Справа № 565/35/16-ц

Провадження № 2/565/114/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року                         м.Вараш

       Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді                                        Зейкана І.Ю.,

з участю секретаря судового засідання                Бірюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу №565/35/16-ц за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання недійсними умов договору,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ПАТ «Сбербанк», у якому просила визнати недійсним п. 6.13 розділу 1 Умов публічної пропозиції договору № 9143175, у зв`язку з тим, що обмежують права споживача і суперечать цілям договору.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.03.2015 року уклала договір 9143175 поточного (мультивалютного) рахунку з АТ «Сбербанк Росії». Письмову копію тарифів отримала з договором у Львівському відділенні № 4. З Умовами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії» (із змінами і доповненнями, внесеними Наказом № 112 від 12.03.2015 року) ознайомилась у відділенні банку та на сайті банку. Станом на 18.03.2015 року тарифи та умови банку були привабливими. Проте, нова редакція Умов, яка набула чинності 05.05.2015 року, відповідно до Наказу № 207 від 05.05.2015 року, суттєво змінила публічний договір.

Вказує, що представник відповідача не повідомив про п. 6.13 Умов, за яким «За несвоєчасне здійснення переказу коштів/БМ з Рахунку, за несвоєчасне зарахування на рахунок суми коштів/ НОМЕР_1 , які належать Клієнту, Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі 0,001 % від суми несвоєчасно або помилково переказаних коштів/БМ за кожен день прострочення, але не більше 0,01 від суми переказу». Вважає такі умови несправедливими, посилаючись на п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким визначено наступне: «У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.»

Вказує на те, що відповідач сформулював п. 6.13 Умов з метою зловживання правом та користування протиправно коштами споживача. За надходженням коштів позивач неодноразово звертався до відповідача, про що свідчать неодноразові скарги на бездіяльність ПРУЮ м. Києва.

Позов просить задовольнити на підставі вимог ч.2 та п.2 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якими передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника).

Від відповідача АТ «Сбербанк» надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю з наступних підстав.

18 березня 2015 року між ОСОБА_1 та АТ «Сбербанк Росії», теперішня назва АТ «Сбербанк», укладено Договір №26204000141175/980/Р (9141175) на відкриття та обслуговування поточного мультивалютного рахунку. Договір укладався в рамках Умов банківського обслуговування банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії», які були та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2 Договору, його підписанням ОСОБА_1 виразила своє повне і безумовне прийняття публічної пропозиції Банка укласти договір щодо банківського обслуговування на умовах, що визначені Банком в Умовах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», які є невід`ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку.

Враховуючи зазначене вище, Позивач підтвердив, що повністю ознайомився зі змістом та умовами Договору та Умов банківського обслуговування, які станом на дату укладання Договору Позивачем діяли в редакції від 16.03.2015 року.

При цьому, станом на дату укладання Договору Позивачем - 18 березня 2015 року, п.6.13 розділу 1 Умов банківського обслуговування в редакції від 16.03.2015 року вже містив умову про те, що «за несвоєчасне здійснення переказу коштів/БМ з Рахунку, за несвоєчасне зарахування на Рахунок суми коштів/БМ, які належать Клієнту, Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі 0,001 (нуль цілих одна тисячна) відсотка від суми несвоєчасно або помилково переказаних коштів/БМ за кожний день прострочення, але не більше 0,01 (нуль цілих одної сотої) відсотка від суми переказу.»

Тобто, станом на дату укладання Договору Позивач мав змогу ознайомитись з умовами Договору та Умов банківського обслуговування та зробити вільний вибір стосовно необхідності чи відсутності необхідності укладати з Відповідачем Договорі на зазначених умовах.

Відповідач вважає, що судом встановлено факт того, що Позивач ОСОБА_1 виразила своє повне і безумовне прийняття публічної пропозиції Банку укласти договір щодо банківського обслуговування на умовах, що встановлені Банком в Умовах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії», затверджених правлінням АТ «Сбербанк Росії» 16.01.12 р. (з наступними змінами), які є невід`ємною частиною цього договору та розміщені на сайті банку.

Твердження позивача стосовно того, що положення оспорюваного пункту 6.13 Договору не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства не відповідають дійсності. Пункт 32.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» прямо визначає граничні розміри пені, але передбачає можливість встановити іншій розмір пені в договорі між банком та клієнтом.

