, що передував дорожньо-транспортній пригоді підтверджується письмовими доказами, в т.ч. архівною довідкою №294 від 06.03.2019 року, копією особистої картки на грошове забезпечення, іншими доказами.

Рішенням МСЕК від 21.01.2015 року ОСОБА_13 було встановлено другу групу інвалідності до 01.02.2016 року; причина інвалідності: травма, одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ураженням опорно-рухового апарату та визначено 70% втрати працездатності.

Під час чергового огляду 31.03.2016 року ОСОБА_13 встановлено третю групу інвалідності безтерміново; причина інвалідності: травма, одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ураженням опорно-рухового апарату та визначено 70% втрати працездатності.

Ці обставини підтверджуються довідками МСЕК серії РВН №001167 та серії АВ №0396861, а також листами Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи №934/01-12/19 від 05.11.2019 року та №971/01-12/19 від 21.11.2019 року.

При цьому судом однозначно встановлено, що при зміні групи інвалідності ОСОБА_7 з другої на третю, відсоток втрати ним працездатності не змінився, що підтверджується листом Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи. Це спростовує заперечення відповідача з цього приводу.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 внаслідок ушкодження здоров`я втратив загальну працездатність на 70%, він має право на відшкодування втраченого заробітку (доходу) за рахунок винної особи.

З врахуванням вимог ч.2 ст.1197 ЦК України, суд  погоджується з розрахунком розміру відшкодування втраченого заробітку, який навели позивач та його представник (з урахуванням уточнених позовних вимог), починаючи з 06 вересня 2014 року.

При цьому суд також погоджується з тим, що такий розрахунок проведено, виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідні періоди, оскільки його середньомісячний заробіток (дохід) у періоди, що передували аварії, є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідач та його представник у відзиві та поясненнях до позову не спростували розрахунку, проведеного позивачем і не вказали, які саме складові його заробітної плати не повинні враховуватись при проведенні розрахунку. Враховуючи, що розрахунок проведено позивачем, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, дане заперечення не спростовує висновків суду.

Що стосується тверджень відповідача та його представника про те, що ОСОБА_5 після ДТП продовжував перебувати на службі і отримував грошове забезпечення до 30.04.2014 року, тому цей період не слід приймати до уваги при розрахунку; а також доводи з приводу того, що позивач отримує пенсію та має змогу працевлаштуватись, то вказані твердження суперечать вимогам чинного законодавства і не можуть бути враховані судом.

Зокрема, як це вбачається з ч.3 ст.1195 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. З огляду на це, робота ОСОБА_7 та дохід, що був ним отриманий, на думку суду, не впливає на розмір відшкодування.

Таким чином, приймаючи до уваги розмір мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, починаючи з 06 вересня 2014 року стягненню з відповідача підлягають такі кошти:

в 2014 році:

1218 грн х 5 (п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати) = 6090 грн.;

6090 х 0,70 (відсоток втрати працездатності) = 4263 грн. – розмір щомісячного відшкодування;

4263 : 30 х 25 = 3552, 5 грн. (починаючи з 06.09.2014 року);

4263 х 3 міс = 12789 грн. (жовтень-грудень 2014 року)

12789 + 3552, 5 = 16341,5 грн.

В 2015 році:

1218 грн х 5 = 6090 грн х 0,70 = 4263 грн. х 8 міс = 34104 грн. (січень – серпень 2015 року);

1378 грн х 5 = 6890 грн х 0,70 = 4823 грн. х 4 міс = 19292 грн. (вересень – грудень 2015 року);

34104 + 19292 = 53396 грн.

В 2016 році

1378 х 5 = 6890 грн х 0,70 = 4823 грн х 4 міс. = 19292 грн. (січень – квітень 2016 року);

1450 х 5 = 7250 грн х 0,70 = 5075 грн х 7 міс. = 35525 грн. (травень – листопад 2016 року);

1600 х 5 = 8000 грн х 0,70 = 5600 грн. грудень 2016 року;

19292 + 35525 + 5600 = 60417 грн.

В 2017 році

3200 х 5 = 16000 грн х 0,70 = 11200 грн х 12 міс. = 134400 грн.

В 2018 році

3723 х 5 = 18615 грн х 0,70 = 13030,5 грн х 12 міс. = 156366 грн.

В 2019 році за період з 01.01.2019 року по 31.03.2019 року:

4173 х 5 = 20865 грн х 0,70 = 14605,5 грн х 3 міс. = 43816,5 грн., а всього за період з 06.09.2014 року по 31.03.2019 року загальна сума втраченого заробітку, яка підлягає стягненню з  ОСОБА_9 , становить 460257 грн.

Починаючи з 01.04.2019 року, тобто з місяця звернення до суду підлягає стягненню щомісячно: 4173 х 5 = 20865 грн х 0,7 = 14605,5 грн.

З приводу стягнення судового збору суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.2) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі, встановленому законом, підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.258, 259, 265 ЦПК України, - 

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 шкоду, завдану злочином, в т.ч. витрати на лікування в сумі 450 (чотириста п"ятдесят ) грн. 53 грн, моральну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч) грн, втрачений заробіток за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2019 року в сумі 460257 (чотириста шістдесят тисяч двісті п"ятдесят сім) грн, а починаючи з 01 квітня 2019 року стягувати відшкодування втраченого заробітку в розмірі 14605 (чотирнадцять тисяч шістсот п"ять) грн. 50 коп. щомісячно, до відновлення працездатності.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повний текст рішення проголошено 24 січня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча:

Повний текст рішення проголошено 24 січня 2020 року

Сторони:

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 АДРЕСА_3