Справа № 347/1356/16

Провадження № 22-ц/4808/1/20

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І. М. І.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Василишин Л.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Стопчатівська сільська рада про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним і скасування рішення Стопчатівської сільської ради від 15.07.2008 року № 16/2007, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 04 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1863 га по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2

У 2013 році ОСОБА_2 самовільно побудувала альтанку, гараж, пивницю захопивши частину належної позивачці земельної ділянки.

За результатами перевірки Державною архітектурно-будівельною інспекцією вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності проведеної у березні 2016 року в господарстві відповідачки - встановлено факт самочинного будівництва останньою господарських будівель без відповідних документів дозвільного характеру.

Позивач, посилаючись на те, що частина гаража, альтанки та пивниці знаходяться на її земельній ділянці, чим створюються перешкоди у користуванні земельною ділянкою, просила суд ухвалити рішення яким зобов`язати ОСОБА_2 знести альтанку, гараж, пивницю із земельної ділянки, що належить їй на праві власності та привести земельну ділянку в попередній стан.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Стопчатівська сільська рада Косівського району про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , визнання недійсним і скасування рішення Стопчатівської сільської ради від 15.07.2008 року №16/2007.

Свої вимоги мотивувала тим, що при проведенні обмірів під час приватизації в 2008 році ОСОБА_1 , було допущено низку грубих порушень, що призвели до порушення існуючих вже меж суміжних землекористувачів, внаслідок чого виникла накладка на її земельну ділянку та на земельні ділянки сусідів.

Межі та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до її державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 не співпадають з межами та конфігурацією їх земельної ділянки відповідно до державного акту про право приватної власності на землю серії І-ІФ№023216, який є чинним і ніким не скасований.

Рішенням Косівського районного суду від 04 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Стопчатівська сільська рада Косівського району про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , визнання недійсним і скасування рішення Стопчатівської сільської ради від 15.07.2008 року №16/2007 відмовлено.

ОСОБА_1 на рішення суду про відмову у задоволенні її позовних вимог подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказала, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю вона правомірно користується земельною ділянкою розміром 0,1863 га.

Відповідач самовільно на частині земельної ділянки, яка є її приватною власністю, побудувала гараж, пивницю та встановила альтанку. Даний факт стверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 28.03.2016 року.

На думку апелянта, висновок судової земельно-технічної експертизи про межі та конфігурацію земельних ділянок сторін, як такі що не співпадають з межами та конфігурацією земельних ділянок суміжних землекористувачів не може бути доказом у справі.

Експерт у висновку вказує що їй належить земельна ділянка розміром 0,1863 га, а фактично в наявності є земельна ділянка розміром 0,1750 га. Таким чином відповідачка незаконно володіє 21 кв.м земельної ділянки на якій самовільно збудувала господарські споруди.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 , заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Представник Стопчатівської сільської ради - Андрійчук І.В. при вирішенні спору покладається на рішення суду.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України (чинної станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести альтанку, гараж, пивницю із земельної ділянки, що належить їй на праві власності та привести земельну ділянку в попередній стан, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 користується земельною ділянкою придбаною за договором купівлі-продажу з січня 1998 року в межах та розмірах визначеним Державним актом на право власності, який ніким не оспорений та не скасований, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Однак з таким висновком не можна погодитись з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються суміжними землекористувачами земельних ділянок в с. Стопчатів Косівсьткого району, між якими виник спір щодо користування земельними ділянками.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 відповідно до Державного акту про право власності серія НОМЕР_1 , (а.с. 6) який зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010830600207 від 19.09.2008 року належить земельна ділянка площею 0,1863 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 від 25.10.2007 року проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки за погодженням із суміжними землекористувачами, у тому числі із ОСОБА_2 , що засвідчено її особистим підписом. (а.с.7)

Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 23.01.1998 року, серії НГ №0334034, який зареєстрований в реєстрі про вчинення правочинів за №168 ОСОБА_2 разом із ОСОБА_5 придбали в ОСОБА_6 в рівних частинах належний ОСОБА_6 незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 50% з господарською будівлею що знаходиться в с. Стопчатів Косівського району і розміщений на земельній ділянці присадибного фонду земель виконкому Стопчатівської сільської ради. ( т.1 а.с. 50).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Стопчатівської сільської ради від 20.12.2004 року - будинок по АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по Ѕ частці кожному. Опис об`єкта: загальна площа 151,0 кв.м., житлова площа 63,3 кв.м., житловий будинок, А, 151,0 кв.м.; літня кухня,Б; гараж, В;. стайня, Г; стодола,Д; вбиральня, Е. (т.1 а.с. 52)

Право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано в обласному комунальному підприємстві «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 20.12.2004 року, підтвердженням чого є витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії САЕ №689245 від 20.12.2004 року (т.1 а.с. 51).