Відповідач стверджує, що сторони Договору, невід`ємною частиною якого є Умови банківського обслуговування, пункт 6.13 яких оспорюється, скористались своїм правом та встановили у Договорі інший розмір пені, ніж передбачений законом. При цьому уклали Договір вільно, визначивши всі його істотні умови та, станом на дату його укладання, не заперечуючи проти них. Договір укладений між Позивачем та Відповідачем не суперечить вимогам чинного законодавства України, в тому числі про захист прав споживачів, тому у Позивача немає підстав стверджувати, що певні умови Договору, в тому числі пункт, що оспорюється, є несправедливими.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце судового засідання у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач АТ «Сбербанк», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового рекомендованого відправлення, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Згідно із ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Сбербанк», тобто між особами, які беруть участь у розглядуваній справі, яке набрало законної сили, встановлено, що 18 березня 2015 року ОСОБА_1 подала до АТ «Сбербанк Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк», заяву та уклала договір № 26204000141175/980/Р (9141175)  на відкриття та обслуговування поточного мультивалютного рахунку, за умовами якого прийняла Умови банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії», затверджені правлінням АТ «Сбербанк Росії» 16.01.12 р. (з наступними змінами). Як вбачається з п.2 Договору № 26204000141175/980/Р від 18.03.15 р., підписанням цього договору ОСОБА_1 виразила своє повне і безумовне прийняття публічної пропозиції банка укласти договір щодо банківського обслуговування на умовах, що встановлені банком в Умовах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії», затверджених правлінням АТ «Сбербанк Росії» 16.01.12 р. (з наступними змінами), які є невід`ємною частиною цього договору та розміщені на сайті банку.

Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 погодилась з умовами, які передбачали внесення змін банком в односторонньому порядку до Умов банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії», затверджених правлінням АТ «Сбербанк Росії» 16.01.12 р. (з наступними змінами).

На підставі ч.4 ст. 82 ЦПК України, зважаючи на те, що на підставі відзиву на позов встановлено, що ПАТ «Сбербанк» змінив назву на АТ «Сбербанк», суд визнає викладені обставини такими, що не доказуються та бере їх до уваги.

Відповідачем подані до суду завірені копії Умов банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії» із змінами та доповненнями, внесеними Наказом №112 від 12.03.2015 року, які діють з 16.03.2015 року та з 24.03.2015 року, а також ці ж умови із змінами та доповненнями, внесеними Наказом № 207 від 05.05.2015 року, які діють з 25.05.2015 року.

Порівнюючи зміст п. 6.13 розділу 1 вказаних умов в обох редакціях, суд доходить висновку, що зміст аналогічний. Зокрема, визначає, що за несвоєчасне здійснення переказу коштів/БМ з Рахунку, за несвоєчасне зарахування на Рахунок суми коштів/БМ, які належать Клієнту, Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі 0,001 (нуль цілих одна тисячна) відсотка від суми несвоєчасно або помилково переказаних коштів/БМ за кожний день прострочення, але не більше 0,01 (нуль цілих одної сотої) відсотка від суми переказу.

Отже, доводи позивача про те, що на день відкриття рахунку 18.03.2015 року тарифи та умови банку були привабливі для споживачів є безпідставними, оскільки умови п.6.13 розділу 1 умов на день відкриття рахунку позивачем та після змін внесених наказом № 207 від 05.05.2015 року були однакові.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що положення п. 6.13 підрозділу 1 Умов банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії» є несправедливими, оскільки розмір пені за несвоєчасне здійснення переказу та зарахування коштів на рахунок є значно меншим, порівняно з розміром пені, передбаченим п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та на підставі цього, доводить, що п. 6.13 підрозділу 1 вказаних Умов є недійсними.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. Частина 6 ст. 633 ЦК України зазначає, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Виходячи з аналізу сукупності положень ст. ст. 6, 627-629, 633, 1066 ЦК України, слід дійти висновку про те, що якщо умовами публічного договору банківського рахунка з фізичною особою (які є однаковими для усіх та офіційно оприлюднені), щодо яких сторони (позивач та відповідач) дійшли згоди під час його укладення, у тому числі, щодо розміру пені, яку банк має сплатити клієнту, у випадку несвоєчасного здійснення переказу коштів з рахунку, несвоєчасного або помилкового переказу його коштів з рахунку, то ці умови є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, які ставляться до публічних договорів з фізичними особами (споживачами банківських послуг).

Отже, якщо сторонами публічного договору банківського рахунка досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо розміру пені за порушення зобов`язань, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання Договору. Суд звертає увагу на те, що п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає розмір пені лише за умови, якщо інший розмір не встановлений договором, а тому не можна стверджувати, що позивач набула суб`єктивного права на отримання від банку пені на підставі зазначених норм Закону України.

Відповідно до ч.2 та п.2 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника).

Відповідно до висновку у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

За вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч цього, позивач ОСОБА_1 не подала до суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження порушення принципу добросовісності, істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків, а також завданої шкоди та її розміру.

На підставі викладеного суд доходить про безпідставність та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Сбербанк» про визнання недійсними умов договору та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 627-629, 633, 1066 ЦК України,ст. ст. 13, 81, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання п. 6.13 підрозділу 1 Умов банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії» (із змінами та доповненнями, внесеними Наказом № 207 від 02.05.2015 року).

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: акціонерне товариство «Сбербанк», місцезнаходження: вул. Володимирська, 46, м. Київ, код ЄДРПОУ 25959784.

Головуючий суддя                                                                         І.Зейкан