Справа № 10-32/2009 Головуючий у суді 1-ої інстанції Васнльчук С.Ф.

Категорія ст.236-8 КПК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Мельничук Н.М.,

суддів Ляшука В.В. і Яковлева С.В.,

з участю

прокурора Шадури П.П.,

захисника - адвоката ОСОБА_1

та скаржника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу за апеляцією скаржника ОСОБА_2 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2009 року.

Цією постановою суду відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого Черняхівського району від 24 грудня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо неї ж за ст.382 ч.1 КК України за безпідставністю та залишено її скаргу без задоволення (а.с.32-33).

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_2 зазначала, що вказані в постанові слідчого обставини щодо її дій, як державного реєстратора, не відповідали дійсності, а слідчим не було перевірено чи відносяться заборонені судом дії до її компетенції.

Відповідно до ст.6 п.1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 25 травня 2003 року вона має право вчиняти лише передбачені цим законом дії, перелік яких є вичерпним. Згідно цієї норми закону відносно змін до установчих документів юридичної особи вона має право лише і виключно проводити державну реєстрацію змін до установчих документів.

Ухвалою суду від 20 березня 2008 року було заборонено відповідачам по справі та третім особам вносити будь-які зміни в установчі документи ТОВ „CAB-Лабрадор".

Порядок і компетенція керівних органів по внесенню змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю передбачено ст.ст.51, 49 Закону України „Про господарські товариства", які в імперативній формі передбачають, що внесення змін до статуту товариства є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства.

Крім того, із змісту самої ухвали вбачається, що вона відправлена тільки сторонам і третім особам і не направлялась до Державної виконавчої служби для виконання, хоча інше прямо передбачено статтею 115 Господарського процесуального Кодексу України. Іншого порядку виконання ухвали господарського суду не існує.

З довідки відділу ДВС також вбачається, що згадана ухвала господарського суду до відділу не надходила і виконавче провадження по ній не відкривалось.

Про прийняття такої ухвали господарським судом Житомирської області, копію якої їй надав позивач ОСОБА_3, їй стало відомо лише 24 квітня 2008 року, тобто вже після проведення нею державної реєстрації змін до статуту ТОВ. До цього часу ухвалу вона не отримувала і про неї нічого не знала. У картці ж обліку вхідних документів Черняхівської РДА ухвала була розписана для виконання лише юрисконсульту Шалагіновій Ю.С., а тому формулювання слідчого прокуратури про те, що вона знала про ухвалу і умисно її не виконала є лише припущенням самого слідчого (а.с.1).

Вирішуючи скаргу ОСОБА_2 по суті, суд виходив з того, що згідно ст.ст.97, 236 КПК України при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд обмежений тільки перевіркою приводів та підстав для порушення справи та не має права давати оцінку доказам та вірності кваліфікації, тобто проводити судове слідство.

Як далі зазначив суд, 14 березня 2008 року ОСОБА_3 подав до прокуратури району офіційну заяву про порушення ОСОБА_2, яка працює державним реєстратором в Черняхівській РДА, вимог закону та вчинення нею злочину, що порушило його права. Тобто на момент порушення справи був привод до цього у наявності.

Суд також взяв до уваги, що на момент порушення справи вже існувала ухвала господарського суду Житомирської області від 20 березня 2007 року, якою заборонено відповідачам та третім особам вчиняти певні дії щодо будь-яких змін в установчих документах ТОВ „САВ-Лабрадор".

Виходячи з наведеного та з врахуванням того, що ОСОБА_2 внесла чи зареєструвала такі зміни в цих документах, суд прийшов до висновку, що при порушенні кримінальної справи у слідчого були приводи і достатньо підстав для цього.

Спростовуючи доводи скаржника, суд також зазначив, що питання чи охоплювалося ухвалою щодо заборони дій заборона реєстрації, чи відомо було ОСОБА_2 про існування цієї ухвали, то є такими, які з'ясовуються в ході досудового слідства (а.с.32-33).

В апеляції скаржник ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду від 19 січня 2009 року про відмову в задоволенні її скарги на постанову про порушення кримінальної справи і постанову слідчого прокуратури Михалевича В.Р. від 24 грудня 2008 року про порушення кримінальної справи № 237024/08 стосовно неї за ознаками злочину, передбаченого ст.382 ч.1 КК України, як незаконні та відмовити в порушенні кримінальної справи. При цьому наводить аналогічні своїй скарзі до суду першої інстанції доводи, посилаючись на надані суду документи : відповідь відділу ВДВС Черняхівського РУЮ Житомирської області від 13 січня 2009 року за № 1 про те, що ухвала про порушення провадження у справі від 20 березня 2007 року № 1/30-Д стосовно ТОВ „Сав-Лабрадор" до відділу ДВС не надходила ; копію картки обліку вхідних документів, згідно якої ухвала господарського суду № 1/30-Д від 20 березня 2007 року надійшла до РДА 02 квітня 2007 року за вх. № 10/514 і передана до виконання Шалагіновій Ю.С. (а.с.27, 28, 37-38).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду „Яковлева С.В., пояснення апелянта ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію з мотивів, наведених у ній, думку прокурора Шадури П.П., який вважав апеляцію безпідставною, а постанову суду відповідаючою вимогам закону, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеною скаргою на постанову слідчого прокуратури від 24 грудня 2008 року, не надавши будь-яких документів (а.с.1).

08 січня 2009 року постановою судді було відкрито провадження, зобов'язано слідчого надати матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи та призначено розгляд по суті скарги (а.с.3).

16 січня 2009 року за вих. № 024/08 слідчим прокуратури були надані судді запитувані матеріали (а.с.8, 9-25).

Суд, розглядаючи скаргу по суті, не звернув увагу на ту обставину, що слідчим була надана постанова прокурора Черняхівського району від 22 квітня

2008 року про порушення кримінальної справи за фактом умисного невиконання службовими особами Черняхівської районної державної адміністрації ухвали суду, що набрала законної сили (а.с.11) та постанова слідчого цієї ж прокуратури від 24 квітня 2008 року про прийняття справи до свого провадження (а.с.12).

Таким чином суд, розглянув справу навіть не маючи у своєму розпорядженні процесуального документу, який оскаржувався, що колегія суддів вважає грубим порушенням кримінально-процесуального закону.

Крім того, суд : допустив вільне трактування ст.236-8 ч.15 КПК України, яка передбачає, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, повинен перевіряти наявність приводів 1 підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті ; прийняв рішення, яке не передбачено ч.1б цієї ж статті - відмовив у задоволенні скарги за безпідставністю, залишивши її без задоволення, хоча дана норма закону передбачає за результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги ст.ст.94, 97, 98 КПК

України, суддя своєю мотивованою постановою залишає скаргу без задоволення чи задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи.

При новому судовому розгляді даної справи слід врахувати наведене вище, а також те, що : підстава для порушення кримінальної справи складається з двох взаємопов'язаних елементів наявності ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання, слідчому, прокурору і суду, та наявності достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину або злочину, що готується ; достатніми даними, що вказують на наявність таких ознак -фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину).

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ухвалила:

апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2009 року щодо неї ж скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.