ОСОБА_2 у позовній заяві про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , посилалася на те, що вона разом із чоловіком ОСОБА_5 придбали у ОСОБА_6 також земельну ділянку, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності серії І НОМЕР_2 , який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Стопчатівської сільської ради за № ІФ -08-30-2-000012.

Разом з тим, ОСОБА_2 не представила суду доказів укладення такого договору купівлі-продажу земельної ділянки, натомість представила суду копію Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_6 , відповідно до якого йому згідно рішення Стопчатівської сільської ради №9 від 15.08.1995 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,40 га; з яких 0,25 га для обслуговування жилого будинку та 0,15 га для ведення підсобного господарства.

Що стосується оформлення права власності на вказану земельну ділянку у подальшому за ОСОБА_2 чи ОСОБА_5 , то таких доказів суду не представлено.

Відповідно до акту земельної комісії Стопчатівської сільської ради від 31.05.2016 року вбачається, що в результаті обстежень земельних ділянок і за даними замірів ТзОВ «Геоземкадсервіс» виявлено, що межових знаків між ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не виявлено. По даних замірів ТзОВ «Геоземкадсервіс» частина будівель ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 . Але при встановленні координат по межових знаках земельної ділянки ОСОБА_8 земельна ділянка ОСОБА_1 зміститься і захоплення землі з боку ОСОБА_2 можливе буде мінімальним. Комісія рекомендує встановити сторонам межі по домовленості (т.1 а.с.24).

Комплекс топографо-геодезичних робіт з виносу в натуру земельної ділянки ОСОБА_1 в с. Стопчатів проводився електронним тахеометром Sokkia 630 RK з прив`язкою до системи координат СК-63 за допомогою GPS приймачів Magellan Pro Mark 3.

У ході розгляду справи судом першої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 ухвалою суду від 29.11.2016 року було призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Худаку Я.І.

Так, згідно висновку експерта №155550617 судової земельно-технічної експертизи від 15.06.2017 року площа земельної ділянки, якою володіє ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну становить 0,1750кв.м., а не 0,1863 га як це визначено державним актом. Площа земельної ділянки якою володіє ОСОБА_2 становить 0,40 га. Встановлено, що має місце накладення меж земельної ділянки якою володіє ОСОБА_1 на межі земельної ділянки якою володіє ОСОБА_2 . Площа накладок становить 0,0021 га (21 кв.м.)

Причиною накладок згідно висновку експерта є те, що при складанні Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не враховано реальний стан землекористування ОСОБА_2 (т.1 а.с. 110-123).

З огляду на те, що висновок експерта не містив даних про те, чи господарські споруди ОСОБА_2 , про знесення яких перед`явила позов ОСОБА_1 знаходяться на земельній ділянці, яка відображена у висновку експерта як накладення земельних ділянок, ухвалою апеляційного суду від 21.12.2017 року за клопотанням ОСОБА_1 призначено додаткову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку №003/01-20 судової земельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Максимчиним А.Д. 24.01.2020 року встановлено, що площа земельної ділянки якою фактично користується ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 не відповідає площі земельної ділянки, визначеної Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії НЖ № 010830600207 від 19.09.2008 року на 0,0078 га.

Встановлено порушення меж земельної ділянки яка перебуває у власності ОСОБА_1 по межі землекористування із ОСОБА_2 площа порушення складає 0,0055 га.

Площа господарських споруд належних ОСОБА_2 , які знаходяться на земельній ділянці належній ОСОБА_1 складає 0,0024 га: частина альтанки/пивниці розмірами 5.95 м.п., 3.58 м.п., 5.96 м.п., 3.22 м.п. та площею 0,0020 га; частина гаража розмірами 9.17 м.п., 0,90 м.п., 9.22 м.п. площею 0,0004 га. (т.2 а.с. 110-118).

Відповідно до припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.03.2016 року головного інспектора будівельного нагляду Симчича М.В, виданого ОСОБА_2 - за результатами позапланової перевірки проведеної у господарстві по АДРЕСА_2 , встановлено самовільне будівництво господарських будівель, що є порушенням ч.1.п.1 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». З метою усунення виявленого порушення ОСОБА_2 зобов`язано усунути виявлене порушення шляхом реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт або приведення земельної ділянки до попереднього стану, з вимогою повідомлення про виконання припису до 28.03.2017 року.

Копію примірника зазначеного припису одержала ОСОБА_2 , про що засвідчила своїм підписом (т. 1 а.с.12-13).

Встановлено також, що головним інспектором будівельного нагляду Симчичичем М.В. Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 08 квітня 2016 року складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 у її присутності про те, що вона без повідомлення про початок виконання будівельних робіт у 2012 році побудувала господарські будівлі по АДРЕСА_2 . Згідно власноручно написаного пояснення ОСОБА_2 документація на вказані споруди на стадії виготовлення.

Як убачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Стопчатівської сільської ради від 20.12.2004 року - будинок по АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по Ѕ частці кожному. Згідно опису об`єкта - до будинковолодіння крім житлового будинку належать: літня кухня, гараж, стайня, стодола, вбиральня.

Згідно висновку експерта на земельній ділянці належній ОСОБА_1 частково знаходяться господарські споруди належні ОСОБА_2 а саме: частина альтанки/пивниці та частина гаража.

Частиною першою ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

ОСОБА_2 не представила суду доказів того, що господарські споруди: пивниця-альтанканею побудовано на підставі відповідних дозвільних документів на належній їй земельній ділянці.

ОСОБА_2 також не оформила у встановленому законом порядку право власності чи право користування земельною ділянкою.

Таким чином встановлено, що на земельній ділянці належній ОСОБА_1 знаходяться частково гараж, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а також самочинно побудована ОСОБА_2 пивниця-альтанка.

Вказані обставини ОСОБА_2 не спростувала. Її заперечення про те, що спірні споруди побудовано на земельній ділянці якою вона користується з 1998 року, з часу придбання будинку, однак вказана земельна ділянка неправомірно приватизована ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду першої інстанції у даній справі відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , рішення суду в цій частині ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржила.

Відповідно до положень ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянокта землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Власник земельної ділянки або землекористувач згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зібраними доказами по справі у їх сукупності встановлено, що на земельній ділянці належній ОСОБА_1 знаходиться самочинно побудована ОСОБА_2 частина господарської споруди альтанки/пивниці, а тому вимоги власника земельної ділянки ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в частині знесення частини альтанки/пивниці. Що стосується вимог в частині знесення частини гаража, то такі до задоволення не підлягають, оскільки суду не представлено доказів того, що гараж є самочинною будовою, натомість згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 гараж, входить до домоволодіння АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по Ѕ частці, свідоцтво про право власності на вказане домоволодіння не оспорене та є чинним. Крім того, до участі у справі не був залучений його співвласник ОСОБА_5 .

Що стосується заперечень ОСОБА_2 та її представника про те, що вимоги ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованих господарських споруд не підлягають до задоволення, так як до участі у розгляді справи не залучено співвласника домоволодіння АДРЕСА_2 - ОСОБА_5 , то такі не заслуговують на увагу, оскільки до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво господарських споруд була притягнута саме ОСОБА_2 яка не заперечувала ведення нею самочинного будівництва і крім того, ОСОБА_2 вказувала на те, що ОСОБА_5 перебуває за межами України та не ставила питання про залучення його до участі у справі співвідповідачем.

Доводи ОСОБА_2 про те, що розмір земельної ділянки ОСОБА_1 , яка фактично перебуває у її користуванні зменшився у тому числі за рахунок накладення земельної ділянки із земельними ділянками інших суміжних землекористувачів є обґрунтованими та підтверджуються висновком судової земельно-технічної експертизи, однак зазначені обставини не спростовують встановлений факт самочинного будівництва ОСОБА_2 господарських будівель (по межі суміжного землекористування) без відповідних документів дозвільного характеру, частина яких знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції вищезазначеним обставинам не дав належної правової оцінки та ухвалив рішення в частині первісного позову з порушенням вимог норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення.

Апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід зобов`язати знести частину пивниці-альтанки, розмірами: 5.95 м.п., 3.58 м.п., 5.96 м.п., 3.22 м.п. та площею 0,0020 га; із земельної ділянки, що знаходяться в с. Стопчатів Косівського району, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №003/01-20 від 24.01.2020 року, додаток №2 та зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку в попередній стан.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, то з ОСОБА_2 слід стягнути на її користь половину понесених нею судових витрат по оплаті судового збору при зверненні з позовом до суду та при подачі апеляційної скарги на рішення суду, у розмірі 627,60 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 знести частину пивниці-альтанки із земельної ділянки, що знаходяться в с. Стопчатів Косівського району, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно Державного акту серія НЖ №150252, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010830600207 від 19.09.2008 року, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №003/01-20 від 24.01.2020 року та зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку в попередній стан.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ПН НОМЕР_6 , проживаючої в АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (проживаючої в АДРЕСА_1 )понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 627,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2020 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

Л.В. Ясеновенко